Сословська І.В.,

Магістр економіки

Університету банківської справи

Національного банку України

Інститут магістерської та післядипломної освіти

СИСТЕМА ФІНАНСУВАННЯ
ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ І ПРОГРАМ

Анотація. Розглянуто співвідношення понять фінансова система і система фінансування, визначений склад елементів системи фінансування, запропоновано її канонічну системну модель.

Ключові слова: фінансування, системний підхід, фінансова система, система фінансування, інвестиційний клімат, інвестиційні проекти і програми.

Вступ. Інвестиційна діяльність є важливою функцією, завдяки якій суспільство розвивається, зростає добробут і якість життя його членів. Для підтримки цієї діяльності у державі функціонують різноманітні суспільні інститути, створюється фінансова система. Саме тому у економічних і фінансових енциклопедіях, навчальній та науковій літературі легко знайти зміст поняття фінансова система. Одночасно з цим поняттям науковці використовують поняття система фінансування, але тлумачення цього поняття у літературі не наводиться. Щоб сформувати ефективну систему фінансування інвестицій проектів і програм, важливо визначити її призначення, склад та вимоги, за якими можна б було оцінювати ефективність.

Вагомий внесок у розроблення теоретичних і прикладних питань фінансування інвестиційних проектів і програм зробили зарубіжні вчені У. Александер, Д. Бейлі, У. Шарп, В. Беренс, П. Хавранек, М. Бромвіч, А. Дамодаран, Л. Крушвіц, В.Н. Лівшиц, Д. Сорос, В.Д. Шапіро, та інші, а також вітчизняні науковці І.М. Бланк, Т.В. Майорова, В. Міщенко, В.М. Опарін, А.А. Пересада, А.М. Поддерьогін, В.М. Суторміна, В.М. Федосов. З урахуванням їх наукових праць будуються і функціонують сучасні фінансові системи. Але чіткої відповіді на питання щодо визначення системи фінансування інвестиційних проектів і програм роботи цих вчених не дають.

Методика і об’єкти дослідження. Об’єктом дослідження є процес інвестиційної діяльності, предметом обрано методи побудови системи фінансування інвестиційних проектів і програм. формування

Метою даного етапу дослідження є визначення змісту поняття система фінансування, встановлення її елементів та побудова концептуальної моделі системи. Методом дослідження обрано порівняльний аналіз та синтез, системний підхід.

Результати дослідження. Інвестиційна діяльність у державі є одним з основних напрямків розширення та відтворення основних фондів і виробничих потужностей господарства на базі науково-технічного прогресу, що уможливлює регулювання розвитку економіки, істотне підвищення її ефективності. Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності в Україні регулюється законодавством України. Закон України «Про інвестиційну діяльність» інвестиції та інвестиційну діяльність визначає таким чином: інвестиції - це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект; інвестиційна діяльність – це сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій [1].

Україною обрано модель інноваційного розвитку України, відповідно до якої першочерговими завданнями інвестиційної діяльності є розробка та впровадження інноваційних проектів і програм. Інвестиційні та інноваційні проекти й програми є організаційною формою реалізації процесу інвестування. У цьому понятті зосереджені як стратегічне планування інвестиційної діяльності, так і практична реалізація щоденного оперативного керування нею.

Активність з розробки інвестиційних та інноваційних проектів і програм залежить від інвестиційного клімату в країні. За даними опитування 322 користувачів сайту Держінвестицій щодо оцінювання інвестиційного клімату в Україні станом на 11.04.2009 р. отримані такі відповіді: відмінно - 13.66%; добре - 3.41%; задовільно - 16.14%; погано - 15.21%; дуже погано - 51.55% [16]. Цікаві також відповіді 1570 користувачів відносно важливості 11 факторів, які впливають на інвестиційний клімат. Якщо ранжувати результати опитування, то можна побачити чотири групи факторів (рис. 1 ).

Рис.1. Розподіл за важливістю факторів впливу на інвестиційний клімат в Україні.

Побудовано за даними сайту Держінвестицій http://www.in.gov.ua

Перша група включає тільки один найбільш впливовіший фактор: Х9 - політичну стабільність в країні (28,15%). Друга група включає чотири практично рівні за важливістю фактори: Х6 - рівень технологічного розвитку економіки країни (17,89%); Х8 - рівень корупції (15,28%); Х2 - стабільність законодавства, зокрема – податкового (14,52%); Х1 - розвиток банківської системи та інфраструктури ринків капіталу (12,22%). Третя та четверта група включають найменш впливовіші п’ять факторів. До третій групи нами віднесено фактор Х3 - рівень оподаткування (4,26%). До четвертої групи віднесено п’ять факторів: Х11 - розвиток підприємницьких асоціацій (1,91%); Х7 - купівельна спроможність населення (1,78%); Х10 - рівень корпоративного управління (1,465%); Х4 - ємність внутрішнього ринку (1,33%); Х5 - вартість робочої сили (1,14)%). Наведені результати показують, що для покращення інвестиційного клімату в країні і розвитку інвестиційної діяльності слід в першу чергу вирішувати питання щодо додатного впливу факторів першої та другої групи. Серед факторів, що впливають на інвестиційний клімат є фактори, які частково характеризують фінансову систему країни (Х1, Х3, Х8).

