Экономические науки/ 3.Финансовые отношения

Кулиняк І.Я., Костельніцька Г.В.

Національний університет “Львівська політехніка”

Зворотний лізинг – механізм

поповнення обігових коштів

На сучасному етапі розвитку економіки підприємствам потрібно більше уваги приділяти питанню фінансуванню відтворення та подальшого розвитку виробництва. Поява нових організаційно-економічних форм залучення капіталу для здійснення відтворювальних процесів ставить підприємства перед пошуком найефективніших джерел фінансового забезпечення та вибір їхньої оптимальної структури з метою провадження ефективного господарювання як на мікро-, так і на макроекономічному рівнях. Серед таких традиційних форм зовнішнього фінансування виробничо-господарської діяльності підприємств як кредитування, випуск цінних паперів, залучення коштів інвесторів все більшого значення набуває нова нетрадиційна форма підтримання бізнесу – лізинг.

Питання дослідження особливостей здійснення лізингової діяльності висвітлені у працях як вітчизняних науковців, В.Міщенка, В.Рошило, Н.Внукової, К.Ковальчука, Л.Барабан, так і зарубіжних вчених – А.Аюпова, В.Газмана, В.Горємикіна, Є.Чекмарьової. Досить активно проводить свої дослідження у цьому напрямі Міжнародна фінансова корпорація в рамках проекту “Розвиток лізингу в Україні”.

Лізинг можна розглядати з різноманітних точок зору: організаційно-правової, економічної, інвестиційної, інноваційної тощо. Зміст тієї чи іншої точки зору визначається метою формування лізингових відносин.

Одні науковці розглядають лізинг як своєрідний спосіб кредитування підприємницької діяльності, інші – цілком ототожнюють його з довгостроковою орендою чи однією з її форм, що у свою чергу зводиться до найманих чи підрядних відносин, треті – вважають лізинг завуальованим способом купівлі-продажу засобів виробництва чи права користуватися чужим майном, а четверті інтерпретують лізинг як дії за чужий рахунок, тобто керування чужим майном за дорученням довірителя [3, с. 102].

Відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” лізингові операції здійснюються у вигляді фінансового, оперативного та зворотного лізингу.

Зворотний лізинг (оренда) – господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає продаж основних фондів фінансовій організації з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів такою фізичною чи юридичною особою в оперативний або фінансовий лізинг [1].

Зворотний лізинг може використовуватися фірмами-виробниками основних фондів для поповнення обігових коштів: з одного боку, фірма залишається власником проданого лізинговій компанії майна і може надалі використовувати це майно у власних цілях, а з іншого боку, фірма отримує оплату у вигляді готівки.

При зворотному лізингу змінюється тільки власник обладнання, переданого в лізинг, а користувач залишається колишнім, отримуючи при цьому додаткові кошти фінансування своєї діяльності. Інвестор при зворотному лізингу кредитує користувача, а заставою виступає право власності на обладнання.

Різновидом зворотного лізингу є операція ліз-бек – придбання лізинговою компанією обладнання в іншій країні у фірми-виробника з подальшим його наданням тій же фірмі в оренду (на лізингових засадах).

Механізм використання зворотного лізингу для поповнення обігових коштів можна представити наступною послідовністю дій: 1) фірма-виробник надає лізинговій компанії перелік і характеристики обладнання, яке буде предметом майбутньої угоди; 2) лізингова компанія узгоджує з фірмою ринкову ціну обладнання і укладає договір купівлі-продажу з фірмою, за яким купує у неї це обладнання, набуваючи при цьому права власності; 3) укладається договір лізингу, відповідно до якого лізингова компанія передає майно у лізинг фірмі; 4) фірма-виробник сплачує лізингові платежі згідно графіка; 5) після закінчення терміну дії договору і виконанні фірмою всіх зобов’язань, визначених договором, обладнання знову переходить у власність фірми.

Основні переваги використання зворотного лізингу:

1) використання обладнання, яке вже експлуатується, в якості джерела фінансування будівництва нових об’єктів з випливаючою із цього можливістю використовувати інвестиційні, податкові пільги та знижки, які є в багатьох закордонних країнах;

2) найбільш ефективний та відносно дешевий спосіб покращення фінансового стану підприємства, зокрема, стосовно отримання додаткових коштів у вільноконвертованій валюті [2];

3) відсутність закредитування підприємства, оскільки в його розпорядженні залишається обладнання, яке передане в лізинг, а отримані кошти використовуються підприємством для розширення виробничо-господарської діяльності.

Використовуючи зворотний лізинг, можна здавати в лізинг не тільки одиниці обладнання, а й набір обладнання, необхідний для виконання певного виду робіт, а також і цілі підприємства. Така операція дає можливість знизити вартість лізингу за рахунок збільшення суми угоди.

Література:

1. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” із змінами та доповненнями від 28.12.1994 р. N 334/94.

2. Зовнішньоекономічні операції і контракти: Навч. посіб. / [Козик В.В., Панкова Л.А., Карп’як Я.С. та ін.]. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 608 с.

3. Рошило В.І. Джерела фінансування інноваційного розвитку: Монографія / В.І. Рошило. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2006. – 272 с.