Макарова В.В.

Сумський національний аграрний університет, Україна

Основні напрямки ефективного використання та охорони земель Сумської області

Перехід економіки держави до ринкових земельних відносин вимагає радикальної зімни ставлення до земельних ресурсів як до найціннішого національного багатства, що потребує розумного, раціонального використання, а також створення умов із забезпечення їх охорони та відтворення.

Реформа в аграрній сфері не тільки не подолала старих проблем, а й спричинила нові. Надмірна сільськогосподарська освоєність і розораність території Сумської області, порушення екологічно допустимого співвідношення площ ріллі, природних кормових, лісових і водних угідь є результатом тривалого екстенсивного ведення сільськогосподарського виробництва та основним чинником розвитку ерозійних процесів, дії яких підпадають понад 90% грунтів області. Наприклад, землі лісогосподарського призначення в області займають 455,9 тис.га., що становить 19,1% від загальної площі в області, а за обґрунтованими нормами повинні займати 21%.

Головною умовою ведення конкурентоспроможного сільськогоспо-дарського виробництва є запобігання деградаційним процесам, збереження і підвищення родючості ґрунтів. За останні десятиліття значно погіршився стан земель сільськогосподарського призначення. Нині в структурі земельного фонду області деградовані й малопродуктивні грунти становять 222,5 тис.га., що становить 18% до площі орних земель, що значно більше в середньому до загального земельного фонду України. Наприклад, деградовані орні землі держави займають до 5% від загального фонду, а в Сумській області 9,3%. Особливу тривогу викликає зниження родючості грунтів області. Характерними деградаційними процесами в ґрунтах являється: щорічний від’ємний баланс гумусу, зниження вмісту поживних елементів, декальцинація ґрунтів, підвищення кислотності, погіршення фізичних, фізико – хімічних показників. Водній і вітровій ерозії піддається до 17,9% площі сільськогосподарських угідь, в тому числі 14,1% орних земель від загальної площі цих угідь. З продуктами ерозії виноситься значна частина поживних речовин та органіки.

Земельний фонд області має сталу тенденцію до погіршення також і за іншими якісними показниками (понад 50,6% від площі сільськогосподарських угідь). Зокрема 35,8% складають кислі грунти; 3,9% солонцюваті (середньо і сильно); 6,2% засолені грунти. Крім того 1,1 та 3,6% складають перезволожені та заболочені землі відповідно. Деградаційні явища ускладнюються також процесами забрудненя земельних угідь як техногенного походження так і пов’язаного з хімізацією сільського господарства (включаючи радіонуклідне, важкими металами, збудниками хвороб).

В результаті незадовільного економічного становища сільськогоспо-дарських товаровиробників в області щорічно не використовується понад 200 тис.га. орних земель (16,2%). Землі заростають чагарниками, а в окремих випадках проходить заболочення земель. Катастрофічна ситуація в сучасному землекористуванні області ще більше ускладнюється через порушення практично усіх раніше існуючих сівозмін, недотриманням сучасними орендарями (використовують більше 66,2% ріллі області) агротехнічних технологій вирощування певних видів сільськогоспо-дарських культур, а також з відсутністю необхідної кількості органічних та мінеральних добрив, без дотримання грунтозахисної технології, що призводить до виснаження земель, зменшення родючості грунтів та їх деградації.

Для забезпечення ефективного використання земель слід реалізувати наступні заходи:

а) з охорони земель: 1) будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд, рекультивація порушених земель; проведення культуротехнічних робіт (поліпшення кормових угідь); розкорчування списаних багаторічних насаджен, лісосмуг, реконструкція полезахисних лісосмуг; 2) протиерозійні агротехнічні заходи, що виконуються власниками землі та землекористувачами, а саме : безполицевий обробіток грунту, щілювання ріллі, сіножатей і пасовищ; 3) створення полезахисних лісових смуг; лісових насаджень на деградованих, малопродуктивних та забруднених радіонуклідами землях; ярах і балках, кам’янистих місцях і на пісках; вздовж магістральних доріг, берегів річок та навколо водойм.

б) з підвищення родючості ґрунтів: 1) внесення підвищених доз органічних добрив для зупинення сталої тенденції зниження вмісту гумусу і досягнення його бездефіцитного балансу в грунтах області (підстияковий гній, гноївка, пташиний послід, вторинна продукція рослинництва,солома та ін., а також торф, мул ставків, озерні сапропелі); 2) посів сидератів; 3) внесення мінеральних добрив, як найбільш ефективний спосіб підвищення врожайності с.г. культур, із застосуванням обгрунтованих доз і співвідношень елементів живлення; 4) вапнування та гіпсування ґрунтів як один із важливих заходів докорінного покращення грунтових умов вирощування сільськогосподарських культур і підвищення ефективності добрив, що обумовлюється, поряд із зменшенням негативного впливу самої кислотності, також покращенням азотного живлення рослин в наслідок активізації позитивних мікробіологічних процесів, підвищення рухомості грунтових запасіва фосфору і калію.

Таким чином, відновлення та раціональне використання земельно-ресурсного потенціалу, підвищення рівня потенційної і економічної родючості ґрунтів, задоволення різноманітних потреб суспільства, гарантування економічно безпечних умов для життєдіяльності людини - є стратегічним напрямком щодо інтенсифікації землеробства, удосконалення і зміцнення кормової бази тваринництва, запорука стійкого соціально - економічного розвитку держави.

Література:

1.Закон України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” від 19.06.2003р.№963-IV.

2. Програма використання та охорони земель Сумської області на 2007-2015 роки.