Економічні науки 10

Яремко І.І.

Львівський національний університет імені Івана Франка

Економічний потенціал підприємства в умовах реальної економіки

Для характеристики й дослідження поняття “економічний потенціал підприємства” в економічній літературі використовують дещо відмінні трактування. Ця узагальнена категорія набуває ще більшої варіабельності, коли йдеться про її складові та функціональний ефект кожного з елементів економічного потенціалу. Саме тому у конкретній ситуації, ”зважаючи на різне трактування економічного потенцілу та його структури, в економіці з різних точок зору розглядається і його вплив при моделюванні розвитку підприємства”[1,с.192]. У спрощеному варіанті складовими економічного потенціалу можна розглядати ті ресурси (матеріального і нематеріального характеру) підприємства, які прямо чи опосередковано пов’язані з його функціонуванням.

Потенціал підприємства може бути використаний з тим чи більшим ступенпм ефективно лише у тому разі, коли розроблено раціональну систему управління ним, вибудувати яку можна на основі задовільної інформаційно-аналітичної бази про окремі складові потенціалу та ефект їхньої взаємодії. Головна проблема формалізованої й неформалізованої характеристики економічного потенціалу підприємства полягає в тому,що всі його елементи функціонують одночасно й у сукупності:”Дослідження змісту кожного елемента потенціалу підприємства, тенденцій їх розвитку й форм взаємозв’язків між ними показує шляхи управління характеристиками його властивостей ”[2,с.110].

Виходячи із синергетичної продуктивності потенціалу його доцільну структуру та розвиток слід досліджувати з позиції ефективності взаємодії елементів потенціалу підприємства. Такий підхід забезпечує реалізацію найефективніших форм вкладнення капіталу, спрямованих на розширення сукупного економічного потенціалу підприємства. У сучасних умовах підприємства національної економіки (як зрештою будь-яке підприємство розвинутих економік) за умов кризових явищ і стагнації ринків капіталу гостро відчувають потребу в капітальних інвестиціях. Тому нині реальний і задекларований потенціал суб’єкта діяльності повинен бути спрямований на репрезентацію його інвестицїйної привабливості.

Кризові ситуації як в реальному секторі економіки, так і на фондових та інвестиційних ринках виступили в ролі своєрідного індикатора, визначивши надмірну фіктивність окремих видів потенціалу, які в попередні періоди оцінювалися за значними ваговими коефіцієнтами в інтегральному показнику сукупного потенціалу підприємства. Тому “досліджуючи інвестиційну привабливість суб’єктів господарювання,доцільно розглядати її з позицій забезпечення можливості реалізації потенціалу підприємства” [3,с.92].

Низький рівень ефективності корпоративного управління вітчизняними підприємствами, здійснення його на користь поточних фінансових інтересів власників контрольного пакета акцій чи керівного органу призвів до диспропорції потенціалу – технологічно не спроможний до конкуренції виробничий потенціал і недостатньо сформований ринковий потенціал суттєво понизили інвестиційну привабливість українських підприємств. У сучасних кризових умовах, гострого дефіциту довгострокових ресурсів перед вітчизняними підприємствами постає надскладне завдання забезпечення їх інноваційного розвитку за рахунок активізації управління сукупним економічним потенціалом з метою модернізації виробничого потенціалу і підвищення ринкової складової потенціалу. Таке завдання повинно вирішуватися одночасно у двох напрямках – забезпечення поточної прибутковості наявним потенціалом і капіталізація ресурсів у напрямку формування стратегічного потенціалу.

Сучасні концепції управління й методи менеджменту головним критерієм успішності управлінської діяльності вважають досягнення якомога більшого приросту потенціалу суб’єкта господарювання. Поряд з цим концептуальні засади переважної більшості сформованих оцінних систем здебільшого обмежуються розкриттям теоретико-методологічної сутності використовуваних показників, що створює труднощі їх практичного використання як інструмента управління потенціалом підприємства. Такі показники у багатьох випадках побудовані на якісній характеристиці значної кількості елементів потенціалу та більшість з них є альтернативними. Виходячи з позиції, що не існує досконалих показників для оцінювання й виразу сукупного потенціалу підприємства, в економічній літературі існує й інша точка зору, яка полягає в тому, що для практичних потреб управління та інформаційного забезпечення зовнішніх користувачів про потенціал підприємства пропонується використовувати систему кількісних показників. Враховуючи значні розбіжності в оцінюванні потенціалу підприємства в реальній економіці за різними методиками, побудову концептуальних засад економічного оцінювання економічних ресурсів суб’єкта діяльності, ґрунтованих на кількісних показниках можна вважати найбільш перспективною.

Література

1. Максименко І.О. Ринкова вартість підприємства як результат реалізації його економічного потенціалу / І .О.Максименко, В.І.Бокій // Вісник Хмельницького національного університету. – 2008. – №3.Т.1. – С.192 – 195.

2. Діагностика стану підприємства: теорія і практика / [А.Е. Воронкова, Р.З.Вечерковські, Д.К.Воронков та ін.]; за заг. ред. проф. А.Е. Воронкової: Монографія. – Х.: ВД “ІНЖЕК”, 2008. – 520с.

3. Боярко І.М. Оцінка інвестиційної привабливості суб’єктів господарювання / І.М. Боярко // Актуальні проблеми економіки . – 2008. – №7(85). – С.90 – 99.