Сухорукова Надія Володимирівна
Донецький національний університет
Особливості
системи оподаткування прибутку підприємств в україні
Прибуток є важливим показником ефективності виробничо-господарської
діяльності, а також джерелом формування централізованих і децентралізованих
фінансових ресурсів. Отриманий підприємством прибуток може бути використаний
для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування
фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням
у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є
джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується
ними для забезпечення господарської діяльності.
Істотний вплив на пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і
підприємствами має податкова політика держави. Тому питання результативності
податкової політики будь-якої держави є дуже важливими і актуальними.
Проблемам оподаткування прибутку підприємств присвятили праці такі вітчизняні науковці як Р. Ребізант, М.
Білик, Л. Буряк, В. Грушко, В. Мосейчук, А. Поддєрьогін, І. Швець. Однак в
сучасних умовах економічного розвитку України схильними до змін залишаються
такі фактори результативності податкової політики як перелік об’єктів
оподаткування, ставки оподаткування, порядок надання податкових пільг тощо.
Тому метою дослідження є виявлення можливого впливу вищезгаданих
факторів на пропорції розподілу прибутку між державою та підприємствами.
Під прибутком слід розуміти ту частину додаткової вартості продукту, що
реалізується підприємством і яка залишається після покриття витрат виробництва.
Прибуток, передусім, виробнича категорія, що характеризує відносини, які
складаються в процесі суспільного виробництва.
Отриманий підприємством прибуток в подальшому стає об'єктом розподілу.
Одним із етапів розподілу є розподіл загального прибутку. На ньому учасниками
розподілу виступають держава та підприємство. У результаті розподілу кожний з
учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між
державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних
потреб і потреб підприємств.
На законодавчому рівні процедура розподілу регламентується Податковим
кодексом України, який був прийнятий 2 грудня 2010 р. та набув чинності з 1 січня
2011 р. Поспішність, з якою готувався документ, не могла не викликати
суперечностей та неузгодженостей в
економічній конституції країни, котрі очевидно виходять за межі простих помилок
юридичної техніки. Такі помилки є, без сумніву, не навмисними, тому що шкодять
рівною мірою всім суб'єктам податкових відносин, що, однак, не впливає на явно
негативні наслідки недоробок документа для правозастосовної практики.
По-перше, скорочено на 11 днів термін подання річної фінансової звітності.
Через Податковий кодекс України Постановою Кабінету Міністрів України від 20
квітня 2011 р. № 433 кінцевий термін подання річної фінансової звітності скорочено з 20 до 9 лютого, де вказано, що квартальна або річна фінансова
звітність подається підприємствами органові державної податкової служби у
строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток підприємств.
По-друге, узаконено податкову дискримінацію. Юридичні особи-платники
податку на прибуток мають податкові пільги, а фізичні особи-підприємці на
загальній системі оподаткування їх не мають.
Визначення податкової дискримінації
в Податковому кодексі України прямо дозволяє дискримінувати фізичних
осіб-підприємців порівняно з юридичними особами. Одним із відвертих проявів податкової
дискримінації, є те, що купівля товарів та послуг у підприємця на єдиному
податку з квітня 2011 року позбавляє витрат юридичну особу, а у підприємця на
загальній системі – ні.
Недоліки цієї норми не лише в дискримінації спрощенців на єдиному податку, ця
норма дискримінує всіх фізичних осіб-підприємців. Річ в тім, що підприємець на
звичайній системі оподаткування не може довести юридичній особі, що він є на
звичайній системі оподаткування, немає такого свідоцтва у нього, більше того
підприємець-спрощенець може приховати своє Свідоцтво про сплату єдиного податку
і «підставити» юридичну особу.
По-третє, податок
на прибуток згідно з Податковим кодексом України визначається за подією
нарахування, а податок на додану вартість (ПДВ) – за правилом першої з двох
подій.
Відповідно до
пункту 187.1 Податкового кодексу датою виникнення податкових зобов’язань з
постачання товарів/послуг щодо ПДВ вважається дата, яка припадає на податковий
період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата
зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника
податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання
товарів/послуг за готівку - дата
оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у
банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата
відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації,
що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до
вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що
засвідчує факт постачання послуг платником податку.
По-четверте, відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Податкового
кодексу України податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі
соціальної справедливості – установлення податків та зборів відповідно до
платоспроможності платників податків. Це означає, що платоспроможні мають
платити податки незалежно від рівня доходів, тобто тепер податки слід платити
за те, за що вже їх сплачено. Наприклад, податок на нерухомість є податком
подвійного оподаткування. Адже спершу податок сплачено з доходів, за які її
побудовано, а потім вже власне сплачується податок на нерухомість. Аналогічно з
платою за землю. Подібна проблема з податком на прибуток та ПДВ, вони обидва
оподатковують прибуток, адже додана вартість це прибуток + зарплата. Аналогічна
ситуація з податку на доходи фізичних осіб та ПДВ, тут є подвійним
оподаткування зарплати.
По-п’яте, запроваджено штрафи за
збитки. Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно
визначає суми податкового зобов’язання, зменшення суми бюджетного відшкодування
та/або зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на
прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника
податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6
пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на
платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого
податкового зобов’язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного
відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від’ємного значення
об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми
податку на додану вартість.
Таким чином,
діюча система оподаткування прибутку підприємств в Україні має певну кількість
недоліків, які можуть суттєво вплинути на пропорції розділу прибутку між
бюджетом і підприємствами. Згадана проблема є одним із принципових питань
реалізації фінансової політики держави, від правильного вирішення якого
залежить розвиток економіки в цілому. Тому слід негайно розробити і впровадити
комплекс заходів, направлених на усунення цих недоліків.
Список
джерел:
1.
Закон Украины от 28.12.94 г. №
334/94-ВР (в редакции Закона от 22.05.97 г. № 283/97-ВР) «О налогообложении
прибыли предприятий».