Право

Адміністративне і фінансове право

Ярова Р. В.

Національний транспортний університет, асистент кафедри конституційного та адміністративного права

Підстави адміністративної відповідальності водіїв автотранспортних засобів

Щороку на автошляхах України збільшується кількість автомобілів. На сьогодні кількість автотранспортних засобів, які зареєстровані в Україні приблизно становить 16 мільйонів одиниць. Наслідком такого збільшення є посилення інтенсивності руху, яка, в свою чергу, приводить і до збільшення кількості аварійних ситуацій на дорогах. Так, лише у 2007 році в Україні сталося 553484 дорожньо-транспортних пригод. Це на 22 % більше ніж у 2004 році. Тому на сьогодні приоритетним завданням для суспільства, яке повинно вирішуватися на державному рівні, є забезпечення безпечних умов дорожнього руху.

Одним із засобів забезпечення безпеки дорожнього руху є юридична відповідальність осіб, які порушують правила дорожнього руху. Найбільша кількість таких порушень (75%) виникає саме з вини водіїв автотранспортних засобів.

Нормативною підставою адміністративної відповідальності є конкретна правова норма, яка передбачає таку відповідальність за конкретне адміністративне правопорушення (проступок). Фактичною підставою, адміністративної відповідальність, за загальними правилом, є вчинення адміністративного правопорушення (проступку). Підставою для адміністративної відповідальності водіїв автотранспортних засобів є порушення водіями правил дорожнього руху.

Різні аспекти сутності адміністративного правопорушення (проступку) досліджені у працях таких вчених як І.Голосніченко, Е.Додін, Л.Коваль, В.Колпаков, Д.Лук’янець, В.Новіков, О.Остапенко, Н.Тищенко та інш.

Поняття „адміністративного проступку” є актуальним і має суттєве значення як у теоретичному, так і у практичному аспекті. Важливість даної проблеми полягає в тому, що від тлумачення наведеного поняття залежить вирішення таких специфічних питань адміністративного права, як підстава відповідальності, класифікація деліктів, застосування стягнень за їх вчинення.

Законодавче визначення адміністративного правопорушення (проступку) міститься в ст. 9 КУпАП, а саме адміністративне правопорушення (проступок) це протиправна, винна (умисна або необережна0 дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Однак, в залежності від об’єкта посягання окремі автори по-різному визначають поняття проступку в окремих сукупностях адміністративно-правових відносин.

В науці адміністративного права є декілька визначень адміністративного проступку в сфері дорожнього руху. Так, В.Новіков визначив адміністративний проступок у сфері дорожнього руху як суспільно небезпечну, шкідливу, протиправну, винну (умисну або необережну) дію або бездіяльність що посягає на здоров’я та безпеку громадян, збереженість транспортних засобів, вантажу, доріг і дорожніх споруд, порядок дорожнього руху, за яку чинним законодавством встановлено адміністративну або громадську відповідальність.[1] Питання суспільної небезпеки адміністративних правопорушень є досить спірним і потребує детального аналізу. На нашу думку, дані дії чи бездіяльність безмовно мають певну суспільну шкоду, але не завжди є суспільно небезпечними.

Фактичною підставою настання адміністративної відповідальності за конкретні дорожньо-транспортні правопорушення, встановлені законом правила дорожнього руху є конкретний склад даного адміністративного правопорушення (проступку). Склад адміністративного правопорушення (проступку) являє собою чотири обов’язкових елементи: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона. Їх органічна єдність і є складом проступку, який служить для визначення певного заходу адміністративного примусу за його вчинення, його обсягу [2]

Основним родовим об’єктом правопорушеннь, які вчиняються на транспорті є суспільні відносини, що забезпечують нормальну, безпечну роботу транспорту, безпеку дорожнього руху. Але, необхідно виділити безпосередній об’єкт аналізуючи дану групу правопорушень, якими можуть бути не тільки суспільні відносини в сфері безпеки дорожнього руху, а також життя, здоров’я, власність людини, відносини у сфері управління дорожнім рухом. Тобто безпосереднім об’єктом є встановлений порядок управління, а саме відносини організації дорожнього руху, які захищаються конкретною нормою адміністративного права.

Об’єктивна сторона адміністративного правопорушення (проступку) – це те, в чому правопорушення проявляється в зовнішньому світі, у відповідній поведінці особи, в тих наслідках, які спричиняють шкоду об’єкту проступком.[3]

Об’єктивна сторона характеризується такими ознаками, як протиправна дія або бездіяльність, наслідки правопорушення, причинний зв’язок між діяннями і небезпечними наслідками.

