Гавловська Н.І.

к.е.н., доцент, Хмельницький національний університет, Україна

Рудніченко Є.М.

д.е.н., доцент, Хмельницький національний університет, Україна

Використання математичного апарату теорії ігор у сек’юрітології

На сьогодні в управлінні економічною безпекою активно використовується відповідний математичний апарат, який дозволяє моделювати та прогнозувати не тільки оптимальні варіанти управлінських рішень, але і їх результати. При вирішенні задач забезпечення економічної безпеки часто спостерігаються протиріччя у інтересах не тільки суб’єктів зовнішнього середовища і суб’єктів господарювання, а й лобіювання власних інтересів окремих зацікавлених осіб безпосередньо на підприємстві, що призводить до виникнення конфліктів та ризиків неоптимального управління. Такий конфлікт інтересів часто має антагоністичну природу і стратегічну направленість, тому для вирішення окреслених задач все частіше застосовують математичний апарат теорії ігор.

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про суттєву зацікавленість керівництва більшості підприємств у використані сучасного інструментарію прийняття стратегічних управлінських рішень з метою формування системи економічної безпеки, що підкреслюється у працях багатьох науковців.

Теорія ігор – це відомий та апробований інструмент, що має вагоме теоретичне підґрунтя й часто використовується для вирішення різноманітних завдань. Математичне трактування теорії ігор зустрічається вже в дослідженнях XVII століття, де розглядається пошук оптимальних стратегій в іграх (Bachet de Mezirak, Lyon, 1612). А першим суттєвим математичним результатом з цього питання стала наукова праця Е. Цермело 1912 р. "Про використання теорії множин у шахматній грі" [1]. Однак, більшість дослідників дотримуються твердження, що засновниками теорії ігор є Джон фон Нейман та Оскар Моргенштерн, які у 1944 році видали книгу "Теорія ігор та економічна поведінка". Причому ця книга стала класичною у дослідженнях теорії ігор. Також серед засновників вищезазначеної теорії називають лауреата Нобелевської премії з економіки 1994 року Джона Неша, який запропонував поняття ситуації рівноваги (рівновага Неша), що застосовується при вирішенні безкоаліційних ігор.

Варто зазначити, що гра за участі суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та суб’єктів зовнішнього середовища, на перший погляд, є в чистому виді антагоністичною, оскільки обидва учасники прямо зацікавлені в різних екстремумах результату гри – суб’єкт господарювання прагне мінімізувати суми сплачуваних платежів, а суб’єкт зовнішнього впливу (держава) – максимізувати їх. Але, якщо розглянути ситуацію більш детально, то в довгостроковому періоді інтереси учасників гри співпадають. Оптимальною для бізнесу є ситуація, коли буде забезпечено не лише просте відтворення засобів та предметів праці, а існуватиме й певний резерв для розвитку.

А позиція держави полягає якраз у необхідності забезпечувати виконання доходної частини бюджету, забезпечувати зростання обсягів зайнятого населення та формувати резерви для подолання потенційних кризових явищ. Тобто в довгостроковому періоді і бізнес, і держава прямо зацікавлені у зростанні бізнесу, але в короткостроковому періоді виникає конфлікт інтересів держави та бізнесу, який потребує виважених та збалансованих рішень, що спрямовані на гармонізацію взаємовідносин. І саме в цій ситуації одним із дієвих інструментів для моделювання можливих ситуацій та пошуку шляхів розв’язання наявних проблем впливу зовнішніх суб'єктів на систему економічної безпеки підприємства є теорія антагоністичних ігор, яка дозволяє кількісно описати антагоністичну ситуацію, знайти найбільш доцільне рішення для всіх її учасників, запропонувати можливі сценарії розвитку подій тощо. Традиційно рішення, ухвалені на основі розв’язків моделей конфліктних явищ або процесів у формі антагоністичної гри, дозволяють оптимально скоригувати активність у мікроекономічних процесах, мікросоціумах, системах регулювання та контролю екологічної безпеки, та навіть у деяких технічних системах. Такий "розумний" підхід до поділу ресурсів відповідає інтенсивному шляху задоволення потреб, які безперервно виникають, зокрема, у соціально-економічних та біоекологічних системах [2, с. 5]. Боротьба за ресурси виникає постійно і з часом загострюється, тому у найближчій перспективі застосування у стратегічному управлінні математичного інструментарію, у тому числі теорії ігор, дозволить отримати певні конкурентні переваги для тих, хто їх впровадить у практику управління.

Особливо актуальним це є не тільки при дослідженні взаємодії держави та бізнесу, а також при детальному аналізі взаємодії суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності які взаємодіють між собою.

Природа такої взаємодії не завжди є антагоністичною, тому необхідно розглядати можливість використання безкоаліційних ігор та інших інструментів теорії ігор.

Література:

1. Печерський С.Л. Теорія ігор для економістів. Вхідний курс: навчальний посібник / С.Л. Печерський, А.А. Беляєва. – Пб.: Вид. Євпроп. Ун-та в С.-Петербурзі, 2001. –342 с.

2. Романюк В.В. Теорія антагоністичних ігор: навчальний посібник/ В.В. Романюк. – Львів: «Новий світ-2000», 2011. – 294 с.