Козьміна Н.А., Кравченко Т.В.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

Класифікація складних термінів в галузі інформатики та обчислювальної техніки, їх структурні та семантичні особливості.

У словниковому складі мови термінологічна лексика відіграє значну роль. Нові поняття в науці потребують нових слів. Тепер у розвинених мовах близько 90 % нової лексики становлять науково-технічні терміни. Останнім часом прискореними темпами розвиваються такі галузі науки, як інформатика, кібернетика, ядерна фізика, комп’ютерна техніка, тощо. Це супроводжується появою нових термінів, які також приходять на зміну застарілим. Проте історія не знає випадку цілковитого оновлення будь-якої термінологічної системи.

Науково-технічні терміни як мовні знаки, що репрезентують поняття спеціальної професійної галузі науки або техніки, становлять суттєву складову науково-технічних текстів і одну з головних труднощів їх перекладу з огляду на їх неоднозначність, відсутність перекладних відповідників (у випадку термінів-неологізмів).

Визначення терміну та терміносистеми, як впорядкованої сукупності термінів, які адекватно висловлюють систему понять теорії, що описують певну спеціальну сферу людських знань чи діяльності.

Основні вимоги до терміну. Термін повинен відповідати правилам і нормам певної мови, бути систематичним, точним, коротким, однозначним (однак це стосується однієї підмови), експресивно нейтральним, евфонічним (милозвучним), відносно незалежним від контексту. Кожен термін зіставляється з чітким окремим визначенням, що орієнтує на відповідне поняття. Термінології не притаманна синонімічність, яка заважає взаєморозумінню.

Способи утворення термінів (на прикладах термінів з інформатики та обчислювальної техніки): 1. за допомогою префіксів та суфіксі; 2. конверсія; 3. усічення слів; 4. привласнення значення слову, яке вже використовувалося; 5. складення слів, складів або скорочень; 6. спосіб шаблону.

Класифікація термінів за сферою їх використання: загальнонаукові та загально-технічні, галузеві, вузькоспеціальні.

Класифікація термінів з інформатики та обчислювальної техніки за їх будовою: 1. прості; 2. похідні (суфіксальні, префіксальні, суфіксально-префіксальні); 3. складні; 4. терміни-словосполучення; 5. терміни-абревіатури (прості, складні, терміни-словосполучення).

У відповідності з типом їх структури, терміни-словосполучення поділяються на : 1. прості словосполучення (складаються з двох слів, головного й залежного) binary system – бінарна система; 2. складні словосполучення, в яких залежні слова визначають різноманітні аспекти значення головного слова. За морфологічним типом головного слова виділяються а) субстантивні словосполучення з підметом - base address - адреса бази, з прикметником -inverse code – зворотній код; б) ад’єктивні словосполучення з прикметником або прислівником у ролі головного слова – thermal printer - термографічний печатний пристрій; 3. дієслівні словосполучення.

Структурні особливості складних термінів. Компоненти складних термінів знаходяться в атрибутивному зв’язку. Основний компонент майже завжди стоїть останнім. Означальний компонент виражає поняття, які використовуються як ознаки, що характеризують основний компонент.

Термінологічні словосполучення мають свої структурні особливості. Основні форми їх утворення наступні: 1. термінологічні словосполучення, які складаються з іменників - fax adapter; 2. з прикметників та іменників - remote control system; 3. з прислівників (І, ІІ) та іменників binary-coded number; 4. з прийменникових словосполучень - trunnion of converter.

Компоненти термінів-словосполучень перебувають в атрибутивному зв’язку. Атрибутивний зв'язок може здійснюватись за допомогою: 1. прийменникових сполучень field tests of software ; 2. конструкції типу «іменник + іменник» man-machine commutation; 3. конструкції типу «прикметник + іменник» small-scale integrated microcircuit; 4. конструкції типу «прислівник І + іменник» linking loader; 5. конструкції типу «прислівник ІІ + іменник» fixed contact.

Семантичні особливості термінів. Словосполучення може бути багатозначним, мати два і більше значень. У смисловому аспекті терміни-словосполучення є цілісними лексичними одиницями і поділяються на три типи. До першого належать словосполучення, в яких усі компоненти є словами спеціального словника. Кожне з них самостійне і може вживатися окремо, зберігаючи своє значення. Однак, термін-словосполучення, що складається з цих компонентів, набуває нового значення, яке має смислову самостійність. До другого типу належать терміни-словосполучення, в яких один компонент є технічним терміном, а другий – це слово загальновживаної лексики. До третього типу належать терміни словосполучення, обидва компоненти яких – слова загальновживаної лексики, і тільки сполучення цих слів є терміном, який використовується в певній галузі науки чи техніки.

Характерними рисами терміну є чіткий зв'язок з певним поняттям, явищем чи процесом, точність і тяжіння до однозначності. Це сприяє його відносній незалежності від контексту.

Для того, щоб правильно визначити поняття, яке виражає термін, треба знати ту галузь науки і техніки, до якої відноситься дана термінологія. Будь-який термін слід розглядати не як окрему смислову одиницю поза будь-яким зв’язком з оточуючими його словами й контекстом в цілому, а як слово, за яким закріплене визначене технічне значення, але яке може змінити свій зміст в залежності від тієї галузі, в якій воно використане в даному конкретному випадку.