Право / 9. Гражданское право

Бездітко Денис Володимирович

Національний університет

«Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

«Виключні обмовки» в договорі охорони життя та здоров'я фізичної особи (тілоохоронництва) за законодавством України

Сьогодні в юридичні практиці дуже поширеними є конструкції договорів, які виключають або зменшують відповідальність сторони договору, яка не виконала свої обов’язки за договором або виконала їх неналежним чином. У міжнародному праві такі умови дістали назву «виключні обмовки» або «обмовки про виключення відповідальності» (exemption clauses). В юридичній літературі були зроблені спроби обґрунтувати це явище в аспекті цивільного права. В якості прикладу можна навести позицію С.В. Бахіна, відповідно до якої виключними обмовками мають визнаватися положення договору, за допомогою якої одна зі сторін намагається виключити або обмежити свою відповідальність за невиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань. Крім того, на його думку, під поняття «виключна обмовка» підпадають також умови договору, які дозволяють одній зі сторін виконати свої обов’язки таким чином, що суттєво відрізняється від того, на що була в праві розраховувати протилежна сторона [1, с. 19]. У той же час проектування зазначених позиції на моделі суспільних відносин, які врегульовані нормами цивільного законодавства, може призвести до різнополярних висновків. З одного боку, частина друга статті 8 Закону України «Про охоронну діяльність» установлює, що у договорах про надання послуг з охорони майна та фізичних осіб відповідно до положень ЦК України визначаються умови відшкодування суб’єктом охоронної діяльності шкоди, заподіяної через неналежне виконання ним своїх обов’язків [2, ст. 8]. Це положення наштовхує на висновок, що сторони вправі застосувати умови про «виключні обмовки» в договорах, адже по суті зазначена стаття повністю спирається на положення ЦК України в частині умов відшкодування шкоди. В той час як глава 82 ЦК України (Відшкодування шкоди) [3] містить лише механізми розрахунку, умови застосування відповідальності та стягнення спричиненої шкоди, але по суті відшкодування завданої шкоди відбувається внаслідок використання суб’єктом цивільного права свого права на захист та відновлення цивільних прав. Лише в тому випадку, коли особа, якій спричинено шкоду, використає своє право на захист, у її контрагента виникне обов’язок відшкодувати таку шкоду. У зв’язку з цим цілком логічною та нормативно обґрунтованою може виявитися відмова особи від використання свого права на відшкодування шкоди. У такому випадку зазначена особа повністю перебирає на себе всю ризиковість виконання або невиконання суб’єктивних обов’язків її контрагентом за договором охорони або іншими словами повністю перебирає на себе ризик можливих несприятливих матеріальних та нематеріальних втрат [4, с. 42]. І лише в такому випадку можливим було б застосування договірних конструкцій «виключних обмовок» або «обмовок про виключення відповідальності». Проте в ЦК України прямо закріплені положення про відповідальність за порушення зобов'язання (стаття 614), яке й визначає практичну можливість реалізації наведених позицій. Відповідно до частини першої зазначеної статті особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання [3, ст. 614]. Це дозволяє зробити висновок, по-перше, про неможливість застосування конструкцій безвинної відповідальності за невиконання або неналежне виконання договору, а по-друге, про те, що договором охорони життя та здоров'я можуть бути передбачені конструкції «виключних обмовок», які повністю відповідають законодавчим положенням, закріпленим в ЦК України. Проте слід звернути увагу на частину третю статті 615 ЦК України, відповідно до якої правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним [3, ст. 614]. При цьому подібного положення про порушення зобов'язання з необережності ЦК України не передбачає. Внаслідок цього робиться висновок, що сторони в договорі охорони фізичної особи (життя та здоров'я фізичної особи) можуть закріпити конструкції «виключних обмовок» або «обмовок про виключення відповідальності», проте вони будуть діяти лише в тому разі, якщо порушення зобов'язання сталося внаслідок необережності. На нашу думку, такий стан речей не забезпечує задоволення інтересів підохоронної особи адже в такому випадку можуть існувати ситуації, коли зобов'язання не виконується внаслідок непрофесіоналізму персоналу охорони, у зв’язку з чим підохоронному суб’єкту буде заподіяно смерть або спричинено шкоду здоров'ю. За існування зазначених конструкцій договору, відповідальність суб’єкта охоронної діяльності виключається. Таким чином, особа, яка бажає замовити охоронні послуги, свідомо ставитиме себе під ризик. Крім того, слід погодитися із думкою Р. Колосова, що не гарантованість нематеріального результату послуги у сфері здійснення професійної діяльності (у тому числі охоронної – від авт.) не відповідає меті економічної діяльності [5, с. 94].

Література:

1. Дзюба И. Условия договоров об ограничении и исключении ответственности / И. Дзюба // Хазяйство и право. – 2003. – № 12. – С. 19 – 29.

2. Про охоронну діяльність : Закон України від 22.03.2012 № 4616 – VI // Голос України. – 2012. – № 70.

3. Цивільний кодекс України : станом на 1 червня 2012 року // Відом. Верхов. Ради України – 2003. – №№ 40 – 44. – Ст.356. (із змінами).

4. Ломидзе О. Распределение неблагоприятных последствий случая между сторонами договорного обязательства: анализ законодательных решений / О. Ломидзе, Э. Ломидзе // Хазяйство и право. – 2003. – № 8. – С. 42 – 53.

5. Колосов Р. Проблеми правового регулювання договорів і зобов’язань про надання послуг / Колосов Р. // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 9. – С. 93 – 96.