Історія / Історія України / Вітчизняна історія

Кандидат історичних наук, Нікітенко К.В.

Львівський інститут менеджменту, Україна.

РОЗРОБКА І РЕAЛІЗАЦІЯ МОБІЛІЗАЦІЙНИХ ПЛАНІВ

У БАНКІВСЬКИЙ СИСТЕМІ УРСР

У РОКИ ПЕРЕДВОЄННИХ П'ЯТИРІЧОК.

В умовах воєнного часу важко переоцінити значення фінансово-банківської системи. Саме від її налагодженої безперебійної роботи напряму залежать питання забезпечення своєчасного фінансування оборонних заходів, переведення економіки країни на воєнні рейки, виплати бійцям ЧА, побудова оборонних споруд, здійснення евакуації тощо.

Відповідно в УРСР кожна банківська інституція мала свій мобілізаційний план на випадок воєнного конфлікту. В ньому чітко було прописані заходи, які слід було здійснювати із початком війни: встановлення чергування, відкриття спеціальних кас та розрахункових рахунків із фінансування оборонних заходів, виплат призваним до Червоної армії, а також встановлювалася певна кількість керівного складу, які отримували броню від мобілізації в армію тощо.

Зрозуміло, що питання обороноздатності країни знаходилися під постійним контролем. Перевірки, проведення тренувальних умовних мобілізацій та внесення певних коригувань відповідно вимогам часу відбувалися регулярно. Приміром, наприкінці 1933 р. була проведена тренувальна мобілізація Високопольського відділення Державного банку. Були здійснені у повному обсязі всі передбачені заходи: інформування працівників відділення, встановлення охорони відповідно до вимог воєнного часу, переформатовування керівного апарату, проведення робіт по політичному забезпеченню мобілізації. З певними обмеженнями були виконані наступні заходи: організація і відкриття спеціальних кас з оплати мобілізаційних чеків для підприємств, а також для розрахунків із мобілізованими у Червону армію. До третьої групи належали заходи, які під час подібних навчань слід було здійснити тільки умовно: виплата реальних грошей по мобілізаційним чекам не проводилися, були зроблені тільки відповідні записи у спеціальній касі [1].

Вже у квітні наступного року згідно наказу зі спецсектору Всеукраїнської контори Держбанку була проведена масова перевірка банківських відділень по всій республіці на предмет готовності до роботи в умовах можливого воєнного конфлікту. Загалом установи Держбанку виявилися готовими до роботи в умовах проголошеної мобілізації. За підсумками ревізій начальник спецсектору Всеукраїнської контори Держбанку А.Кудінов отримав премію у 450 крб., начальник спецсектору Київської обласної контори банку А.Мильніков був нагороджений 350 крб., а керівники Чугуївського і Бородянського відділень отримали премії у розмірі 150 крб. кожний [2].

Втім, подібні ревізії виявляли і певні проблеми. Приміром, у Високопольському відділенні Держбанку всі охоронці були набрані з осіб, які підлягали мобілізації у Червону армію у першу чергу. Тобто банк в умовах воєнного часу залишався зовсім без охорони. Сталінодорфське ж відділення взагалі не подало до облвійськкомату документів на бронювання працівників керівного апарату. Так виявилося, що у випадку реальної мобілізації банк залишався практично без жодного керівництва. Призову до лав ЧА підлягали: керівник відділення, головний бухгалтер, його помічник, старший бухгалтер тощо. Фактично це б унеможливило роботу відділення, а разом із тим і будь-яке фінансування оборонних заходів [3].

Як наслідок, за підсумками проведених перевірок, керівництво Всеукраїнської контори Держбанку оголошувало догани керівникам відділень, які демонстрували настільки кричущу неготовність до мобілізації, видавалися накази негайно виправити ситуацію. Втім, незважаючи на те, що мобілізаційні плани були предметом особливого піклування вищого керівництва, деякі банківські установи виявилися абсолютно не готовими до справжньої війни.