Визначені у економічній літературі, наприклад [4, 6, 7, 9, 10, 13, 14] поняття фінансової системи будуються на системному підході. Під фінансовою системою найчастіше розуміють сукупність окремих її ланок, що мають особливості в створенні та використанні фінансових ресурсів, які зосереджені в розпорядженні держави, нефінансового сектора економіки, певних фінансових інститутів, домогосподарств для фінансового забезпечення економічних і соціальних потреб суспільства в цілому, окремих його верств населення, господарських структур, окремих громадян. Зазначимо, що наведене тлумачення поняття характеризує фінансову систему на рівні держави. Фінансові системи держав можуть вирізнятися за структурою та функціями. Це зумовлено видами форм власності, політичними орієнтирами правлячих еліт, рівнем економічного розвитку держави тощо. Опарін В.М. нарахував понад 20 різних моделей фінансових систем окремих держав [9]. За наявності певних відмінностей вони мають спільну основу в переліку окремих ланок.

Таким чином, за складом фінансова система – є сукупністю фінансових інститутів, кожний з яких сприяє утворенню та використанню відповідних централізованих та децентралізованих фондів для здійснення фінансової діяльності держави, тобто діяльності з приводу мобілізації, розподілу та використання коштів для виконання завдань і функцій держави та органів місцевого самоврядування. Звідси в організаційному аспекті фінансову систему деякі вчені рекомендують розглядати як сукупність органів державної влади та місцевого самоврядування, які здійснюють у межах своєї компетенції керівництво фінансовою діяльністю держави та підприємств, установ, організацій, що беруть в ній участь.

У літературі, поряд з поняттям фінансова система, широко використовують поняття система фінансування. Нам не вдалося знайти визначення цього поняття як в літературі, так і серед інтерент-джерел, але ми знайшли значну кількість характеристик системи фінансування. Найбільш частіше із терміном «система фінансування» пов’язують такі її додаткові характеристики, як багатоканальна, розподільча, надійна, інтегрована, гнучка, ефективна, єдина, прозора (ці характеристики ми відносимо до вимог щодо побудови структури та функціонуванню системи), державно-комерційна, стимулююча, бюджетна, страхова, бюджетно-страхова, приватна, лізингова, грантова (ці характеристики ми відносимо до джерел фінансування, які використовуються системою) та інші. Важливим результатом аналізу використання поняття «система фінансування» є також те, що воно зазвичай пов’язується із певним проектом або програмою, для реалізації яких ця система пропонується.

Згідно до системного підходу [8, 11] систему характеризують через її призначення, склад елементів та взаємозв’язки між ними у процесі досягнення спільної мети (або у процесі виконання спільних функцій), яку кожен елемент окремо досягнути не може. Відповідно до цього визначимо систему фінансування через сукупність організаційно зв'язаних елементів (людей, регулюючих їх фінансову діяльність норм, технологій, технологічних об'єктів, що становлять матеріальну базу системи, а також фінансових ресурсів), які виконують функцію ефективного використання фінансових ресурсів, що є у розпорядженні суб'єктів господарської діяльності (фінансово-кредитної установи або держави) для здійснення інвестиційних та інноваційних проектів і програм.

Із сказаного виходить, що система фінансування є невід'ємною частиною структур (підприємств, банків, фондів, бюджетної системи і т.п.), що склалися в економіці, яка виконує функцію управління фінансовим забезпеченням. Але для цілей дослідження, що проводиться нами, розглядається як відособлена система, ефективність якої ми хочемо оцінити і підвищити.

Склад системи фінансування визначимо набором елементів, число яких повинне бути достатнім для виконання системою своїх функцій, рішення покладених задач. З урахуванням цієї вимоги нами розроблена модель системи фінансування (рис. 2).

