УДК 159.922:316.64:165. 242.2

DMITRIENKO I.V. (Дмитрієнко І.В., Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди)

DMITRIENKO JU.N. (Дмитрієнко Ю.М., канд. філос. наук, доцент, здобувач наукового ступеня доктора юридичних наук Київського національного університету імені Тараса Шевченко)

CONCRETE HISTORICAL CYCLES OF FORMATION AND DEVELOPMENT OF THE UKRAINIAN LEGAL CONSCIOUSNESS (CULTURE) ACCORDING TO IGOR'S КАGANZ’S APPROACHES AND OTHERS

 (КОНКРЕТНО-ИСТОРИЧЕСКИЕ ЦИКЛЫ СТАНОВЛЕНИЯ И РАЗВИТИЯ УКРАИНСКОГО ПРАВОВОГО СОЗНАНИЯ (КУЛЬТУРЫ) СОГЛАСНО  ПОДХОДОВ ИГОРЯ КАГАНЦА И ДРУГИХ)

        Етногенетичний підхід І.Каганця, котрий ми використовуємо для аналіза процесів становлення та розвитку української правової свідомості та культури зокрема дозволяє сприйняти дещо з нових позицій наші правові уявлен­ня про походження української правової свідомості як типово національної,  а також самих українців. Але для цього нам не обійтися без розгляду теоретичних ідей,  розвідок та теорій докто­ра  історичних наук М.О. Чмихова (1953—1994) про «пульсацію України», Циркумпонтійську зону українства, періодичність або циклічність становлення та розвитку української правової свідомості та культури. За його ідеями формуємо тези про те, шо україноментальна правова свідомість як процесуально-правова основа трансформування соціальних циклових процесів в Циркумпонтійській зоні (на територіях навколо Чорного моря)  -  одному з традиційних місць розташуання української (циркумпонтійської) звичаєвої правової свідомості та культури - знаходяться в тісному зв’язку з проце­сами природними, до яких належать кліматичні зміни, сейс­мічна активність, рух льодовиків, розвиток чорнозему, конфі­гурація планет Сонячної системи тощо. Природні ж процеси розвиваються з певною циклічністю. Безпосередньо навколо Чорного моря ця циклічність спрацьовує надзвичайно чітко, неначе годинниковий механізм, але чим далі від моря, тим її прояви все слабкіші.  Явище “годинникової циклічності” є загадковим і диво­виж­ним, але це ще не все. Археологічні дослідження пере­кон­ливо доводять, що протягом останніх 10 тисяч років Циркум­пон­тій­ська зона української правової свідомості виступала своєрідним генератором культурних і культурно-правових (законодавчих) імпуль­сів, які згодом поширювались на прилягаючі тери­торії і далі на весь світ[1]. Цю пульсацію Микола Чмихов подає у вигляді шести історичних епох (які водночас були особливими при­род­но-кліматичними епо­ха­ми, у нашому контексті – це конкретно-історичні цикли соціальної активності правової свідомості та культури). Кожна епо­ха дорівнює близько 1596 років і скла­дається з трьох циклів (періодів) по 532 роки. Саме з епохами і циклами (періодами) пов’язані природно-кліматичні зміни, повторення кон­фі­гу­рацій планет Сонячної системи, роз­виток археологічних правових культур тощо. На зламах періодів і особливо епох відбу­вались сут­тєві та істотні зміни у житті суспільства і природи.

Констатуючи наявність годинни­ко­вої циклічності, М. Чмихов стверджує, що “з XXVІІІ ст. до н. е. до наших днів пращури сучасних українців мали кожні 532 роки нову державну систему. За нашими підходами кожна нова державна система є стержневою частиною широкої українотериторіальної (україноментальної, україноетнічної, україноетичної, україноцентричної, українотрадиційної) конкретно-історичної, правової, державно-правової системи. Остання є завжди першозмістом українотериторіальної правової, що завершує своє формування кожного разу у формі державно-правової  свідомості та культури, та має різні традиційні місця свого функціонально-ролевантного розташування. Тобто кожні 532 роки, за вищевказаними ідеями, виникали нові форми української правової, державно-правової свідомості та культури як їх конкретно-історичні цикли соціальної активності, а значить мали місце нові правові ідеї, різні ментальні, ментально-правові світогляди та їх різне нормативно-правове розуміння у механізмах правового регулювання суспільних відносин: за одних, видимо, більш домінантних часо-просторів самою правовою свідомістю в усних нормах права (традиційна звичаєва українська правова свідомість, державно-правова свідомість  домінує, зароджується традиційне звичаєве право), за інших, більшою мірою останніх  періодах її становлення та розвитку, нормами статичного писаного права (функціонує усталена традиційна звичаєва україноментальна правова свідомість та культура, традиційне статичне звичаєве право, що посилено розвивається, індетермінантно домінує та поступово губить функціональну силу), викладених у писемних нормативно-правових актах.

Отже, давнє українство прожило цикли (періоди) дев’яти справжніх держав, державно-правових форм свідомостей та правосвідомостей і лише в останньому періоді — в XVІ—XX ст. практично не мали своєї власної державності, формування якої неодно­разово припинялося нападами ворогів…”[2].   За ідеями Миколи Чмихова першу 1596-и річну правову конкретно-історичну епоху розпочинаємо у 2773 році до н.е., вона має такі конкретно-історичні цикли соціальної активності становлення та розвитку української правової свідомості та культури:

цикл    1 (2773 —2241)

цикл    2 (2241 — 1709)

цикл    3 (1709 — 1177).

Другу 1596-и річну правову конкретно-історичну епоху розочинаємо з 1178 році до н.е., вона має такі цикли становлення та розвитку української правової свідомості та культури:

цикл     1 (1178 —646)

цикл     2 (646 — 114)

цикл     3 (114 — 418). 

       Дослідження саме цих циклів, у зв'язку з їх давністю та малою відсутністю актуальних історичних іноземних і вітчизняних артефактів і архетипів українотериторіальної правової свідомості та культури, є важким і практично унеможливленим, особливо ураховуючи той факт, що існують проблеми з розшифровкою давньої писемності, проблемою ідентифікації та розуміння давніх україноментальних і неукраїноментальних мов, на яких розмовляло давне українство.

Для початку теоретичної перевірки цієї тези спробуємо розглянути та зрозуміти хоча б початковою мірою три цикли останньої 1596-річної епохи становлення, розвитку української правової свідомості та культури, яка розпочалась у 419 році н. е., має такі цикли становлення та розвитку української правової свідомості та культури:

цикл     1 (419 — 951)

цикл     2 (951 — 1483)

цикл     3 (1483 — 2015).

       Кожного разу народжувався новий український етнос, нова етнічна правова свідомість, які  творять власну державу: Антський союз (українська антська правова свідомість та культура), Київську Русь (українська києворуська правова свідомість ти культура), Козацьку державу (українська козацька правова свідомість та куль[3]тура). Держава антів протривала майже 3 століття — від кінця IV до VII, що відповідає першій половині 532-річного циклу періоду становлення та розвитку типової української правов свідомості та культури. Гадаємо, що зазначені проблеми вимагають істотних наукових досліджень.

 

 

 


[1] Чмихов М. О., Кравченко Н. М., Черняков І. Т. Археологія та стародавня історія України: Курс лекцій. К., 1992. - С. 249 — 250.

 

[2] Чмихов М. Україна вiд минулого до майбутнього // Вiсник Київського унiверситету. Iсторико-фiлологiчнi науки, випуск 8. Видавництво Київського унiверситету,  1992. - С. 34.