Економічні науки
/ 10. Економіка підприємства
Фірсова С.М.
У вітчизняних умовах контролінг
виступає як система забезпечення ефективного функціонування підприємства:
налаштована на оптимізацію прибутку; спрямована на підтримку гармонійних
відносин із зовнішнім середовищем. Контролінг як система особливо ефективна на
підприємствах з високим рівнем диверсифікації, тобто зайнятих одночасно
виробництвом і реалізацією різних виробів, робіт, послуг, на підприємствах з
різним рівнем рентабельності продаж. Аналіз теоретичних розробок і практики
впровадження контролінгу на вітчизняних підприємствах дав змогу виділити проблеми,
які стримують його застосування контролінгу: відсутність єдиного тлумачення
концепції контролінгу, відсутність способів адаптації зарубіжної практики
контролінгу до вітчизняної дійсності. Для вирішення вказаних проблем необхідним
є: розробка механізму впровадження контролінгу, теоретичне обґрунтування шляхів
вдосконалення управлінської діяльності промислових підприємств.
В умовах ринкової економіки в Україні формуються
основні умови для впровадження контролінгу інноваційної діяльності промислових підприємств.
Вивчення і використання потенціалу контролінгу дозволяє підприємствам визначати
перспективу інноваційного розвитку, добиватися намічених показників, об'єктивно
і своєчасно реагувати на зміни ринку. Впровадження контролінгу на промислових
підприємствах з врахуванням конкретних умов є ефективним методом господарювання
в умовах ринкової економіки.
Контролінг є особливою концепцією
управління підприємством, яка спирається на комплексне інформаційне і
організаційне поєднання процесів координування, планування і контролю. Під
концепцією контролінгу слід розуміти сукупність думок про його функціональне
розмежування, інституційне оформлення і інструментальну озброєність в контексті
цілей підприємства, релевантних контролінгу, і цілей контролінгу, які витікають
з цілей підприємства. Концепція контролінгу ще остаточно не сформувалася.
Контролінг знаходиться у стадії формування і пошуку. Особливість системи
контролінгу полягає в тому, що він пристосовується до конкретного підприємства,
до його структури, місії, системи обліку, управління, потенційно впроваджуючись
в них з метою їх покращання.
Аналіз літературних джерел дозволяє
виділити шість концепцій контролінгу діяльністю, що сформувалися до
теперішнього часу: управлінський облік; управлінська інформаційна система; планування
і контроль; координація; управління управлінням; координація процесу прийняття
рішень. У рамках кожного підходу контролінг трактується по-різному, і пізніші
підходи розвивають попередні, акцентуючи увагу на різних аспектах.
Концепція контролінгу інноваційної
діяльності підприємства ґрунтується на ряді базових положень. По-перше, ця
концепція управління заснована на представленні підприємства як складної відкритої
соціально-технічної системи, яка має певну мету. За основну мету вважається
забезпечення довгострокового існування організації і зростання добробуту
власника фірми, що можливо лише на основі інноваційної діяльності підприємства.
По-друге, в рамках контролінгу
управління розглядається як процес волеутворення і реалізації волі. Цей процес
реалізується за допомогою певних фаз — постановки проблеми, пошуку альтернатив,
оцінки, прийняття рішення, реалізації і контролю. У спрощеному вигляді його
можна представити як взаємозв'язану систему планування і контролю інноваційної
діяльності підприємства.
Діяльність менеджера, згідно концепції
контролінгу, орієнтована на досягнення комплексу запланованих показників. План
відбиває оптимальні дії з досягнення цілей організації з врахуванням всіх можливих
взаємозв'язків і обмежень. У ході планування досягається велика узгодженість
цілей, знижується ризик прийняття неправильних управлінських рішень. При цьому
план не є догмою. Він має бути достатньо гнучким, щоб не гальмувати інноваційну
діяльність підприємства .
Контролінг є своєрідним механізмом
саморегулювання інноваційної діяльності підприємства. Він не підміняє
управління, а лише перекладає його на якісно новий рівень. Тому можна виділити
наступне, третє, базове положення концепції планування і контролю — контролінг
є інтегруючою і координуючою системою. При цьому мова йде не лише про
інтеграцію фаз прийняття рішення але і про об'єднання і координацію планів
різних функціональних галузей і структурних одиниць і проектів.
Особлива цінність контролінгу
виявляється у міру зростання і ускладнення інноваційної діяльності підприємства,
оскільки при цьому виникає проблема неузгодженості різних функціональних
планів. На практиці контролер стає тією людиною, яка розглядає діяльність
кожного функціонального підрозділу з точки зору задач підприємства в цілому,
він має право останнього слова в ході затвердження всіх планів організації і
вирішення суперечок в області планово-контрольних розрахунків між службами підприємства.
Четверте базове положення сучасної концепції
контролінгу полягає в тому, що він виконує функцію підтримки процесу управління
інноваційною діяльністю підприємства. Контролер, через специфіку організаційної
структури або масштабів діяльності організації, може займатися процесом
планування, обліку фактів господарської діяльності, аналізом її результатів.
Але основними напрямами його діяльності все ж, є формування і вдосконалення
самої архітектури системи планування і контролю інноваційної діяльності
підприємства, розробка методів реалізації планово-контрольних розрахунків,
визначення необхідної для процесу управління інформації, її джерел і шляхів
отримання.