«Педагогіка і психологія»
6. Клінічна психологія
Аршава І.Ф., Антонюк Ю.О.
Дніпропетровський
національний університет
Дельфінотерапія та її вплив на психоемоційний стан дітей із різними типами
захворювань
За останні роки збільшився рівень захворюваності та
частіше стали зустрічатися функціональні розлади нервової системи дітей.
Лікування в умовах стаціонару лікарні не завжди є досить ефективним у фізичному
відношенні, а в психоемоційному плані взагалі впливає гнітюче на дітей. Тому
зрозумілим є той факт, що люди намагаються оминати лікування медикаментами поки
це можливо та більше звертатися по допомогу до нетрадиційної медицини. Мало
того, що багато нетрадиційних методів недостатньо науково обґрунтовані, але
вони часто виявляються майже недієвими. У зв’язку з цим, ціллю даної роботи є
виявлення на основі власного дослідження на статистично значущому рівні чи є
метод дельфінотерапії ефективним методом корекції психоемоційного стану хворих
дітей.
В
Україні дельфінотерапія розвивається дуже швидкими темпами та не тільки визнана
закордонними фахівцями з цього напрямку, але українські фахівці співпрацюють із
закордонними та відвідують всесвітні міжнародні симпозіуми з дельфінотерапії (Лукіна
Л.М., Лисенко В.І.) [2;6].
Дуже мало сучасних робіт, які були б присвячені вивченню
фізіології дельфіна, тому дослідники, вважаючи це дуже важливим аспектом, працюють
у напрямку надолуження.
Щодо психоемоційної сфери, існує кілька положень, які
мають безпосереднє відношення до досліджуваної теми, та щодо деяких, вчені не
дійшли певної згоди. Як наприклад, положення про те чи як реакція на зовнішній
вплив спочатку виникає емоція, яка спричиняє певні фізичні
відчуття,
чи це є зміни у фізичному стані, які викликають відповідну емоцію.
Але той факт, що емоції носять чітко виражений ідеаторний
характер, тобто що вони здатні передбачати ситуації і події, які реально ще не
наступили, і виникають у зв'язку з представленнями про пережиті або уявлювані
ситуації, – трохи ускладнює вирішення цього питання (Томкінс, Баєнська,
Ліблінг) [3;4].
У нашому першому дослідженні вдалося отримати досить
цікаві дані. У першій частині ми з’ясовували рівень загального
впливу процедур дельфінотерапії на психоемоційний стан дітей. Тому були
залучені діти 8-13 років з різними типами захворювань, зокрема функціональний
логоневроз; дитячій енурез; дитячій церебральний параліч; посттравматичні
стресові розлади; дитячі невротичні розлади, монотематичні страхи (темряви,
страх залишатися одному), нав’язливі рухи, порушення сну. У цьому аспекті було
досліджено дві групи дітей – експериментальна та контрольна. Тобто, ті діти, що
проходили чи пройшли курс дельфінотерапії та ті, що лікувалися традиційними
методами в умовах стаціонару лікарні. За допомогою t- критерію Стьюдента було оброблено тестування на «Самооцінку
психоемоційного стану» дітей, Г. Айзенка, та був отриманий статистично
достовірний для даної вибірки результат, який безпосередньо підтверджує, що
метод дельфінотерапії дійсно несе стабілізуючий вплив на психоемоційну сферу хворих
дітей [1]. За всіма чотирма показниками,
- агресія, тривожність, фрустрація та ригідність – середні значення
експериментальної та контрольної груп відрізнялися майже у два рази. Ці
результати були підкріплені результатами інших методів, таких як невключене
нестандартизоване спостереження, клінічне інтерв’ювання,
анамнестико-біографічний метод, оцінки батьків та тестування як таке. Простежується
дуже переконлива тенденція, що ці результати дійсно можуть виявитися
статистично достовірними, якщо за допомогою подальших досліджень перенести їх
на генеральну сукупність.
