Медицина/7. Клінічна медицина

Кобцева О.А.

Донецький національний медичний університет імені М.Горького, Україна

Застосування методу дистракційного остеогенезу для
дисталізації іклів у практиці лікаря – ортодонта

Метод дистракційного остеогенезу або мозольної дистракції було вперше популяризовано науковими дослідженнями Г.А. Ілізарова [1].

Перші експериментальні дані про використання цієї методики у черепно-лицевій області стали відомі з досліджень C.C.Snyder [2] у 1973 році, і з тих пір вона стала загальноприйнятою у стоматології.

У 1998 році Liou і Huang [3] вперше заявили про використання цієї методики при швидкій дисталізації іклів у людей під час ортодонтичного лікування з видаленням премолярів. У даному дослідженні вони досягли дисталізації іклів в середньому на 6,5 мм і назвали цю методику «назубною дистракцією». В останні роки через зростання популярності мозольної дистракції, були впроваджені різні пристрої для подовження верхньої і нижньої щелепи.

Метод дистракційного остеогенезу є процесом формування кістки між поверхнями кісткових сегментів, поступово розділених за допомогою додаткової тяги. Перед початком ортодонтичного лікування проводиться видалення перших премолярів і вертикальна остеотомія навколо коренів іклів [4]. Відразу після цих хірургічних процедур виготовляється індивідуальний назубний дистрактор, що фіксується у порожнині рота паралельно оклюзійній площини зубного ряду і згодом активується два - три рази на день (рис.1).
     Поворот гвинта дистрактора на 360° продукує 0,5 мм дистального переміщення ікла. Перші постійні моляри і другі премоляри використовуються в якості опори при дисталізації іклів.

Рис.1 Фантомна модель верхньої щелепи з зафіксованим дистрактором.

Традиційно, дистальне переміщення іклів в ході ортодонтичного лікування виникає внаслідок процесів резорбції і аппозиції, під впливом помірної тривалої механічної сили, відбувається зі швидкістю 1-1,5 мм в місяць і триває в середньому 6-7 місяців. Метод дистракційного остеогенезу дозволяє переміщати ікла на місце видалених премолярів зі швидкістю 0,625 мм на день в середньому від 3 до 10 тижнів, без втрати анкоражу опорних зубів або з мінімальним мезіальним зміщенням опори до 0,56 мм [4,5,6].

Основні переваги методу дистракційного остеогенезу при дисталізації іклів мають два аспекти: по-перше, ікла переміщуються дистальна дуже швидко, що зменшує загальний термін лікування в середньому до 50 %, і по-друге, даний метод запобігає небажаному мезіальному зсуву опорних зубів, тим самим досягається максимальний анкораж опори, весь проміжок після екстракції зуба використовується для ретракції іклів [6].

Потенційний риск використання цього методу включає травму кореня зуба під час остеотомії, резорбцію кореня або анкілоз зуба під час його швидкого переміщення. Крім того, ця техніка може бути використана тільки при ортодонтичному лікуванні дорослих пацієнтів, вона потребує хірургічного втручання, яке не може бути прийняте усіма пацієнтами. Також використання спеціальних дистракційних пристроїв для ретракції іклів потребує додаткових матеріальних витрат від пацієнта, відповідно підвищується ціна на ортодонтичне лікування. Ці пристрої громіздкі, можуть призвести до небажаних наслідків для опорних зубів і гіперплазії тканин пародонту в процесі лікування, навіть, якщо вони супроводжувалися кортікотомією. Крім того, довгострокові наслідки проведення цього методу невідомі і потребують подальшого гістологічного дослідження [5,7].

Література

1. Илизаров Г.А. Бескровный компрессионно-дистракционный остеосинтез при лечении ложных суставов плечевой кости / Г.А.Илизаров, В.И.Шевцов // Воен.-мед. журнал. - 1974. - №6. - С.27 - 31.

2. Snyder, C.C. Mandibular lengthening by gradual distraction/ C.C. Snyder, G.A.Levine, H.M.Swanson// Plast. Reconstr. Surg. - 1973. – V.51. – P.506-508.

3. Liou, E.J. Rapid canine retraction through distraction of the periodontal ligament/ E.J.Liou, C.S.Huang // Am J Orthod Dentofacial Orthop. -1998. – V.114. – P.372-382.

4. Cope, J.B. Historical development and evolution of craniofacial distraction osteogenesis/J.B.Cope, M.L.Samchukov, A.M. Cherkashin// Craniofacial

Distraction Osteogenesis. - St Louis, Mo: Mosby, 2001. – Р.3–17.

5. Sayin, S. Rapid Canine Distalization Using Distraction of the Periodontal Ligament: A Preliminary Clinical Validation of the Original Technique/ S. Sayin, A. O. Bengi, A.U. Gürton// Angle Orthod. - 2004. – V.74. - №.3 – P. 304-315.

6. Kurt G. Rapid Tooth Movement and Orthodontic Treatment Using Dentoalveolar Distraction (DAD). Long-term (5 years) Follow-up of a Class II Case/ G. Kurt,

H. İşeri, R. Kişnişci// The Angle Orthodontist.- 2010. - Vol. 80.- No. 3. -

P. 597-606.

7. El-Bialy, T. Anchorage control during canine retraction: wire bending, distractor osteogenesis or TADS? / T. El-Bialy // PCSO Bulletin. – 2008. – P.19-21.