Філологічні науки/6. Актуальні проблеми перекладу

Іващенко О.А.

Академія пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля МНС України

Особливості перекладу наукової статті

Яку б професію людина не обрала, вона зіткнеться з необхідністю використання іноземної літератури в роботі за фахом, оскільки потік зарубіжної інформації про досягнення в різних галузях науки і техніки постійно зростає. Читання іншомовної літератури за фахом, як і читання літератури рідною мовою, дає можливість сучасному спеціалісту розширяти та поглиблювати свої знання, бути компетентним в обраній галузі. Майже 70% спеціалістів читають науково-технічну літературу іноземною мовою з професійною метою [3].

Поняття науково-технічна література об’єднує, як відомо, різну за своїм характером літературу: монографії, статті, доповіді, курси лекцій, довідники, журнальні статті, технічні описання, інструкції, патенти і т. ін. Усі види науково-технічної літератури відрізняються один від одного, але мають і багато спільного як у мові, так і в характері викладення матеріалу. І це знаходить своє відображення в складі лексики, що використовується, та граматичній побудові речень [2].

Мова наукового стилю відображає особливості понятійно-логічного типу мислення, саме тому вона має свої характерні риси: ясність, простота, точність, лаконічність, підкреслена логічність, абстрактизація, узагальнення. Науково-технічному тексту не властива образність, у ньому майже не зустрічаються стилістичні засоби, характерні для художнього стилю.

Науково-технічній літературі властива відсутність емоційного забарвлення. Мета автора – точно описати те чи інше явище, той чи інший предмет або процес; він повинен переконати читача в правильності своїх поглядів, висновків, звертаючись не до чуттів, а до розуму.

Спрямованість змісту в науково-технічній літературі може бути: 1) теоретичною (гіпотеза, доказ, узагальнення, пояснення, критика); 2) практичною (постановка експерименту, інструкція до практичного використання); 3) інформативною (характеристика об’єктів, що досліджуються, повідомлення даних, констатація фактів; 4) ілюстративною; 5) історико-бібліографічною.

Стосовно способу викладення матеріалу, вживаються такі його різновиди: 1) міркування – повідомлення у формі суворо логічного поширеного доказу якого-небудь положення теорії, думки; це – характерна і особливо поширена форма викладення матеріалу в науковій галузі; 2) описання – являє собою різносторонню і систематичну характеристику об’єкту мовлення (предметів, їх особливостей, складу); 3) розповідь – являє собою інформацію про події, пов’язані з процесом дослідження, отриманням наукових даних, новими відкриттями; зазвичай з’являється у тексті у зв’язку з повідомленням про хід особистих експериментів, відомостей з історії науки.

Особливе місце серед видів науково-технічної літератури займає наукова стаття. Вона є основним та найбільш оперативним джерелом іноземної науково-технічної інформації для інженерів, аспірантів та наукових співробітників. Крім лексичних та граматичних особливостей наукова стаття має й інші відмінності. Від комерційних та рекламно-технічних матеріалів, що мають обмежену наукову цінність, наукову статтю відрізняють наступні загальні ознаки та особливості: 1) великий обсяг; 2) типова структура організації наукового матеріалу, що включає наступні підрозділи: анотація, умовні позначення, вступ, основна частина, висновки, список використаної літератури; 3) наявність розвинутого математичного апарату, таблиць, графіків, креслень [1].

Тому для перекладу та вилучення професійно значущої інформації з наукових статей необхідно ознайомити тих, хто навчається, в першу чергу з типовими формами організації наукового матеріалу в тексті та його структурними підрозділами – носіями визначеної інформації - та навчитися перекладати типові структурні форми та звороти.

Для анотацій оригінальних наукових статей, що містять результати наукових досліджень, характерні наступні типові структурні форми та звороти: наводяться результати теоретичного (експериментального) дослідження ... , показано, що ... , надаються рекомендації щодо ... , робляться висновки про те, що ... , формулюється теоретична (отримана експериментально) залежність ... від ..., розглядається сучасний стан ... .

Наукова стаття починається зі вступу. Завданням вступу є описання досягнутого рівня досліджень та сучасного стану питання, викладення суті дослідницької проблеми, яку вирішує автор, аналіз можливих шляхів вирішення цієї проблеми та обґрунтування оптимальності обраного напрямку дослідження як одного з шляхів вирішення окремої задачі або всієї проблеми в цілому. У вступі часто згадуються імена різних учених, робляться посилання на раніше опубліковані роботи, перелік яких представлений у бібліографії, надаються та аналізуються результати, отримані раніше іншими дослідниками. Лексика та термінологія носять загальнонауковий характер, нові та вузькоспеціальні терміни звичайно пояснюються. Для вступу сучасної наукової статті характерні наступні типові структурні форми: мета даної наукової статті ... , ми згодні з ... , починаючи з ... , одна з цілей цієї роботи полягає в ... , тематика даної дослідницької роботи включає ... і т. ін.

Основна або інформативна частина в деяких випадках включає 3 – 5 підрозділів. Найбільш поширені логічні підрозділи основної частини – постановка задачі, викладення ходу вирішення поставленої задачі, аналіз отриманих результатів.

Типові структурні форми для цих підрозділів наступні: 1) постановка задачі: в галузі … найбільший інтерес представляють явища …; розглядаються фундаментальні механізми …; проект … був в основному розроблений; в рамках програми … , для того щоб забезпечити … ; 2) хід вирішення та аналіз результатів: за допомогою графіка … можна визначити … ; на малюнку … наведено … , отримані результати свідчать про … і т. ін.

Завершують наукову статтю висновки. Завдання цього розділу – короткий виклад ідеї вирішення поставленої задачі, отриманих автором результатів та загальних висновків, які можна зробити на їх основі. Будується по типовому плану та складається з трьох частин, що містять наступні відомості: 1) формулювання головної ідеї наукової статті, яка являє собою виклад ідеї або методу вирішення поставленої наукової задачі; 2) короткий виклад отриманих результатів; 3) висновки, які можна зробити на основі отриманих результатів.

Для цієї частини наукової статті характерні наступні структурні форми: показано, що … ; ґрунтуючись на … , приходимо до висновку, що … ; серед найважливіших результатів дослідження … ; робляться наступні конкретні висновки.

Література:

1. Григоров В.Б. Как работать с научной статьей: Пособие по англ. яз. – М.: Высш. шк., 1991. – 202с.

2. Докштейн С.Я., Макарова Е.А., Радоминова С.С. Практический курс перевода научно-технической литературы (английский язык), - М.: Воен. изд-во, 1973. - 448с.

3. Фоломкина С. К. Обучение чтению на иностранном языке в неязыковом вузе. – М.: Высшая школа, 1987. – 207с.