Кобжев О.М.

Сумський національний аграрний університет

Деякі сучасні тенденції у вивчені іноземних мов

Аналіз сучасних підходів до проблеми вивчення іноземних мов у вищій школі, свідчіть, що існує тенденція до розв’язання таких основних протиріч: необхідності засвоєння певної кількості стереотипних мовних структур та розвитку творчих здібностей; потребою постійно отримувати інформацію від викладача, бути під його контролем, неможливістю обмежити цей контроль через специфіку самого предмета та необхідністю відпрацьовування у студента навичок самостійної роботи. А між тим розвиток самостійного творчого мислення та вміння самостійно працювати під час вивчення іноземних мов нерозривно пов’язані між собою.

Як відомо, мова – це матеріальна практично здійснювана дія, що народжується з розумової дії і сама такою стає. Під час навчання студент запам’ятовує певну кількість нових слів, фраз, що стають мовними стереотипами. До того ж студенти пов’язують ці мовні стереотипи з певною темою. Наприклад, “Сім’я”, “Зовнішність”, “Квартира”. При переході до іншої теми студенти мають труднощі з відтворюванням вже вивчених фраз та слів в наслідок створеного стереотипу, що ці слова і фрази належать до іншої теми. Структура більшості підручників сприяє закріпленню таких стереотипів. Тож особливого значення набуває структура навчального мовлення. Викладачу необхідно свідомо ставити студентів у ситуацію необхідності вживання слів та виразів з вже опрацьованих тем у новому навчальному матеріалі, необхідності повернення, до вже вивчених лексичних одиниць та структур. Новий та вже вивчений лексичний матеріал утворюють єдине коло, що не розривається при переході до нової теми, а тільки збільшується і охоплює все більше одиниць лексичних та граматичних стереотипів.

Викладач може сам вказати на ті фрази, що потрібно застосувати при відповіді на питання або переказі, чи надає можливість вибрати окремі лексичні одиниці самим студентом але у рамках певного мовного матеріалу, окресленого викладачем.

Граматичні правила вивчаються на прикладах вже засвоєних лексичних одиниць. Граматика розглядається, як активність, що розв’язує проблемні ситуації, а студенти – мислителі, що на основі набутих знань розробляють граматичні правила для себе. Граматика є ідеальним грунтом для створення проблемної ситуації. Правильно організована проблемна ситуація – це могутній стимул до активізації творчої дії студентів.

Необхідним доповненням до проблемного підходу у вивченні граматики є впровадження розгорнутих підсумків з тих чи інших граматичних питань та корисні пояснення під час виконання граматичних вправ.

Так як на заняттях з іноземних мов, в основному, навчальна діяльність пов’язана із словом і роль вербального компоненту є головною, треба звернути увагу на неприпустимість однобічного розвитку вокабулярно–логічного мислення.

У реальному житті людина засвоює слова під час комунікативної діяльності. Спілкуючись, людина набуває досвіду, узагальнює його і таким чином поповнює свій словниковий запас. Під час навчання мові на занятті виникає зв'язок “слово – слово”. Зв'язок “слово – слово”, за визначенням І.П. Павлова, виникає у другій сигнальній системі, почуття, досвід відірвані від цього процесу. Це веде до виникнення нетривких зв’язків, що носять словесно – асоціативний характер. Ось чому так важливо застосувати такі види діяльності як розігрування уявних сценок, драматизація окремих уривків з творів, запис спостережень, визначення понять тощо. Це дає змогу задіяти почуття, від абстрактного перейти до конкретного. Це в свою чергу дає змогу активізувати всі чотири вміння: читання, письмо, слухання та мовлення.

Одним із ефективних засобів активізації творчої діяльності студентів та вивчення іноземної мови взагалі є так звана стилістична трансформація, яка являє собою різновокабулярний мовний ряд, який визначає відносно рівнозначні поняття. Психологічною основою стилістичної трансформації є здатність людської свідомості до узагальнень. Лінгвістичною основою перебудови мовних засобів є різні стилі в структурі мови.

На практиці той чи інший тематичний матеріал відпрацьовується у рамках одного стилю. Студенти, як правило, відтворюють вивчений матеріал у тому вигляді, в якому його було презентовано: у розмовно–побутовому, художньому або науковому.

Інколи студенти вдаються до внутрішньо стилістичних трансформацій, тобто відтворюють текст у межах даного стилю, перефразувавши даний мовний матеріал. Так, стаття з генетики перефразувавши даний мовний мовний матеріал. Так, стаття з генетики переказується науковим стилем, тема “Зовнішність та характер людини “ відпрацьовується переважно у розмовно–побутовому стилі, а опис зовнішності героя при читанні художнього твору відбувається за допомогою художнього стилю. Якщо студенти вдаються до міжстилістичних перетворень, то це явище носить випадковий характер. Виникає необхідність так організувати заняття, щоб від звичайного перекладу, як можливого фрагменту, перейти до творчої дискусії. Так, наприклад, після вивчення розмовної теми “Зовнішність людини “ можна перейти до наукової статті(“It’s all in your genes”), що освітлює питання з генетики, далі перейти до дискусії; чи всі риси зовнішності визначаються нашими генами, запропонувати студентам подумати над способом, завдяки якому люди можуть змінити основні характеристики їх зовнішності та що спонукає людей це робити. Можна запропонувати студентам подумати та визначити їх характерні риси у зовнішності або у характері, що вони успадкували від своїх батьків та дідів. Потім можна запропонувати декілька тестів, що визначають зовнішність і характер людини. Студенти складають діалоги, у яких виявляються їх особисті відношення до тестів. Необхідною умовою є підбір студентів у пари, що по-різному відносяться до тестів: один студент вірить у науковість тестів, інший виявляє сумнів. Пропонуються фрази для застосування: “Згідно тесту я повинен мати такі риси характеру… Але я думаю, що тест не коректний, тому що в дійсності я маю такі риси” і т.п.

Після цього тема “Зовнішність людини “ розглядається на занятті з домашнього читання, де аналізується опис зовнішності людини художніми засобами. Студенти можуть порівняти нейтральну лексику розмовних тем, наукову термінологію та художній стиль. на завершення студенти виконують творчу роботу. Ім. пропонується написання творів визначального характеру, таких що вимагають аналізу і синтезу.

Заняття плануються як цикл так, щоб протягом вивчення теми “Зовнішність “ були задіяні всі види мовлення, були зіставлення різних мовних структур, їх взаємна заміна та перехід. Творче відтворення, як самостійний та дуже важливий вид діяльності розглядається як центральний чинник у розвитку творчої діяльності студентів. Через творчу роботу студентам надається можливість говорити та писати про їх життя та наблизити іноземну мову до їх власного досвіду і світосприйняття. Крім того студентів підштовхують до порівняння своєї мови та культури з іншою.

Завдяки різним видам діяльності, що включають вивчення слів та залучення їх до слово обігу студента, вивчення граматики, що базується на проблемному підході, самоперевірки та написання творів студенти підводяться до вміння визначати для себе правильну стратегію у навчанні та приймати відповідальність за нього.