Право\1. Історія держави і права

Сасу О.М.

Національний університет ”Юридична академія України імені Ярослава Мудрого”,Україна

Передумови та наслідки поділів Речі Посполитої.

Значна частина вітчизняних (С.М. Соловйов, М.І. Костомаров, Н.Д. Чечулін, Ф.Ф. Мартенс, із сучасних - Г.О. Санін) дослідників схильні зв'язувати "падіння Польщі" у першу чергу з найглибшою й тривалою внутрішньою кризою, внутрішнім розкладанням польського державного ладу, всевладдям і своєкорисливістю шляхти, використаним сусідами Речі Посполитої, у першу чергу Пруссією й Австрією, а також Росією, для територіальних збільшень за її рахунок.

До середини XVIII століття Річ Посполита перетворилася з міцної європейської держави на малокеровану територію в центрі Європи, осередок конфлікту інтересів її сильніших сусідів. Її землями вже майже безкарно марширували російські та прусські армії в часи Семилітньої війни. Іноземні посли у Варшаві визначали, кого сейм має обрати королем, розкидали при цьому щедро золото та провокували боротьбу між магнатськими кланами.

Поділи Польщі були трагічним запереченням однієї з "найгеніальніших" засад міжнародної політики шляхетської Речі Посполитої. Ця засада проголошувала, що власне слабкість держави – держави, яка нікому не загрожує, – є гарантом її існування, ("Польща безвладдям сильна"). Насправді ж слабкість держави спонукала її сусідів до ліквідації Речі Посполитої. Польська політична еліта, перейнята боротьбою за свої вузькі, егоїстичні інтереси, не спромоглася розгледіти ознак грізної кризи, що вже так виразно почали проглядатися з початком XVIII століття.

Основним ініціатором поділів Польщі була спонукувана Австрією Пруссія. Обидві імперії непокоїло намагання Росії включити Польщу в орбіту своїх необмежених впливів. Однак поділ Речі Посполитої без згоди та участи в ньому Росії був неможливим.

Ідея поділу знаходила щораз більше прихильників і в самій Росії. Російська політика брутальної, тотальної патронації над Польщею привела до наростання спротиву, що проявилось, зокрема, у формі змагань за трон під час останніх виборів короля, а особливо під час Барської конфедерації 1768-1772рр., у прагненні реформ та в емансипації частини політичної еліти Речі Посполитої (у 1780-1792 роках). З огляду на це в Петербурзі почали усвідомлювати, що тривале і цілковите підпорядкування Польщі буде складним, а то й взагалі неможливим.

В оцінці причин розділів Польщі і їхніх наслідків думки істориків розділилися. Деякі історики винили в розділах Польщі або тільки самих поляків, або країни-учасниці розділів. В більшості своїй вчені дотримуються трьох основних чинників поділу Речі Посполитої-

1. Перетворювальні рухи, що панували в Європі з початку століття до кінця його;

2. Російський національний рух, що відбувався... під релігійним прапором;

3. Завойовницькі прагнення Пруссії;

Ініціатором поділу Польщі став прусський імператор Фрідріх II, який залучив до цієї акції Росію та Австрію. Так, за згодою цих трьох держав були здійснені три поділи Польщі.

---- 5 серпня 1772 року здійснено перший поділ Речі Посполитої. До складу Росії відійшла більша частина Білорусі, до Австрії — Східна Галичина

----12 січня 1793 року Росія та Пруссія підписали Конвенцію про другий поділ Польщі. До Пруссії відійшли польські землі (Гданськ, Торунь, Познань), а до Росії — деякі землі Правобережної України та центральна частина Білорусі. Своїм маніфестом від 27 березня 1793 року Катерина II включила Подільське, Брацлавське, Волинське та Київське воєводства до складу Російської імперії.

----13 жовтня 1795 року відбувся останній, третій поділ Польщі. До складу Росії увійшли Західна Білорусь та Західна Во-линь, а також литовські й латвійські землі; до Австрії — Галичина, частина Волині й великопольські землі разом із Краковом; до Пруссії — західні й північні землі Польщі (серед них Мальборк, Варшава, Гнезно, Плоцьк).Унаслідок трьох поділів Польська держава перестала існувати.

Росія вміло використала поділ Польщі для ув’язання Пруссії та Австрії в коло своєї політики; загрозою застосувати поляків і цілу польську справу супроти не достатньо лояльного партнера поділів; можливістю підтримки одного з партнерів у змаганнях за домінацію в німецькому світі, схиляла іншого до відновлення співпраці також і в польському питанні.

Надалі тісно співпрацюючи між собою, Росія, Пруссія та Австрія здобули вирішальну перевагу на континенті. Справді в зеніті своєї могутності Наполеон спробував змінити статус польських земель та розкладку сил в Європі, визначену трьома державами, однак вже через п’ять років зазнав поразки (у 1812 році), а три імперії на чолі з Росією відновили свою домінацію на континенті. Більше того, вони нав’язали Європі певний правовий (не до кінця формальний, однак ефективний) консервативно-реакційний порядок, так званий Священний союз.

Домінування трьох багатонаціональних імперій доволі серйозно загальмувало процеси політичної емансипації багатьох малих і середніх народів Центрально-Східної Європи. Тільки розпад системи трьох імперій та їхня рівночасна загибель у Першій Світовій війні дали шанси (проте, як виявилось, – нетривалі і тільки для деяких народів) позбутися тієї невідрадної ситуації, і насправді тільки тепер, буквально в останньому десятилітті, ми є свідками і співучасниками глобальних процесів національної емансипації.

Розподіли Польщі та власне кажучи знищення цієї держави взагалі мало величезні наслідки як для Росії, Пруссії, Австрії, Польщі так і для всієї Центрально-Східної Європи загалом. Наслідком їхнього панування було заблокування процесу розвитку демократії. Так само тривалими, але значно трагічнішими виявились наслідки поділів для польського народу. Він втратив незалежність на 123 роки (а якщо брати до уваги також перший поділ і час повного контролю Росії – то понад 200 років).