Гніца
Вінницький торговельно-економічний інститут
Удосконалення системи
стимулювання як невід’ємна складова успішної діяльності підприємства
Впродовж
двох сторіч
розроблялися і удосконалювалися системи стимулювання конкретних результатів
праці працівників підприємств. Цим системам багато в чому відповідала мотивація
на працю, що склалася в суспільстві .
В нових умовах, що характеризуються високим рівнем механізації і автоматизації
процесів роботи з використанням інформаційних систем управління, слабшає або
навіть втрачається
можливість
виділення конкретних, особливо кількісних, результатів праці працівників
підприємств на робочих місцях. Головним в роботі, в організації процесів праці
стають не індивідуальні або групові результати, а досягнення мети підприємства.
Інтеграція діяльності всіх ланок і структур підприємства з позицій досягнення
його мети - є
тепер єдино ефективним підходом в організації і управлінні, забезпеченні конкурентоспроможності
підприємства на ринку на основі мобілізації всіх його ресурсів. На
підприємствах виникає гостра потреба в зростанні професійно-кваліфікаційних здібностей
працівників, їх культурно-технічного рівня, формуванні нового відповідального,
творчого, ініціативного відношення
до роботи, без чого неможливо ефективно використовувати високопродуктивні
засоби виробництва, що швидко оновлюються, в умовах зовнішніх і внутрішніх
чинників розвитку ринкових відносин, що постійно змінюються. Найважливішою
умовою успішного економічного і соціального життя підприємства, як вираз його цілей, стає
розглядання всіх зайнятих
на підприємстві, як єдиного колективу, формування персоналу, об'єднаного загальними інтересами, загальною філософією підприємства.
Тільки в цьому випадку
підприємство виявляється
здатним на
найнепередбачуваніші зміни ,
забезпечувати горизонтальні зв'язки між структурами і працівниками, що
дозволяють швидко знаходити
необхідні рішення .
Очевидно, що зміни, які
відбуваються стимулюванні. Різні
питання стимулювання праці були розглянуті в наукових роботах добре відомих учених: Абалкина А.Г.,
Базарова Т.Ю., Дизеля П.М,., Буніча П.Г., Віханського О.С., Майера В.Ф.,
Мілюкова А.І., Раньяна У. М-К., Ракоті В. Д.,Фішера Р., Шекшні С.В., Яковльова
Р.А. і інших. Ними був внесений істотний внесок
в розробку теорії і практики проблем стимулювання праці. Проте стосовно нових рубежів
розвитку виробництва і суспільства
в нашій вітчизняній науковій літературі публікацій на цю тему дуже мало. У зарубіжній літературі
вони розглядаються
багатьма авторами, як правило, в роботах, пов'язаних з управлінням персоналом.
Кожне підприємство має самостійно розробляти систему стимулювання та мотивації
персоналу, яка б відповідала саме його цілям і задачам.
Теоретичний та практичний аналіз проблеми
стимулювання персоналу на підприємствах показав, що процес втрати інтересу працівника до праці, його пасивність
приносить такі негативні результати, як плинність кадрів, низька
продуктивність, підвищена конфліктність в колективі та ін.
Грамотно спроектована робота повинна
створювати внутрішню мотивацію почуття особистого вкладу в результати
підприємства. Людина – істота соціальна, а значить, почуття причетності здатне
викликати в ньому глибоке психологічне задоволення та дозволяє усвідомити себе
як особистість.
Необхідно поступово переносити центр тяжіння із стимулювання конкретних результатів праці на стимулювання поведінки персоналу, яка відповідає існуючим цілям підприємства.
Важливо розробити багатоступеневу систему оплати праці, що
ґрунтується на визначенні коефіцієнтів участі кожного робітника в господарській діяльності підприємства та
програму гармонізації праці на даному підприємстві. Для значного підвищення
ролі нематеріальних систем стимулювання в розвитку поведінки персоналу,
спрямованого на досягнення цілей підприємства, пропонується використовувати
весь можливий діапазон форм участі працівників в управлінні підприємством,
змінивши місце та роль профспілок в діяльності підприємства; вважати
гуманізацію праці найважливішим напрямком в діяльності організації.
Потрібно розробляти багатоступеневу
систему оплати праці, що ґрунтується на визначенні коефіцієнтів участі кожного
робітника в господарській діяльності
підприємства та програму гармонізації праці на підприємствах.