Економічні науки/2. Фінанси та банківська справа

К.т.н. Крилова О.В., Спицька Т.В.

Національний гірничий університет, Україна

Впровадження напрямків вдосконалення процесу надання послуг комерційним банком в умовах світової фінансової кризи

Українські експерти вважають, що банківська система України має більше шансів вийти із кризи, ніж американська. Пульс кризи щодо ефективності дій держави щодо порятунку банківської системи, зокрема  введення мораторію на дострокове зняття депозитів фізичними особами.

Заборона НБУ на дострокове зняття депозитів є ефективним, але надто твердим кроком. Раніше повідомлялося, що 25 вересня агенство Fіtch оцінило економічні перспективи України вкрай негативно. Головні економісти України не згодні із цими оцінками. Для багатьох з них макроекономічна політика України високопрофесійна. Вони вважають, що нинішня світова фінансова криза вплине на економіку України незначною мірою, якщо взагалі вплине.

Вплив світової фінансової кризи наглядно продемонстрував нездатність вітчизняної банківської системи протистояти її викликам, мобільно пристосовуватись до постійно змінюваних ринкових умов і проявив потенційні ризики її дестабілізації. У зв’язку з цим, питання дослідження причин і наслідків глобальних фінансових криз на банківський сектор України є на сьогодні надзвичайно актуальним.

З самого початку, слід зауважити, що розгортання масштабів фінансової глобалізації, які справляють суттєвий вплив на систему міжнародних економічних відносин, трансформують напрями і визначають тенденції розвитку національних економік. Як відомо, фінансова глобалізація є об’єктивним суперечливим процесом, який на певному етапі розвитку міжнародних господарських зв’язків має свої переваги та недоліки стосовно окремих країн [5].

З одного боку, зростаюча інтеграція і концентрація іноземного капіталу, потоки якого різко збільшились за останні роки, його висока мобільність та диверсифікація міжнародних фінансових ресурсів, розширення кредитно-інвестиційної діяльності транснаціональних корпорацій і банків, а також зміни у банківській сфері в цілому створюють передумови для прогресу.

У зв’язку з цим, його міграція іноземного капіталу носить ажіотажний спекулятивний характер, а його відтік з країни негативно позначається на її економіці і, навіть, може призвести її до кризового стану. Особливо це є відчутним для країн з низьким рівнем економічного розвитку [2].

Ступінь впливу зазначених суперечливих факторів залежить від ступеня інтегрованості окремої країни до світового фінансового середовища.

Що стосується України, то вона не є високо інтегрованою до міжнародного фінансового сектора, і світова фінансова криза як зовнішній виклик, не спричинила на її економіку значного негативного впливу. Але, за висновками міжнародних фінансових організацій вона є однією з найбільш уражених світовою фінансовою кризою держав, про що свідчать значні обсяги падіння ВВП та високі темпи інфляції. Очевидним у цій ситуації стає те, що причини її виникнення внутрішні[3].

Найбільшою проблемою у банківській системі України є нестабільність банківської ліквідності, що з самого початку спричинили іноземні інвестори, які в умовах світової фінансової кризи в спішному порядку повернули свої кошти до національних економік з метою їх стабілізації і більшої захищеності. Такі дії іноземних інвесторів, у свою чергу, спровокували вітчизняних корпоративних клієнтів банків, які в короткі терміни конвертували значні фінансові ресурси і вивели їх за кордон. Далі, по ланцюжку, це стало причиною ажіотажного вилучення гривневих вкладів населення і їх обміну на іноземну валюту. Посилились зазначені негативні тенденції банкрутством такого системного банку, як Промінвестбанку (ПІБ), що підірвало довіру населення до банків, як основного джерела фінансових ресурсів. Скорочення ресурсної бази банків зумовлено також і скороченням зовнішніх запозичень та значними виплати за зовнішніми займами, оскільки недостатність ресурсної бази українських банків спричинила їх фінансову залежність від міжнародних ринків капіталів через накопичення боргів. Хоча, на думку експертів таких міжнародних рейтингових агентств, як Standard & Poor's та Fitch, на зниження рівня ліквідності більшою мірою вплинули внутрішні фактори (слабка ресурсна база, нераціональна структура та низький менеджмент ліквідності)[4].

Вагомою причиною кризового стану вітчизняних банків є також надмірна їх активність на ринку споживчого та іпотечного кредитування, оскільки криза економіки погіршує соціальне становище населення, пов’язане зі зростанням безробіття, заборгованістю з виплат заробітних плат і їх знеціненням через інфляцію, що постійно збільшує кількість неякісних і проблемних щодо погашення банківських кредитів.

На сьогодні світова практика засвідчує те,що кожна держава вже аналізує ефективність запроваджених заходів, але в Україні до цього часу поки що не визначено плану конкретних дій, не розроблено модель поведінки тих чи інших секторів економіки і владних структур в умовах кризи. Виходить, що наша держава лише «наздоганяє» кризу, замість того, щоб завчасно упереджувати вплив її нищівних ударів.

Конкретним прикладом цьому є те, що неефективно, а точніше поки що ніяк, використовується перший транш стабілізаційного кредиту Міжнародного валютного фонду. Національний банк України (НБУ) до цього часу навіть не визначив, через які саме банки буде здійснюватись кредитування реального сектора економіки. Як інший приклад можна привести неефективне використання кредиту НБУ, наданого для фінансового оздоровлення ПІБ та невиконання інвестиційних зобов’язань його нових акціонерів.

Нецільове використання 40 мільярдів гривень, які в порядку рефінансування було надано НБУ комерційним банкам, також не сприяє вирішенню кризових проблем, оскільки вони не були використані для кредитування матеріального виробництва. Частина з них була використана для погашення банківських депозитів, але значною мірою вони були використані банками на придбання іноземної валюти у спекулятивних цілях, що посилило ажіотажний попит на неї і, як наслідок, зростання її курсу, послаблення і дефіцит національної валюти.

Як бачимо, Україні та її банківській системі негайно потрібно використати повний арсенал запобіжних заходів, спроможних замортизувати негативний вплив світової фінансової кризи і значною мірою скористатися потенціалом внутрішніх резервів для подолання внутрішніх негараздів[4].

В кінцевому підсумку слід зауважити, що всі фінансові кризи та подолання їх наслідків призводять до структурних змін банківських систем, оскільки банківська сфера є найчутливішою до їх впливу. З іншого боку, банки все-таки найбільш гнучкі структури в умовах ринку, тому вони найшвидше реагують на події, що відбуваються на міжнародних фінансових ринках і покликані виступати. Таким чином, необхідно своєчасно прогнозувати як зовнішні, так і внутрішні кризові явища, розробляти механізми їх упередження та пом’якшення.

Література:

1. Алан Роу Україна. Фінансовий сектор та економіка. Нові стратегічні завдання. - Світовий банк, 2009.- 120с.

2. Бризгалов В.В. Мотиви здійснення стратегії диверсифікації. –(Електронний ресурс)/ спосіб доступу: URL: http://www.lib.msu.su/.

3. В.С.Шапран. Кредитная политики коммерческого банка//Фондовый рынок, 2008. -№32. -с.6

4. Е.Карагодова, Л.Распутная. Проблемы оптимизации структуры кредитного портфеля коммерческого банка// Банкiвська справа. 2009.-№5.-с.40.

5. Фінансова електронна бібліотека. – (Електронний ресурс) /спосіб доступу: URL: http://www.finansy.ru/publ.htm/. .– Загол. з екрана.