Економічні науки/ 10.Економіка підприємства

Губа Олена Павлівна

Миколаївський державний аграрний університет

Конкурентоспроможність як фактор стабільного розвитку економіки України

Агропромисловий комплекс є важливою складовою економічної системи України. Від його стабільного функціонування сьогодні залежить стан економіки країни та її продовольча безпека. У цьому контексті особливої уваги вимагає вирішення проблеми забезпечення і підвищення конкурентоспроможності вітчизняної сільськогосподарської продукції, насамперед через покращення її якісних параметрів. Адже добре відомо, що саме високоякісна продукція як результат кваліфікованої праці дала змогу розвиненим країнам завоювати світові ринки і підвищити життєвий рівень населення. Країни, нездатні виробляти продукцію високої якості, приречені постачати на світовий ринок лише сировину і ті товари, виробництво яких є енергоємним та екологічно загрозливим.

Питаннями вивчення конкурентоспроможності займалися такі науковці як Соколовська Т.В., Макаренко М.В., Марцин В.С. , Василенко Л.Ю, Кучер А.В. та багато інших вчених. Проблеми конкурентоспроможності та її підвищення є дуже важливими для економічного розвитку, тому дана тема дослідження є актуальною.

Конкурентоспроможність, - як соціально - економічна категорія – це спроможність, вміння досягати законним шляхом найвищих економічних та соціальних переваг. З цього визначення виходить важливий практичний висновок про те, що конкурувати, тобто досягати найвищих економічних та соціальних переваг можливо:

а) самому з собою (у часі: результати досягнуті в попередній період діяльності та результативність за аналогічний останній період суттєво відрізняються);

б) один з одним (суперництво за досягнення будь – чого);

в) колективу з колективом;

г) продукції даного виду з аналогічною продукцією і таке інше.

Зрозуміло, що конкурентоспроможність виступає не сама по собі, не як самоціль, а як засіб для створення визначеного товару (продукції), послуг різного виду.

У цілому конкурентоспроможність підприємства це відносна риса, що виражає відмінності розвитку даної фірми від розвитку конкурентних фірм по ступеню задоволення своїми продуктами потреби людей і по ефективності виробничої діяльності.

В стратегічному управлінні найчастіше конкурентоспроможність розглядається в двох аспектах:

1) конкурентоспроможність товару (продукції) тобто ступінь його відповідності на певний момент вимогам цільових груп споживачів або обраного ринку за найважливішими характеристиками: технічними, економічними, екологічними тощо.

2) конкурентоспроможність підприємства — це рівень його компетенції відносно інших підприємств-конкурентів у нагромадженні та використанні виробничого потенціалу певної спрямованості, а також його окремих складових: технології, ресурсів, менеджменту (особливо — стратегічного поточного планування), навичок і знань персоналу тощо, що знаходить вираження в таких результуючих показниках, як якість продукції, прибутковість, продуктивність тощо.

Конкурентоспроможність продукції. Виразом конкурентоспроможності підприємства є продукція, яку воно виготовляє. Більшість моделей, що використовуються для аналізу «портфелю підприємства», базується на визначенні конкурентоспроможності продукції. Кожний з етапів життєвого циклу товару має специфічні характеристики конкурентоспроможності. Так, на перших етапах — зародження та вихід на ринок — ними можуть бути швидкість проектних робіт і час виходу на ринок. Далі на перший план виходять показники рентабельності, продуктивності тощо.

Кожний продукт або послуга цінні настільки, наскільки вони можуть задовольняти потреби споживача, тому в усіх показниках, що характеризують той чи інший продукт або послугу, будуть використовуватися об’єктивні та суб’єктивні, кількісні та якісні параметри й показники, які більшою чи меншою мірою відбивають рівень задоволення потреб. Чим вищий цей рівень, тим більш конкурентоспроможний продукт випускає підприємство.

Досить часто в економічній літературі конкурентоспроможність товару ототожнюють з якістю продукції. Проте, аналізуючи дослідження провідних учених, можна стверджувати, що:

- конкурентоспроможність товару визначається сукупністю тільки тих його властивостей, які є цікавими для покупця й забезпечують задоволення певної потреби, інші показники (умови транспортування товару, пакування, зберігання та виробництво) споживача не цікавлять;

- необхідним елементом визначення рівня якості продукції є порівняння з базисними показниками, хоча їхній вибір, особливо для сільськогосподарської продукції, є дещо складним;

- аналіз якості, виконаний відповідно до чинних нормативів, ще не дозволяє оцінити ступінь конкурентоспроможності продукції, який визначається » процесі реалізації і залежить від реакції покупця;

- конкурентоспроможність є показником ефективності та стійкого розвитку суспільства в ринковій економіці, в той час як якість є найважливішим чинником покращення рівня життя, економічної та продовольчої безпеки країни.

Як відомо, сукупність якісних і вартісних характеристик, які створюють перевагу даного товару перед товаром – конкурентом в задоволенні конкретної потреби споживача, визначають конкурентоспроможність. Але це визначення конкурентоспроможності є надзвичайно містким, оскільки охоплює всю сукупність чинників, які визначають сутність даної економічної категорії.

Управляти конкурентоспроможністю можна шляхом забезпечення оптимального співвідношення зазначених складових, кожна з яких, у свою чергу, є багатоскладовою.

Оцінка якості продукції передбачає визначення її абсолютного, відносного, перспективного і оптимального рівнів.

Абсолютний рівень якості виробів визначається безпосереднім обчисленням їх певних показників. Відносний рівень якості визначається порівнянням абсолютних показників якості виробів з відповідними показниками найкращих аналогічних зразків (еталонів). Пріоритетні напрями розвитку науки і техніки відображаються в перспективному рівні якості виробів. Оптимальним рівень якості виробів вважається тоді, коли він відповідає мінімальним суспільно необхідним витратам на виробництво і експлуатацію цих виробів.

Підбиваючи підсумки можемо зауважити, що ринкова економіка не можлива без конкуренції. Тому дуже важливим є те, щоб влада не обмежувала конкуренцію з боку іноземних виробників і не перешкоджала вітчизняним підприємствам продавати свій товар за кордон. У конкурентному середовищі навіть найжадібніші у своєму прагненні до отримання прибутку повинні працювати на інтереси інших

Література:

1. Савченко С. Конкурентоспроможність підприємства // Науковий вісник ДПА України. -2002. -№3.

2. Саблук П.Т. Состояние и перспективы развития агропромышленного комплекса Украины // Экономика Украины. – 2008. - № 12. – С. 4-18.

3. Остапчук А.Д., Саблук Р.П. До аналізу наукових поглядів на формування ринкових відносин //Економіка АПК. - 2009. - № 1. – С. 86–88.

4. Саєнко М.Г. Стратегія підприємства: підручник/ М.Г. Саєнко – Тернопіль: «Економічна думка». – 2006. – 390 с.

5. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: Підручник. Вид. 2-ге, перероб. та доп. / С.Ф. Покропивний – К.: КНЕУ, 2000.