Національний університет
біоресурсів і природокористування України
Використання міжпредметної інтеграції у
професійній освіті майбутніх біотехнологів
Проблемі навчання на основі міжпредметної інтеграції присвячена велика кількість досліджень.
На думку
багатьох учених-дослідників (В.Ю.Биков, Г.П.Васянович, С.У.Гончаренко,
І.А.Зязюн, М.Б.Євтух, І.М.Козловська, Е.В.Лузік, Н.Г.Ничкало, О.Г.Романовський,
С.О.Сисоєва, П.В.Стефаненко та ін.), нова якість освіти і професійної
підготовки майбутніх фахівців безпосередньо пов’язана з проблемою формування і
розвитку у вищий школі інтегрованих знань, вмінь і навичок майбутніх фахівців
на основі міждисциплінарного зв’язку гуманітарних, природничих і технічних
циклів дисциплін та їх практичного використання в майбутній професійній
діяльності.
Перспективу розвитку інтеграційних тенденцій у
професійній освіті майбутніх фахівців-біотехнологів висвітлила на
рівні дисертаційного дослідження Логінова Ю. В.
Зокрема автор наголошує, що для виявлення і успішного
функціонування міжпредметних інтеграційних зв'язків, необхідно не лише
визначати послідовність передачі навчальної інформації; формулювати цілі
навчання по етапах у вигляді умінь і навичок; робити науково-обгрунтований
відбір змісту навчального матеріалу з урахуванням спеціалізації; продумувати
систему методів і засобів, що відповідають кожному етапу навчання, але і
враховувати такі чинники, як рівень розвитку пізнавального інтересу, умови
навчання і безліч інших чинників, що впливають на якість засвоєння знань. Це
означає, що застосування міжпредметних зв'язків в реальному навчальному процесі
залежить від багатьох чинників, без урахування яких не можна будувати процес
навчання на інтеграційній основі.
Метою вищої професійної освіти, як відомо, являється не
вузькопрофесійна підготовка, а широка природничо-наукова, загальнокультурна,
соціально і індивідуально значуща підготовка, що безперервно розвиває творчий
потенціал особистості і сприяє самостійному поповненню професійних знань
майбутнього фахівця в області біотехнології. На думку Логінової Ю. В., для цього необхідно:
- погоджувати навчально-методичну діяльність природничо-наукових і математичних, загально-технічних, загальнопрофесійних, спеціальних кафедр;
-
визначити, якою мірою в навчальних програмах в процесі навчання враховуються
кваліфікаційні вимоги до підготовки майбутнього інженера-біотехнолога;
- здійснити аналіз і коригування програм загальнопрофесійних, спеціальних дисциплін з урахуванням виділення в них професійного змісту за напрямом підготовки майбутніх фахівців в області біотехнології
Виходячи з того, що професійна діяльність
випускників передбачає такий рівень знання фізичних, хімічних, біологічних
процесів, який дозволив би їм освоїти не лише існуючі біотехнології, але і бути
готовими до розуміння перспектив їхнього розвитку, враховуючи обсяг і
цілеспрямований зміст курсів фізики, хімії, біології, обмежений часовий ліміт
на їх засвоєння, динаміку зміни біотехнології, доцільно так змінити зміст і
структуру процесу навчання цих дисциплін у ВНЗ, щоб забезпечити комплексне
виконання цих вимог.
Як засіб досягнення
визначеної мети при навчанні слід використовувати міжпредметну і
внутрішньо-предметну інтеграцію. Аргументами цього висновку послужили наступні
передумови і міркування практичного характеру.
1. Підготовка фахівця в галузі
біотехнології виявляється порівняно новою для вищої школи, не забезпечена
дидактичними засобами, що не сприяє належним чином розвитку самостійного
творчого мислення, навичок упевненого використання сучасної біотехнології
студентами в сфері їх професійних завдань, які мають переважно міжпредметний
характер.
2. Сучасному випускникові технологічного
ВНЗ в професійній діяльності
доводиться вирішувати професійні завдання,
які вимагають не лише всебічного їх розуміння, але й комплексного, творчого
застосування отриманих у ВНЗ знань у різних галузях науки і виробництва.
3. Якщо підготовка студентів з загальнопрофесійних і спеціальних дисциплін ґрунтується на підготовці з природничо-наукових дисциплін, то між цими дисциплінами об'єктивно існують і мають бути встановлені інтеграційні зв'язки.
Таким чином, можна зробити висновок, що вища
біотехнологічна освіта має свої специфічні особливості:
- використання міжпредметної і внутрішньо-предметної інтеграції для формування системи фундаментальних природничо-наукових знань і умінь, які забезпечують можливість застосовувати їх в умовах сучасних технологій, що динамічно розвиваються;
- акцент на випереджальну освіту, що полягає в постійному глибокому аналізі новітніх тенденцій і напрямів
фундаментальної біотехнологічної науки і своєчасному коригуванні освітніх програм і навчальних планів
з урахуванням вимог часу.
Отже, система професійної підготовки майбутніх фахівців
біотехнологічного профілю потребує подальшого дослідження та вдосконалення;
створення нової методології підготовки майбутніх фахівців, враховуючи
інтегративний характер наукових досягнень дисципліни; упровадження моніторингу
рівня готовності до професійної діяльності випускників факультетів на всіх
етапах професійної підготовки; психолого-педагогічної підготовки викладачів до
роботи в нових умовах організації навчально-виховного процесу.
Особливо
слід наголосити на вирішенні двох, пов’язаних з міжпредметною та внутрішньо-предметною
інтеграцією проблем: проблеми пошуку об'єктивного методу,
заснованого на надійних розрахунках, що дозволяє визначити коло дисциплін,
найбільш тісно пов'язаних один з одним (у нашому випадку курсів
природничо-наукових, загальнотехнічних і
професійних дисциплін); проблеми методу контролю оцінки результатів навчання, побудованого на інтеграційній основі.