Макарова В.В.

Сумський національний аграрний університет, Україна

Статистика землекористування та земельних угідь

Земля - це продукт природи, і лише в процесі виробничої діяльності людей вона стає засобом виробництва. На відміну від інших засобів виробництва земля при правильному використанні не зношується і не вибуває з виробничого процесу, а, навпаки, при правильному використанні властивості її поліпшуються, тобто підвищується родючість.

Земельний фонд України включає всі землі в межах її території (в тому числі й землі під водою) незалежно від цільового призначення та господарського використання. Власність на землю в Україні має державну, колективну і приватну форми. Усі форми власності є рівноправними.

Відповідно до цільового призначення всі земельні ресурси поділяються на: 1) землі сільськогосподарського призначення; 2) землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); 3)землі промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення); 4) землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; 5) землі лісового фонду; 6)землі водного фонду; 7) землі запасу.

Користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним називається землекористування без заздалегідь встановленого строку. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим –до 3 років і довгостроковим – від 3 до 25 років.

Відповідно до стану і виробничого використання земельний фонд поділяють на окремі види земельних угідь. Земельні угіддя – це ділянки землі, які різняться природними властивостями і способом господарського використання. Їх поділяють на сільськогосподарські і несільськогосподарські. До сільськогосподарських угідь належать угіддя, які придатні і використовуються для виробництва продукції рослинництва й тваринництва. Це рілля, перелоги, сіножаті, пасовища і багаторічні насадження.

Рілля включає усі розорані землі, які використовуються або підготовлені під посіви сільськогосподарських культур. Площу ріллі визначають підсумовуванням площі посіву сільськогосподарських культурі площі чистого пару. Обчислена таким способом площі ріллі може не збігатися з її розмірами, визначеними за картографічними матеріалами землеустрою господарства. Це зумовлене тим, що частина ріллі використовується під тимчасові зрошувальні борозни, дороги тощо.

До несільськогосподарських угідь належать землі під лісом, деревно-чагарникові насадження (у тому числі полезахисні лісові смуги), землі під водою, болота, землі під дорогами і прогонами, піски, яри, землі під виробничими будівлями і дворами та інші землі, непридатні для використання і сільському господарстві. Під структурою земельних угідь розуміють частку окремих видів угідь у загальній земельній площі. ЇЇ виражають, як правило, у процентах.

Для організації правильного обліку і раціонального використання земель велике значення має ведення земельного кадастру. Земельний кадастр – це систематизована сукупність даних про природні властивості земель, їх правовий і господарський стан. Його використовують для забезпечення рад народних депутатів і земельних органів, землевласників, землекористувачів та орендарів інформацією про стан земель, щоб забезпечити раціональне їх використання і охорону, вдосконалити управління земельними ресурсами, обґрунтувати розмір плати за землю.

Складовими частинами земельного кадастру є кількісний облік (реєстрація) земель по власникам, землекористувачах та видах угідь, якісний облік земель, бонітування ґрунтів і економічна оцінка землі.

Аналізуючи використання земельних ресурсів, визначають показники, що характеризують ступінь використання всього земельного фонду або окремих видів угідь. Так, показник використання земельного фонду для сільськогосподарських цілей визначають як відношення площі сільськогосподарських угідь до площі земельного фонду; показник використання сільськогосподарських угідь – як відношення орних земель (в окремих випадках – орних земель і багаторічних насаджень) до площі сільськогосподарських угідь; показник використанні ріллі – відношення площі посіву сільськогосподарських культур до площі ріллі.

Для характеристики економічної ефективності використання землі визначають показники виходу продукції з одиниці земельної площі. Розрізняють натуральні і вартісні показники. До натуральних показників належать: вихід зерна, цукрових буряків, соняшнику, борошна, картоплі, овочів, кормів та інших видів продукції рослинництва на одиницю площі; виробництво молока, м’яса і вовни на 100 га сільськогосподарських угідь, свинини – на 100 га ріллі, яєць – на 100 посівної площі зернових культур.

Натуральні показники використанні землі застосовують тільки для порівняльного аналізу господарської діяльності підприємств, що мають однакові природно-економічні умови і напрям спеціалізації.

Вартісні показники економічної ефективності використання землі характеризують вихід валової і товарної продукції, валовий і чистий доход з розрахунку на одиницю земельної площі. Ці показники використовують під час порівняльного аналізу господарської діяльності підприємств, що мають однакову продуктивність землі.

Ефективність використання земельних ресурсів у динаміці за кілька років обчислюють за індексом економічної ефективності використання землі:

де q₁ і q₀ – обсяг виробництва окремих видів продукції у звітному і базисному періодах; p- порівняні ціни за одиницю продукції ; П₁ і П₀- площа сільськогосподарських угідь у звітному та базисному періодах. За допомогою цього індексу можна порівнювати результати господарської діяльності підприємства, які мають різні природно-економічні умови та напрям спеціалізації.