Психология и социология / 12 Социальная психология

Киридон Євгенія Петрівна,

аспірант лабораторії соціальної психології Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України (м.Київ)

УДК 304.5

Полярність статей: аналіз сучасних гендерних стереотипів суспільства

Поняття гендера в період 1980-1990-х років тлумачилось як організована модель соціальних відношень між жінкою і чоловіком, яка не лише характеризувала їх відносини у сім’ї, але і визначала їх соціальні відношення в основних інститутах суспільства [5, С.62-63].

Вважалося, що одержуючи при народженні акушерську стать, ми змушені «опановувати» відповідно «роль жінки» або «роль чоловіка». Як не дивно, але при народженні спостерігається відносно небагато помітних відмінностей у поведінці між статями. Однак, у процесі взаємодії зі своїм оточенням, діти засвоюють певні ролі, а потім при статевому дозріванні гормональні фактори знову викликають істотні зрушення у статевій диференціації, ще більше посилюючи відмінності між жінками та чоловіками.

У кожному суспільстві від чоловіків та жінок вимагають відповідності певним заданим ролям і у кожному суспільстві, як правило, чоловіки та жінки мають досить узгоджені уявлення стосовно цих вимог, незалежно від того, подобаються вони їм чи ні. Чоловічність (маскулінність) і жіночність (фемінність) виражаються в стилі одягу, в ході, мовленні, манерах, захопленнях, у будь-яких інших формах поведінки. У той же час жодна поведінка, окрім репродуктивної, сама по собі не є винятково чоловічою чи винятково жіночою [4, С. 4].

Постійна поляризація ролей жінки та чоловіка у суспільстві має відверто патріархальний антисоціальний вплив. Дослідження показують: що більше діти дивляться телебачення, то більше вони схильні до формування традиційних уявлень стосовно ролі жінки і чоловіка, тим більше хлопці здатні демонструвати агресивну поведінку. Зв'язок між статтю та насильством – від реклами до фільмів – стає очевиднішим у контексті боротьби суспільства щодо подолання реального насильства проти жінок. Жінки переважно ведуть програми місцевого значення, а чоловіки – з міжнародних питань. Титул або місце праці згадується набагато частіше, коли слово надається чоловікам. Чоловіки, більше, ніж жінки, беруть участь у програмах як експерти або диктори.

Аналіз показав цілковиту гендерну незбалансованість представлення жінок і чоловіків у теле- та радіопрограмах. Щодо методів, які застосовуються для зображення жінок і чоловіків, то брався до уваги «погляд» камери, розташування, статус. Виявилося: шанс появи жінки-експерта на телеекрані є набагато меншим, ніж чоловіка. Вражає, що жінок камера знімає переважно в ракурсі зверху з нахилом донизу. А чоловіків – з низької позиції з нахилом догори. Тобто чоловіки подаються як більш «важливі» й такі, що справляють «солідніше враження» порівняно з жінками. Відповідно твориться – на підсвідомому рівні – сприйняття телеглядачів.

Отже, позиція камери, ракурс зображення підкреслюють прірву в статусі та владі між жінками і чоловіками. Кожна життєва ситуація передбачає й диктує свій стиль поведінки та дій. Тобто в кожній із ситуацій індивід по-різному себе презентує, і, якщо ця «подача» себе неадекватна, взаємодія може бути ускладнена. Успіх не може бути гарантований і за умови, коли стиль сформовано на основі дій в якійсь конкретній ситуації, а потім механічно перенесено на іншу. Визначивши ситуацію, учасники взаємодії починають вибудовувати позиції, що дозволяють їм досягти своїх цілей у заданих обставинах. Міжособистісна взаємодія – це не що інше, як конструювання, формування міжособистісного простору.

