К.е.н., доцент, Макаренко А.П.

Херсонський державний аграрний університет, Україна

Земля як предмет банківської застави

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення розглядаються як потенційно достатня і ліквідна застава, що дасть змогу отримувати аграріям середньо- та довгострокові банківські кредити, 10 % якої здатні поглинути повністю кредитні ресурси українських банків.

При цьому експерти наголошують, що застава таких земельних ділянок забезпечить: розвиток фінансової системи та підвищення рівня кредитування та інвестування аграрного сектора економіки; перехід до середньо- та довгострокового кредитування сільського господарства за низькими відсотковими ставками; диверсифікацію розвитку фондового ринку в аграрній сфері через емісію іпотечних облігацій; створення необхідних умов для інтеграції аграрного сектора України у світову економічну систему.

Оскільки заставоутримувачами земельної ділянки, згідно з нормою Земельного кодексу України, можуть бути лише банки, тому вкрай важливим є їхнє ставлення до використання земель сільськогосподарського призначення в якості предмета застави.

З одного боку, банки зацікавлені у такому предметі застави. Адже сільське господарство є сферою діяльності з підвищеним рівнем ризиків: погодні умови, зміна ринкової кон'юнктури тощо. Банкрутство позичальника за відсутності гарантованої застави (наприклад, кредитування під заставу майбутнього врожаю) веде до втрат кредитора. Окрім того, кредитор, знаючи про відсутність в Україні більш-менш відпрацьованої системи прогнозування урожаю та цін на сільгосппродукцію, моніторингу та прогнозування кон'юнктури на зовнішніх ринках, наляканий втручанням влади, переважно місцевої, у процес руху сільськогосподарської продукції, буде дуже обережним при прийнятті рішення про надання кредиту. За невисокого рівня довіри до позичальника кредиту або не надасть кредит, або позичковий відсоток буде високим, або сума кредиту буде невизначною.

Якщо ж заставою виступає земля, то ризики можливих втрат повністю чи частково (знищено стихією лише частину врожаю) переносяться з кредитора (заставодержателя) на позичальника (заставодавця). Використання землі як предмета застави суттєво підвищує ймовірність отримання кредиту, суму кредиту із зростанням вартості застави за існуючих банківських відсотків, та й сам позичковий відсоток переважно є суттєво нижчим.

Чим це пояснюється? Насамперед, специфічністю землі як товару, який неможливо викрасти чи приховати, складно пошкодити і - а це чи не найголовніше - цей товар має практично стабільну ціну.

Звичайно коливання цін на ринку землі завжди існують, проте відхилення від рівноважної ціни, як правило, невеликі. Варто додати, що в сільському господарстві земля виступає основним засобом виробництва, із втратою якого є неможливою подальша діяльність у цій сфері. Перебуваючи ж у заставі та залишаючись власністю позичальника, земля приносить йому вигоду. Тому заставодавець буде докладати максимум зусиль для уникнення власного банкрутства, в результаті якого предмет застави - земля - стане власністю кредитора.

Отже, земля як гарантована застава могла б стати суттєвим фактором, який впливає на рішення кредитора про надання кредиту сільськогосподарським виробникам.