Купчак В.Р.

Прикарпатський національний університет ім. В.Стефаника

ОСНОВНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ТАРИФНОЇ ПОЛІТИКИ НА ГАЗ НА ВНУТРІШНЬОМУ РИНКУ

На даний час особливо загострилися суперечки про справедливий рівень цін на паливно-енергетичні ресурси. Відносно низькі ціни і тарифи на енергетичні ресурси, поза сумнівом, сприяють підтримці вітчизняних товаровиробників, що до певної міри стабілізує економічний стан в країні, забезпечуючи зайнятість і доходи населення. Водночас така ситуація приводить до їх марнотратного і неефективного використання. Достатньо зауважити, що низькі ціни і тарифи на енергоресурси дозволяють вітчизняним підприємствам експортувати продукцію часто за цінами нижче за ринкових, здійснюючи прихований експорт енергоресурсів і знижуючи податкові надходження до бюджету.

Проте головна проблема полягає в інвестиційній політиці. По суті, в структурну перебудову промислового виробництва гроші не вкладаються. Структурні зрушення в промисловості та сільському господарстві багато в чому залежать від ефективності інвестиційних проектів. Слід визнати, що проблема рівня цін на енергоресурси – як політична, так і економічна.

Виділяють наступні основні функції ціни:

1. Облікова функція. Вона пов'язана з самою суттю ціни, що є грошовим еквівалентом товару або послуги. У ціні враховуються витрати праці, сировини, матеріалів і т.д. на виготовлення товару. Крім того, ціна визначає розмір прибутку, одержуваного підприємством після реалізації товару. В умовах ринкової економіки співвідношення ціни і витрат виробництва може істотно відрізнятися, оскільки остаточне визнання цінності товару відбувається на ринку. Споживачі зацікавлені в зниженні ціни на товар і поліпшенні його якості, виробники – в збільшенні об'ємів збуту і прибутку. Крім того, в умовах конкуренції, для того, щоб успішно протистояти конкурентам, виробники вимушені постійно контролювати свої витрати.

2. Стимулююча функція. Роль цієї функції полягає в дії на виробництво і споживання товарів і послуг. Ціни повинні стимулювати виробництво продукції через рівень прибутку, що закладається в них. За допомогою цін можна заохочувати інвестиції, науково-технічний прогрес, змінювати структуру виробництва і споживання, покращувати якість продукції.

3. Розподільча функція. Ця функція пов'язана з коливаннями ціни під впливом ринкових чинників. За допомогою цієї функції здійснюється розподіл і перерозподіл національного доходу між галузями економіки, регіонами, різними формами власності групами населення. У разі, коли потрібна швидка зміна пріоритетів і пропорцій розвитку економіки допускається введення державного регулювання цін, а в крайніх випадках і пряме встановлення цін державними органами.

4. Функція балансування попиту і пропозиції. За допомогою цін в економіці здійснюється зв'язок між попитом і пропозицією і, отже, між виробництвом і споживанням. У разі відхилення ціни від її реального ринкового значення, виникають диспропорції у виробництві і споживанні, що виражаються у виникненні дефіциту або надмірної пропозиції. Повернення до стану рівноваги може бути досягнутий за рахунок зміни цін або об'ємів виробництва.

5. Функція ціни як інструменту раціонального розміщення виробництва. Роль і значення цієї функції зростає у міру розвитку і зміцнення ринкових відносин в економіці. Сформований рівень цін по галузях і сферах економіки сприяє переливу капіталу з однієї сфери в іншу. При цьому рішення про зміну виду діяльності ухвалюється підприємством самостійно, виходячи з очікуваних результатів бізнесу.

Рівень цін, що склався на внутрішньому ринку, не дозволяє повною мірою фінансувати інвестиційні проекти по облаштуванню нових свердловин і освоєнню родовищ, реконструкції і будівництву газотранспортних мереж, обмежує міжпаливну конкуренцію, не сприяє впровадженню газозберігаючих технологій. В країні формується нераціональна структура паливно-енергетичного балансу, консервується технічна відсталість виробництва, у споживачів газу повністю втрачаються стимули до газозаощадження.

Обґрунтоване ринковими механізмами зростання цін на газ може мати позитивний вплив на структуру економіки країни з макроекономічної точки зору. Це буде вигідно для незалежних виробників газу, оскільки нинішній рівень цін не стимулює їх інвестувати у видобуток.

Доцільність представляється розробка концепції формування цін на газ для перехідного періоду лібералізації ринку газу. На основі порівняння ринкового ціноутворення і державного регулювання цін можна запропонувати модель по вдосконаленню ціноутворення в умовах державного регулювання. Загальна концепція формування ціни на природний газ включає наступні основні складові:

§ собівартість продукції;

§ прибуток, що визначається як норма прибутковості на інвестований капітал;

§ рентний надприбуток.

Собівартість повинна відшкодовувати витрати, пов'язані з виробництвом продукції, зокрема просте відтворення основних засобів. При цьому собівартість повинна визначатися не за середніх, а за гірших умов виробництва продукції.

Прибуток повинен забезпечувати, в першу чергу, розширене відтворення основних фондів, стимулювати до впровадження нових технологій, новацій, а також передбачати соціальний розвиток підприємства.

Найбільш послідовним варіантом є формування прибутку газових компаній на основі прибутковості інвестованого капіталу. При використанні даного підходу досягається прогнозована і обґрунтована ціна на газ, стимулююча інвесторів до вкладення відповідних фінансових коштів для розвитку галузі.

Рентний надприбуток слід розглядати в розрізі двох його основних частин:

1. Диференціальна рента, яка включає:

- геологічні умови місцеположення родовищ газу (об'єм ресурсів, рівні дебітів свердловин, глибина залягання пластів, обводнення і т.д.);

- географічні і економічні особливості родовищ газу (віддаленість від центрів споживання паливно-енергетичних ресурсів, рівень розвитку інфраструктури регіону, рівень його промислового і соціального розвитку);

- природна якість газу (склад компонентів газу, наявність домішок).

2. Диференціальна рента, яка включає результати інноваційної політики: оновлення фізично зношеного і морально застарілого устаткування, технічне переозброєння, розвиток науково-технічної бази.

Таким чином, ціна повинна стати вимірником витрат праці, її корисного ефекту не тільки у сфері виробництва, але і у сфері споживання. До повних витрат (собівартість в гірших умовах з урахуванням середньогалузевої норми прибутку) необхідно додати ще ефект у споживача, який визначається, насамперед, економією праці споживача.