Аналіз особливостей гендерних ролей у чоловіків показав наявність певних відмінностей їх прояву в емоційній, когнітивній та мотиваційній сферах психіки людини. Так, в емоційній сфері маскулінного гендеру домінує схильність до негативних емоцій стосовно обох статей, намагання скоріше все заперечити, поставити під сумнів, ніж дати згоду. В той же час у жінок в емоційній сфері фемінного гендеру домінує схильність до позитивних емоцій, негативні емоції релевантні лише для самозахисту і підтримки спільників, а не для нападу. У чоловіків у когнітивній сфері домінує традиційне уявлення про соціальні ролі жінок у суспільстві («слабка стать»), про своє переважання в сфері політики. Звідси випливають численні спроби професійної деградації жінок і в той же час заступницька підтримка. А у жінок домінує уявлення про те, що право бути «на рівних» у політичній сфері у чоловіків треба відвойовувати в жорсткій битві з усталеними нормами і правилами.

У мотиваційній сфері серед чоловіків домінує мотив вийти переможцем за всяку ціну, дискваліфікуючи співрозмовника, з одного боку, і, підкреслюючи власну неперевершеність і свої досягнення – з іншого. В той же час у жіночій мотиваційній сфері превалює прагнення уникнути відкритої конфронтації, акцентувати увагу на спільності, не помічаючи особистої ворожнечі [3, С.188].

Чоловіки частіше починають бесіду, частіше перебивають співрозмовника, ствердження формулюють у формі безапеляційних суджень, запитують з метою отримання інформації, незгоду висловлюють відкритим протестом. Жінки ж часто формулюють ствердження у вигляді запитань, частіше їх ставлять, причому – з метою продовження бесіди; незгоду вони частіше виражають мовчанням; у власних реакціях жінки орієнтуються на репліку комунікативного партнера. Жінки в розмові встановлюють зовнішній зв'язок, часто використовуючи слово «так» для того щоб сказати : «Так, я уважно слухаю», тоді як чоловіки кажуть «так» лише тоді, коли висловлюють згоду [2, С.119].

За даними новітніх психологічних досліджень (P.Crammer), чоловіки з фемінними рисами у структурі особистості виявляють схильність до більш інтенсивного застосування в міжособистісному спілкуванні неусвідомлених механізмів «психологічного захисту», що розглядається як ознака виявлення наявності певного внутрішньоособистісного конфлікту, тобто невротизуючого фактору. На думку Е.Л.Носенко, гендерна ситуація у суспільстві, за якої жінка з високим рівнем домагань вимушена виборювати собі право на самореалізацію й максимально повне виявлення своїх можливостей, призводить до формування у неї маскулінних рис у структурі особистості, що інтенсифікує виявлення механізмів психологічного захисту, у тому числі непродуктивних для гармонійного міжособистісного спілкування [1, С.279].

Зазначене вище дає підстави стверджувати неоднозначність та остаточну невизначеність підходів до дослідження соціально-психологічної взаємодії. Напевно можна стверджувати лише одне: як відомо, гендерні ролі розкриваються і певним чином відбивають прояви соціуму. Тож, лишається сподіватись, що умови, створені суспільством для розкриття гендерних ролей кожного з нас, сприятимуть подальшому розвиткові не лише самого соціуму, але і його індивідів.

Література

1. Носенко Е.Л.Психологічні аспекти феномена культурної інерції та актуальність гендерної рівоваги у суспільстві // Гендер: реалії та преспективи в українському суспільстві: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м.Київ, 11-13 грудня 2003р.) – К.: ПЦ “Фоліант”, 2003. – С.274-276.

2. Пчелінцева О.Е. Комунікативна поведінка людини: гендерний аспект // Гендер: реалії та перспективи в українському суспільстві… – К.: ПЦ “Фоліант”, 2003. – С.274-276.

3. Табурова С.К. Эмоции в речи депутатов бундестага: мужские и женские преференции // Гендер как интрига познания. Сборник статей. – М.: Изд. «Рудомино», 2000. – С.168-191.

4. Фролов П. Віват, андрогін! // Гендерна освіта в Україні // Завуч. – 2000. - №33. – С.1-8 (вставка).

5. Чухим Н.Д. Гендер та гендерні дослідження в ХХ столітті // Рівність жінок та чоловіків: «Світові тенденції і українські реалії». – К.., 2001. – С.59-65.