Рис.2. Склад системи фінансування інвестиційних проектів і програм (SF)

Відповідно до системного підходу у системі є вхід, внутрішня структура, вихід, зворотний зв'язок та зовнішнє середовище. Вхід системи представлений вектором X і описується заявками на фінансування проектів і програм, ресурсним забезпеченням системи внутрішніми власними фінансовими ресурсами. Вихід системи представлений вектором Y і описується грошовими потоками фінансування проектів і програм, інформацією про стан елементів системи, результати їх роботи і т.п. Зворотний зв'язок описується вектором Yx і може бути негативним або позитивним, що приводить до збільшення (поліпшення) потоку заявок на фінансування і суми одержуваного прибутку або збитків, що зменшують розміри фінансових ресурсів. Ресурси системи фінансування представлені вектором нормативів Z1 (регулюючі нормативно-правові акти, положення про відповідні структурні (фінансові) підрозділи, посадові інструкції, стандарти і т.п.), вектором технологій Z2 (методики, способи і прийоми), використання яких працівниками системи (Z4) в сукупності з нормативною базою (Z1) і матеріально-технологічною базою (Z3) дозволяє вирішувати задачі формування і використання фінансових ресурсів відповідно до загальних цілей організації, якій належить система фінансування (підприємства, район міста, області, держави.)

Якщо під Y розуміти результат використання розподілених фінансових ресурсів (власних і привернутих) між проектами і програмами, то, очевидно, що цей результат потрібно уміти правильно оцінювати. Критерії, за якими можна оцінити суб'єктів економіки, вельми різноманітні, для зручності практичного використання представимо їх у вигляді 8 однорідних груп: К1 – науково-технічні критерії; К2 – технічні та конструктивні критерії; КЗ - експлуатаційні критерії продуктів (послуг), які пропонується проводити за програмою або проектом; К4 – економічні критерії; К4 – соціальні критерії; К5 – екологічні критерії; К6 – соціальні критерії; К7 - політичні критерії; К8 – критерії, пов’язані з ризиковістю інвестиційних проектів/програм. Критерії кожної групи характеризуються множиною кількісних і якісних показників. Звідси виникає інша проблема поєднання усіх критеріїв під час оцінювання ефективності функціонування системи фінансування інвестиційних та інноваційних проектів і програм.

Висновки. Система фінансування є сукупністю організаційно взаємодіючих елементів, які виконують функцію ефективного використання фінансових ресурсів, для здійснення певних інвестиційних та інноваційних проектів і програм. Оцінювання ефективності функціонування системи проходить за комплексом критеріїв, які можна згрупувати по восьми групам. Узагальнення оцінки ефективності функціонування системи фінансування потребує розробки і рішення спеціальної багатокритеріальної задачі.

Література

1. Про інвестиційну діяльність [Текст]: Закон України вiд 18.09.1991 № 1560-XII. Документ 1560-12, остання редакцiя вiд 14.01.2009 на пiдставi 800-17, чинний: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

2. Беренс В., Хавранек П.М. Руководство по оценке эффективности инвестиций / United Nations Indastrial Organization (ЮНИДО): Пер. с англ. Перераб. и доп. изд./ Беренс В., Хавранек П.М.- М.: АОЗТ "Интерэк-сперт", "ИНФРА-М", 1995. - 528 с.

3. Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебный курс. – 2-у изд., пере раб. и доп. / Бланк И.А.– К.: Ольга, Ника – Центр, 2004. – 656 с.

4. Бромвич М. Анализ экономической эффективности капитальных вложений: Пер. с англ./ Бромвич М.- М.: ИНФРА-М, 1996. – 432 с.

5. Мазур И.И. Управление проектами: Справочное пособие/ И.И. Мазур, В.Д. Шапиро. - М.: Высшая школа, 2001.- 875 с.

6. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / Т.В. Майорова. –К.: ЦУЛ, 2009. - 472 с.

7. Общая теория систем / [А.М. Иванов, В.П. Петров, И.С. Сидоров, К.А. Козлов]- СПб.: Научная мысль, 2005. – 480 с.

8. Опарін В. М. Фінансова система України: Теоретико-методологічні аспекти (монографія) / Опарін В. М.— К.: КНЕУ, 2005. — 239 с.

9. Сергеев И.В. Организация и финансирование инвестиций: учеб. пособ. для вузов / И.В. Сергеев, И.И. Веретенникова. - М.: Финансы и статистика, 2001. – 272 с.

10. Перегудов Ф.И. Введение в системный анализ: [учеб.пособие для вузов] Ф.И. Перегудов , Ф.П. Тарасенко – М.: Высшая школа, 1989. - 367 с.

11. Пересада А.А. Проектне фінансування: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / А.А.Пересада, Т.В.Майорова, О.О.Ляхова. - К:КНЕУ, 2005. – 736 с.

12. Фінанси підприємств: підруч. / А.М. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д. Буряк та ін.; Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. – 5-тє вид., перероб. та допов. – К.: КНЕУ, 2005. – 546 с.

13. Шарп У. Инвестиции: Пер с англ./ У.Шарп, Г.Александер, Дж.Бейли. – М.: Инфра-М, 1997.

14. Державне агентство України з інвестицій та інновацій: Офіційний web-сайт [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www.in.gov.ua.