У нашому другому
дослідженні використовується «Анкета Оцінки Ефективності Лікування Аутизму»
Інституту Дослідження Аутизму [7]. Цей аспект був взятий через
те, що вчені, які працюють за методом дельфінотерапії, у своїх роботах
підкреслюють той факт, що дельфінотерапія є досить ефективною для лікування
раннього дитячого аутизму. Було взято три групи дітей (по 10 осіб) від 4 до 7
років, хворих на ранній дитячій аутизм, у яких були виявлені різні неврологічні
порушення: м’язова гіпотонія, зорово-моторні координації, а також відставання
мовленнєвої, моторної та комунікаційної функції, а також їхні батьки (які й
відповідали на питання анкети). Перша експериментальна група складалася з
дітей, які проходили або щойно пройшли курс дельфінотерапії; друга – з дітей,
які пройшли цей курс кілька років тому та з ними продовжують займатися (матері,
психологи, фахівці спеціалізованої школи); а контрольна – з дітей, які не
проходили курсу дельфінотерапії взагалі. Тут облік вівся за допомогою двох
паралельних критеріїв (параметричного та непараметричного) дисперсійного
аналізу: F- Критерію Фішера та
рангового однофакторного аналізу Краскела-Уолліса, які виявили статистично
достовірну для цієї вибірки різницю показників. Але більш точні результати були
отримані за допомогою часткового порівняння середніх апостеріорним методом
Шеффе. Між двома експериментальними групами статистично достовірної різниці не
виявлено, але є тенденція до кращих результатів другої експериментальної групи.
Тому, мабуть, що дельфінотерапія дає перший сильний поштовх, але з такими
дітьми потрібно займатися постійно [5]. Статистично значущі в межах
цієї вибірки відмінності виявлено як між результатами першої експериментальної
групи і контрольної, так і між результатами другої експериментальної групи і
контрольної за всіма чотирма блоками - мовлення/мова/ комунікативні навички;
соціабельність/товариськість; сенсорна/когнітивна обізнаність;
здоров’я/фізичний стан/поведінка. Та за підкріпленням допоміжних методів,
зазначених вище, можна зробити висновок про те, що існує пряма залежність між
стабілізацією психоемоційного стану хворих дітей і, зокрема, дітей, хворих на
ранній дитячій аутизм та їх фізичним станом.
В цьому випадку, очевидно що кількість досліджуваних
недостатня для перенесення результатів на генеральну сукупність. Але навіть за
наявністю такої кількості досліджуваних явно простежується тенденція, що
дельфінотерапія дійсно є ефективною для лікування аутичних дітей.
Якщо зіставити всі отримані результати, - можна зробити
висновок, що дельфінотерапія є досить
ефективним методом корекції психоемоційних порушень. Найважливішим є аспект
доведеності впливу цього напрямку на психоемоційну сферу дитини.
Наші подальші дослідження будуть спрямовані на більш
глибоке вивчення впливу дельфінотерапії
на емоційну сферу людини як системи.
Бібліографічні посилання
1.
Батаршев А.В. Диагностика
темперамента и характера. – СПб.:Питер, - 2006.- 368с.
2.
Кулагин В., Лукина Л.
Программа использования черноморских дельфинов-афалин в реабилитационной
курортологи и физиотерапии //Вестник физиотерапии и курортологии. -1999. -№2. – С.48-50.
3.
Никольская О.С., Баенская Е.Р., Либлинг М.М. Аутичный ребенок.
Пути помощи. М.: Теревинф. – 1997. – 342с.
4.
Психологическая помощь при ранних нарушениях эмоционального
развития (составители: Е.Р.Баенская, М.М.Либлинг). - М.: Полиграф сервис. -
2001. – 156с.
5.
Chalder T.,
6.
Cole D. The Second Annual International Symposium on Dolphin-Assisted Therapy. -
1996.
7.
www.treatmentofautism.org