Приміром, проведена у січні 1941 р. перевірка Миколаївської обласної контори Промбанку показала, що банк не має навіть приблизного розрахунку необхідних виплат на перший місяць війни. Також жоден із відповідальних працівників, які повинні були б здійснювати керівництво банком в воєнних умовах, не був заброньований від призову до армії. Незважаючи на вказівку негайно виправити вказані недоліки, Миколаївський Промбанк не впорався із цим завданням навіть і за пів-року, які залишалися до німецької агресії. Як наслідок, вже 23 червня 1941 р. був призваний до лав Червоної армії Челноков — старший кредитний інспектор, керівник групи загального фінансування. На його місце терміново був призначений інший співробітник, якому знадобилося чимало часу аби розібратися у новій для нього справі. Зрозуміло, що від цього напряму страждала ефективність банківської роботи, що було надважливим в умовах воєнного часу. Більше того у даній банківській установі навіть керівник та директор першого відділу полінувалися подати до військкомату відповідні документи щодо оформлення броні від призову, схаменувшись тільки після отримання повісток, й потім в авральному темпі бомбардували військових проханнями щодо відстрочки. Сумний парадокс, практично єдине, що вдалося зробити керівникам даного банку у воєнних умовах вчасно і у повному обсязі це знищити при евакуації з міста всі документи з детальними планами щодо проведення мобілізації, виконання яких вони свого часу так ганебно проігнорували [4].

Багато у чому подібну службову невідповідність банківських працівників можна пояснити проведенням масштабних регулярних “чисток” серед радянського фінансового апарату. Постійний пошук і ліквідація “ворогів народу”, “антирадянських” та “ненадійних” елементів суттєво послабили банківські установи. Були репресовані тисячі працівників із величезних досвідом роботи (іноді — десятки років). На їх місця призначалися часто випадкові, зовсім не підготовлені люди, іноді без жодної освіти та потрібного досвіду роботи. Особливо рельєфно ця тенденція проявляла себе в роботі невеличких провінційних банківських відділень. Для яких була характерною максимальна плинність кадрів: деякі працівники встигали попрацювати всього по кілька місяців — лише до першої “чистки”.

Характерним прикладом може стати ситуація у Кіровській філії Держбанку. Тільки за 1937 р. в ній були репресовані ст. бухгалтер Г.Ходолевич (один із найбільш досвідчених і кваліфікованих працівників, який працював у банківський системі фактично із часів її радянської відбудови, мав величезний досвід і стаж понад 13 років), ст. бухгалтер П.Армаш, касир Є.Вергелес. Окрім того майже всі ще не заарештовані працівники були занесені керівником даного відділення у групу “політично неблагонадійних” адже мали велику кількість репресованих родичів. Так, у новопризначеного старшого бухгалтера І.Нагірного була заарештована вся сім'я дружини: теща, сестра і два брати; кредитний інспектор С.Кривая вже втратила братів батька, брата матері і племінника; у машиністки Т.Ковальової був заарештований брат, у бухгалтера М.Абрамової — батько; у рахівниці О.Воробьйової — батько [5]. Відповідно, у підборі новопризначених банківських кадрів домінувала політична складова: походження, політичні погляди і партійність — три “кити” на яких будувалися кар'єри. Всі ж “неблагонадійні” нещадно репресовувалися.

Таким чином, в умовах передвоєнних п'ятирічок було проведено велику роботу щодо швидкої перебудови-адаптації банківської системи країни на випадок можливого воєнного конфлікту. Розроблені мобілізаційні плани для кожної банківської інституції, визначений конкретний порядок дій, проведені чисельні масштабні перевірки. Втім, масові репресії, регулярні “чистки” і постійна ротація кадрів унеможливили стабільну роботу, внесли додатковий хаос, що прямо зіграло на руку ворогу та ускладнило проведення оборонних заходів. Багато з яких так і залишилися тільки гарними побажаннями на папері.

Література:

1. Державний архів Миколаївської області (далі ДАМО). - Ф. - Р-980, оп.5, спр.10, арк.44-45.

2. ДАМО. - Ф. - Р-980, оп.5, спр.10, арк.22.

3. ДАМО. - Ф. - Р-980, оп.5, спр.10, арк.34.

4. ДАМО. - Ф. - Р-2101, оп.1, спр.2, арк.5, 17, 38, 44.

5. ДАМО. - Ф. - Р-980, оп.7, спр.1, арк.45.