Экономические науки/6. Маркетинг и менеджмент

К.е.н. Тошина Н.М.

Державна льотна академія України

Стратегічна концепція антикризового управління авіаційним підприємством

Формування потенціалу української економіки та її подальшого сталого розвитку нерозривно пов’язане з подоланням кризового стану значної кількості вітчизняних підприємств. Діючі на них системи управління, які призначені для роботи в інших господарських умовах, виявились нездатними для рішення антикризових задач в принципово нових координатах побудови економіки.

Висока імовірність виникнення і розвитку кризи в процесі діяльності будь-якого підприємства зумовлює необхідність здійснення спеціалізованого стратегічного антикризового управління.

Загальновизнано, що антикризове управління слід розглядати як один з функціональних напрямів управління підприємством (як різновид організації"), тобто, згідно з концепцією М. Мескона, як „процес планування, організації, мотивації та контролю, необхідний для того, аби сформулювати та досягти цілей, що стоять перед організацією" [1].

В сучасних умовах господарювання перед авіапідприємствами країни постало важливе питання ефективного виходу з фінансово-економічної кризи.

Перехід до ринкової економіки докорінно змінив умови господарської діяльності підприємств. Тому більшість авіапідприємств на сьогодні не готові ефективно і самостійно вирішувати проблеми виживання, підтримувати позиції на ринку авіаційних послуг, успішно працювати в умовах нестабільності, протистояти конкуренції, отримувати достатні умови для функціонування самого підприємства.

Управління авіаційними підприємствами в сучасних умовах – це концепція виживання в умовах ринкових відносин, яка залежить від передумов, притаманних будь-якому підприємству, зокрема:

- планування діяльності авіаційного підприємства (визначення потенціалу, реальні можливості та стратегічні завдання) ;

- коригування механізму досягнення цілей авіаційного підприємства;

- поточне управління авіаційним підприємством, яке конкретизує стратегічне управління і здійснюється в рамках стратегії.

Для ефективної діяльності авіаційних підприємств та формування концепції антикризового управління першочергово необхідно вивчити та проаналізувати вплив факторів і причин на них.

Стосовно будь-якої авіакомпанії фактори відіграють неоднакову роль і можуть впливати на її діяльність позитивно, негативно або залишатися нейтральним. До факторів впливу на діяльність авіаційних підприємств можна віднести: політико-правові, міжнародні, соціально-економічні та інші. Комбінований склад чинників, їх варіації, вагомість та інтенсивність впливу на економічне становище підприємства, організаційної структури, виробничих і комерційних зв’язків визначають напрям і стратегію діяльності авіапідприємства.

Причинами кризового стану авіаційного підприємства можуть бути:

- зміни ринкових умов;

- тиск конкурентів;

- зловживання з боку менеджерів або персоналу;

- діяльність контролюючих державних органів;

- введення нових законів або інших нормативних актів;

- зміни в політичній ситуації, викликані перерозподілом влади;

- стихійні лиха

Тому вивчаючи фактори і причини діяльності підприємства необхідно:

- здійснити комплексний аналіз результатів господарсько-фінансової діяльності підприємства, вивчити динаміку найважливіших показників діяльності (обсяг виробництва, доходів, витрат, прибутку, активів та капіталу, а також рентабельності, ліквідності, оборотності, фінансової стійкості підприємства);

- визначити обсяг, структуру і час погашення зовнішніх фінансових зобов’язань;

- визначити основні причини виникнення та поглиблення кризи розвитку підприємства;

- оцінити масштаб і можливі наслідки подальшого поглиблення кризових явищ і термін виникнення ситуації банкрутства;

- оцінити внутрішні можливості підприємства щодо локалізації та переборення кризових явищ [2].

Діагностика криз містить у собі комплекс методів, необхідних для оцінки поточного стану організації, виявлення причин погіршення кількісних і якісних показників діяльності. Зрозуміло, діагностика сама по собі не може вирішити проблему. Необхідно усунути основну причину кризи, згладити її негативні прояви, усунути наслідки. В умовах кризи виникає потреба в кардинальних заходах щодо оздоровлення авіаційного підприємства, реорганізації його діяльності, стратегічних інноваційних змінах.

Стратегічна концепція антикризового управління авіаційними підприємствами повинна формуватися з урахуванням основних тенденцій щодо зміцнення конкурентних позицій авіапідприємств на ринку авіаційних послуг, в основу визначення домінуючих ознак детермінації підприємств за формами господарської діяльності, впливу інноваційної та інвестиційної політики.

Література:

1. Василенко В.О. Антикризове управління підприємством: Навч. посібник. Вид. 2-ге, виправл. і доп. – Київ: ЦНЛ, 2005. – 504с.

2. Родченко В.В. Формування моделі процесу антикризового управління авіапідприємством.