Шмелькова Ганна Миколаївна

Запорізький національний університет

Кафедра ділової іноземної мови

ФОРМУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ОСОБИСТОСТІ ЯК ОДИН З ВАЖЛИВИХ ФАКТОРІВ ВИХОВНОЇ РОБОТИ

Дослідження процесу формування відповідальності особистості зумовлене загостренням суперечностей між об’єктивною потребою формування соціальної відповідальності у школярів і неадекватними можливостями сучасної системи освіти, а також між потребою саморозвитку особистості учня і системою традиційного виховання, яке спрямоване на єдині стандарти виховання.

Питання формування відповідальності особистості є одним із важливих у виховній роботі з учнями. Зокрема, ця проблема досліджувалася багатьма вченими (А. Макаренко, В. Сухомлинський, І. Бех, Т.Веретенко, В. Горовенко, М. Левківський, М. Сметанський, О. Сухомлинська, В. Савченко, Н.Огренич, В. Оржеховська та ін.). Який учитель не хотів би бачити своїх учнів відповідальними людьми? З такими легко працювати: вони добросовісно виконують свої обов'язки, дотримуються слова, зважують наслідки дій, дотримуються соціальних норм, намагаються передбачити, як їхні вчинки вплинуть на навколишніх. За невиконання обов'язків відповідальна людина відчуває сором та провину за свої вчинки. У неї добре розвинута совість — це внутрішній критерій оцінки власних вчинків. Совість співвідносить реальну чи майбутню поведінку людини з її моральним ідеалом, тому виступає механізмом моральної самооцінки і регуляції поведінки.

Але як виявити — відповідальна людина чи ні? У спеціальних психологічних дослідженнях відповідальність ототожнюється зі слухняністю дитини, з сумлінністю у навчанні і виконанні доручень дорослих, зі старанністю й охайністю, дисциплінованою поведінкою. Але це односторонній підхід до проблеми відповідальності.

В абстрактному визначенні моральна відповідальність людини — це відповідальність за вибір форми поведінки, тобто відповідність цієї поведінки моральним цінностям суспільства, які особистість сприймає як власні цінності. Людина має зважати на вимоги суспільства і відповідати за наслідки своїх дій та вчинків. Своєрідність моральної відповідальності в тому, що критерієм зовнішнього контролю є громадська думка, а внутрішнього — совість.

Деякі автори визначають почуття відповідальності як соціальну настанову особистості на добровільне сприйняття необхідних суспільних вимог і зобов'язання дотримуватися загальноприйнятих соціальних норм, готовність відповідати за свої дії.

Структуру моральної відповідальності можна визначити як єдність трьох складових компонентів: когнітивного, емоційно-мотиваційного і діяльнісно-поведінкового. Когнітивний компонент відповідальності передбачає засвоєння понять про моральні норми, самооцінку, яка забезпечує уміння адекватно проаналізувати свої можливості. Емоційно-мотиваційний компонент відповідальності передбачає позитивне ставлення до моральних норм, бажання діяти відповідно до них, почуття вини, сорому через невиконання норм, наявність совісті, емпатії. Діяльнісно-поведінковий компонент — це готовність особистості дотримуватися норм та вимог суспільства, відповідати за наслідки своїх вчинків, виконувати соціальні ролі, здатність контролювати і коригувати свою поведінку до норм.

Зі вступом до школи докорінно змінюється соціальна ситуація розвитку дитини. Вперше в житті у неї з'являються соціально значущі обов'язки, пов'язані з навчанням. Та й сама навчальна діяльність першокласника, на відміну від ігрової, має вищий рівень складності, потребує якісно нових психічних утворень. Перш за все, це такі якості дитини як стриманість, наполегливість, ініціативність, відповідальність. Вони формуються у провідній навчальній діяльності разом з іншими новоутвореннями молодшого школяра. Найсприятливішим періодом для формування відповідальності можна вважати молодший шкільний вік.

Розуміння поняття «відповідальність» у молодших школярів досить звужене і нечітке. Наприклад: «Відповідальність — це коли я відповідаю на уроці», «якщо учень вчиться на відмінно», «коли хлопчик заступається за дівчинку», «коли захищають слабшого», «коли учень виконує сумлінно уроки», «відповідати за свої вчинки», «відповідати за когось», «відповідати за свої помилки», «коли учень зробив якийсь поганий вчинок і має нести покарання». Крім того, дехто з молодших школярів ототожнює відповідальність з іншими рисами особистості: чесністю, добротою, прагненням допомогти людині, почуттям сорому чи провини.

Як бачимо, необхідна цілеспрямована робота дорослих щодо формування в учнів початкових класів відповідальності як моральної якості особистості. Наприклад, можна використати образні, поетичні, доступні для сприймання молодших школярів казки, притчі, оповідання. На когнітивному рівні майже всі молодші школярі правильно розуміють моральні норми і вимоги, керуються ними в ситуації морального вибору, можуть передбачити наслідки своїх вчинків. Необхідно створювати умови, за яких ці знання стали б переконаннями дітей, що визначали б їхні вчинки в реальній дійсності. Також необхідно організовувати спеціальні заняття з молодшими школярами щодо формування у них моральних понять, зокрема, відповідальності. Без такого спеціально організованого педагогічного впливу не можна чекати від молодшого школяра відповідальної поведінки, яка виявлялася б в усвідомленні ним необхідності розвитку навички вільного, швидкого читання, самостійного виконання домашніх завдань, чого чекають від нього вчителі та батьки.