Гуркова О.В.

Одеська національна академія зв’язку ім. О.С. Попова, Україна

Концепція контролінгу як підсистема управління підприємством

Розвиток ринкових відносин, обумовлює потребу для керівників великих підприємств у здійсненні й удосконаленні стратегічних дій при управлінні підприємством.

Управління діяльністю підприємством можна продати як процес цілеспрямованого впливу на колектив людей, окремих працівників, а через них на засоби й предмети праці, здійснюваного в результаті виконання управлінських видів діяльності (прогнозування, планування, організація, координація, стимулювання, контроль), спрямованих на підвищення ефективності діяльності підприємства.

Одним із перспективним напрямів діяльності великих підприємств є формування адекватних механізмів управління створюваними інтегрованими структурами. Основним напрямом удосконалення діяльності фінансово-економічних служб при цьому повинна стати інтеграція традиційних аналітичних, облікових, планових й контрольних функцій в підсистему контролінгу, орієнтовану на координацію й інформаційне забезпечення управлінської діяльності, як на оперативному, так і на стратегічному рівнях.

Для більш повного розуміння контролінгу слід розглянути поняття концепції та визначення особливості самої концепції контролінгу.

Поняття «концепція» передбачає генеральний задум, що визначає стратегію дій при здійсненні реформ, проектів, планів, програм або систему поглядів на процеси і явища в природі та суспільстві [1].

Принциповим для обґрунтування концепції контролінгу є виділення в рамках системи управління системи планування і контролю та системи інформаційного забезпечення. Необхідність орієнтованої координації між системами і між їхніми елементами приводить до появи контролінгу як підсистеми системи управління [2].

Розглядаючи координацію з погляду системного підходу, можна виділити два її основоположних видів: системоутворювальну координацію, яка полягає у формуванні зв'язаних між собою формальних систем, та системозв’язувальну координацію, що реалізовується через процеси узгодження в рамках існуючої системної структури [2].

Важливим для визначення області досліджень контролінгу є той факт, що координуюча функція контролінгу, в першу чергу, спрямована на систему управління (тобто вторинна координація). Контролінг є своєрідним механізмом саморегулювання на підприємстві, що забезпечує зворотний зв'язок у контурі управління.

Еволюція функцій управління підприємством (планування за окремими аспектами трансформується в комплексне програмно-цільове планування, управління збутом і продажем – у маркетинг; бухгалтерський і виробничий облік – у систему контролю і регулювання) з інтеграцією в систему управління підсистеми контролінгу відображає сучасні тенденції системного підходу до управління [3].

Реалізація функцій контролінгу припускає вироблення і використання певного інструментарію. Як інструменти контролінгу можна розглядати тільки ті інструменти планування, контролю й інформаційного забезпечення, які безпосередньо спрямовані на вирішення проблеми координації.

У рамках системи інформаційного забезпечення координують методи аналізу інформаційної потреби, використовувані для узгодження потреби в інформації з боку окремих підсистем управління з інформаційною пропозицією, інтегровані системи управлінського і фінансового обліку, системи економічних показників, системи стандартизованої звітності. У рамках системи планування і контролю можуть бути розглянуті методи координації планування, методи бюджетування, установлення трансфертних цін для оцінки постачань послуг (продукції, товарів) між структурними підрозділами підприємства.

На закінчення необхідного відзначити, що окремі елементи контролінгу в тій або іншій формі присутні в практиці діяльності будь-яких організацій (особливо це стосується до облікових інструментів). Під формуванням системи контролінгу розуміється створення ефективного цілого з погляду сукупної роботи елементів. При цьому практичне завдання полягає в проведенні багатовимірного (функціонального, інструментального і організаційного) системного аналізу і синтезу з урахуванням специфіки організації і факторів зовнішнього оточення.

Ефективність впровадження системи контролінгу безпосередньо визначається наявністю підтримки з боку вищого керівництва підприємства, кваліфікацією персоналу, якістю організаційно-технічних рішень при проектуванні системи.

Кількісна оцінка ефективності впровадження системи контролінгу з погляду впливу на показники результативності організації утруднена. На практиці для оцінки можуть бути використані «індикатори ефективності», зокрема, витрати часу на узгодження цілей і планів, дотримання термінів надання звітних даних та інші, показники, що дозволяють непевною мірою передбачити в якому напрямі слід очікувати розвиток економічних процесів [2].

Література

1. Современный экономический словарь / Райзберг Б. А., Лозовский Л. Ш., Старадубцева Е. Б. – [3-е изд. пер. и доп.] – М.: ИНФРА-М, 2002. – 480 с.

2. Horvath P. Controlling. – Muenchen: Vahlen, 1998. – 902 s.

3. Контроллинг в бизнесе. Методологические и практические основы построения контроллинга в организациях / [А.М. Карминский, Н.И. Оленев, А.Г. Примак, С.Г. Фалько]. - М.: Финансы и статистика, 1998. – 256 с.