Педагогические науки / 5. Современные методы преподавания

К.пед.н. Король С. В.

Хмельницький національний університет, Україна

Роль традиційних принципів навчання у викладанні іноземних мов

Запроваджуючи сучасні методи навчання іноземних мов необхідно враховувати традиційні дидактичні принципи, оскільки вони відображають закономірності формування нових знань, логіку процесу навчання, а також головні вимоги суспільства до організації змісту, форм і методів навчання. Традиційні дидактичні принципи, такі як принцип єдності навчання і виховання; науковості; систематичності та послідовності; свідомості, активності й самостійності учнів; доступності; наочності навчання; зв’язку навчання з життям; урахування вікових та індивідуальних особливостей студентів, зберігають свою актуальність щодо вивчення іноземних мов донині.

Так, принцип єдності навчання і виховання забезпечує одночасно і виховання, і всебічний розвиток студента. Він визначає виховну й освітню цілі іншомовної підготовки в університеті. Дотримання цього принципу забезпечує використання таких прийомів навчання, які сприяють формуванню світогляду, трудовому й естетичному вихованню, всебічному розвитку особистості студента, його психіки, почуттів та емоцій [1, с. 30-31]. Слід зазначити, що при вивченні іноземних мов виховується повага до культури свого та інших народів, з’являється розуміння особливостей менталітету.

Принцип науковості реалізується передусім у розробці навчальних програм, підручників і навчальних посібників із гуманітарних дисциплін. У практиці викладання він передбачає виконання вимог програми у повному обсязі та дотримання методичних рекомендацій навчальної літератури [3, с. 16]. Стосовно іншомовної підготовки суть цього принципу полягає у тому, що вона повинна здійснюватись на основі новітніх досягнень лінгвістичних вчень, теорії навчання і виховання, вікової та педагогічної психології, а також знань з інших галузей. Сьогодні не можна не оцінити той внесок у методику викладання іноземних мов, який був зроблений розвитком низки напрямків у лінгвістиці, педагогіці, психології, психолінгвістиці та суггестопедії [1, с. 31]. Принцип науковості стосується організації процесу оволодіння мовою, що виражається в наступному: а) науково обґрунтований добір мовного матеріалу для активного та пасивного володіння мовою [2; 3]; б) урахування нормативності у вживанні граматичних, фонетичних і лексичних явищ іноземної мови в усіх видах мовленнєвої діяльності [3]; в) відповідність теоретичних відомостей, знань і правил, що повідомляються, сучасному рівню науки про мову [2]. На нашу думку, такі складні методичні проблеми як добір змісту навчального матеріалу, його обсяг, послідовність вивчення, вирішуються за допомогою принципів науковості, систематичності й послідовності.

Принцип активності у навчанні іноземних мов має також важливе значення. Більшість науковців стверджують, що активність студентів залежить від інтересу до вивчення іноземних мов, наявності у студентів потреби та бажання розвивати своє іншомовне мовлення, комунікативні якості фахівця. Розвитку активності сприяє правильний вибір прийомів і форм роботи, який відповідає віковим і професійним особливостям, специфіці мовленнєвої діяльності, умовам навчального процесу; раціональне поєднання імітативних і самостійних форм роботи, усвідомлення доцільності своєї діяльності [2, с. 58]. Дослідження науковців підтверджують тісний зв'язок принципу активності з принципом самостійності. Студент повинен уміти самостійно виконувати навчальні завдання як на занятті, так і поза стінами університету, користуючись спеціальними прийомами самоконтролю, що має значення для розвитку активності та самостійності [3, с. 18]. Сьогодні принцип самостійності набуває особливого значення у зв’язку з приєднанням України до європейського освітнього простору, вимогами якого є підготовка висококваліфікованого фахівця, що вміє самостійно здобувати знання та застосовувати їх на практиці.

Використання принципу наочності сприяє розумовому розвитку майбутніх фахівців, допомагає виявити зв'язок між науковими знаннями і життєвою практикою, між теорією і практикою, полегшує процес засвоєння і сприяє інтересу до знань, допомагає сприймати об’єкт у розмаїтті його сторін і зв’язків, стимулює розвиток мотиваційної сфери студентів [4, с. 115]. У іншомовній підготовці реалізація цього принципу компенсує відсутність мовного середовища [1]. Завдяки методичним розробкам і досягненням у техніці постійно зростає кількість сучасних засобів наочності, серед яких відеозаписи, навчальне телебачення, діапроекція, мультимедійні засоби тощо. Щоб досягнути продуктивності навчальної діяльності, регулярно використовуючи такі сучасні засоби наочності, викладачеві потрібно досконало володіти методикою їх використання. Засоби наочності не повинні використовуватись лише для ілюстрації, або перетворюватись на розвагу, а виконувати роль самостійного джерела поповнення знань.

Отже, хоча методика викладання іноземних мов змінюється та вдосконалюється, в її основі завжди залишатимуться традиційні принципи навчання.

Література:

1. Бим И. Л. Теория и практика обучения немецкому языку в средней школе : проблемы и перспективы : учеб. пособие для студ. пед. ин-тов по спец. № 2103 «Иностр. яз.» / И. Л. Бим. – М. : Просвещение, 1988. – 256 с.

2. Практикум по методике преподавания иностранных языков : учеб. пособие для студ. пед. ин-тов по спец. № 2103 «Иностр. языки» / К. И. Саломатов, С. Ф. Шатилов, И. П. Андреева [и др.] ; под общ. ред. К. И. Саломатова, С. Ф Шатилова. – М. : Просвещение, 1985. – 224 с.

3. Рожкова Ф. М. Вопросы обучения иностранным языкам в средних профессионально-технических училищах : метод. пособие / Ф. М. Рожкова. – М. : Высш. шк., 1984. – 184 

4. Фіцула М. М. Педагогіка : навч. посіб. для студ. вищих пед. закладів освіти / М. М. Фіцула. – К. : Академія, 2002. – 528 с.