Саме ступінь суспільної шкоди є одним із критеріїв відмежування адміністративного правопорушення (проступку) від злочину.

Злочини, які вчиняються в сфері дорожнього руху водіями є завжди суспільно небезпечними і передбачають настання для винної особи негативних наслідків, а саме кримінального покарання. А от правопорушення, які передбаченні нормами адміністративного права, суб’єктом вчинення яких є водії, не пов’язанні з обов’язковим настанням негативних наслідків, з матеріальним шкідливим результатом.

Суб’єктом адміністративного правопорушення (проступку) є фізична, осудна особа, яка вчинила адміністративне правопорушення. Суб’єктами адміністративної відповідальності у сфері дорожнього руху можуть бути загальні і спеціальні суб’єкти. Законодавчо водій автотранспортних засобів розглядається як спеціальний суб’єкт, і в силу цього несе підвищену адміністративну відповідальність у порівняні з іншими учасниками дорожнього руху.

В науковій літературі питанню спеціального суб’єкта приділено мало уваги. Можна сказати, що це питання мало вивчене. Більше того не має також і законодавчого визначення спеціального суб’єкта.

Підвищена відповідальність водіїв транспортних засобів пов’язана з тим, що вони управляють автомобілями, які визначаються як джерело підвищеної небезпеки. Для того, щоб особа була допущена до управління транспортним засобом, вона повинна отримати у встановленому законом порядку право на керування транспортним засобом, відповідати певним медичним вимогам. Посвідчення водія, яке надає право керувати транспортним засобом надається після складання відповідних екзаменів у спеціально визначених законодавством, що здійснюють нагляд за безпекою дорожнього руху. Незастережним є той факт, що видача зазначеного документа також жорстко контролюється цими органами виконавчої влади.

Відповідно до Правил дорожнього руху посвідчення на право керування транспортним засобом, а саме автомобілем всіх категорій видається особі при досягненню нею 18-річного віку (п.2.13 Правил дорожнього руху)[4]. В цьому є певна неузгодженість з нормами КпАП. Так, як за загальним правилом адміністративна відповідальність настає з 16-річного віку. Дійсно, як вже зазначалося, водії автотранспорту є спеціальними суб’єктами адміністративної відповідальності, але КпАП не вказує з якого віку вони несуть адміністративну відповідальність. Так як право на керування транспортним засобом особа може отримати лише у 18-тирічному віці, то і адміністративну відповідальність у випадку порушень норма адміністративного права в сфері дорожнього руху настає у 18-річному віці. Аналіз адміністративного законодавства дозволяє прийти висновку, що водій автотранспортних засобів як деліктоздатний суб’єкт адміністративних правопорушень характеризується такими наступними ознаками, як-то: по-перше, відповідальність настає з 18 років; по-друге, необхідність права на управління транспортним засобом.

Суб’єктивна сторона – це внутрішня сторона проступку, психічне відношення суб’єкта правопорушення, що характеризує його волю, яка проявляється в протиправній дії, відношення його до дії, яку він вчинив і до її наслідків. [5]

З суб’єктивної сторони велика кількість правопорушень, які вчиняються водіями, як правило, характеризуються умисною формою вини. Дуже важко, уявити собі, що водій управляє транспортним засобом в стані сп’яніння з необережності, або перевищує встановлену швидкість руху. Разом з тим водій може порушити правила дорожнього руху і з необережності під впливом певних факторів, таких як темна пора, туман, втома, погана освітленість, тощо в результаті чого водій просто може не помітити певного дорожнього знаку, який регулює дорожній рух.

Отже, на основі вище викладеного можна зробити наступні висновки:

ü адміністративна відповідальність водіїв автотранспортних засобів виникає на підставі адміністративного правопорушення (проступку).

ü fдміністративне правопорушення (проступок) у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху – це винне, шкідливе діяння або бездіяльність, яка посягає на безпеку дорожнього руху, встановленого порядку державного управління і яке тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді адміністративних стягнень;

ü об’єктом адміністративного проступку у сфері дорожнього руху є не лише суспільні відносини, які забезпечують безпеку дорожнього руху , а також суспільні відносини у сфері державного управління;

ü водії автотранспортних засобів є спеціальними суб’єктами адміністративної відповідальності і несуть підвищену відповідальність у порівнянні з іншими учасника дорожнього руху;

ü велика кількість правопорушень вчиняються водіями автотранспортних засобів у формі прямого умислу, але разом з тим саме цей вид правопорушень вчиняється дуже часто з необережності.

Література