Мазуренко Анастасія Андріївна

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Вдосконалення організації обліку

дебіторської заборгованості підприємства

Нестабільна економічна ситуація в Україні ставить перед кожним підприємством питання мобільності та повноти розрахунків за борговими зобов’язаннями. Спроможність підприємства розраховуватись з кредиторами за отримання необхідних для господарської діяльності активів, які забезпечують безперервність процесу виробництва, залежить від своєчасності поповнення власних коштів. Тому на перший план постає необхідність подальшого дослідження та оптимізації процесів, що відбуваються при накопиченні та погашенні боржниками дебіторської заборгованості.

Багато науковців, зокрема С. Самсонова, Т. Басюк, Н. Новикова, М. Уткіна, М. Пушкар, М. Білик та інші розкривають різні аспекти обліку дебіторської заборгованості.

Метою написання даної роботи є наведення визначення дебіторської заборгованості, відображення особливостей її обліку, надання практичних рекомендацій щодо побудови ефективної системи управління цією важливою частиною активів господарських суб’єктів.

Відповідно до П(с)БО 10 дебіторська заборгованість – це сума заборгованості юридичних і фізичних осіб, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству визначені суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів підприємству на певну дату.

Розрізняють два види заборгованості: довгострокову і поточну. Оцінка дебіторської заборгованості в поточному обліку ґрунтується на первинній вартості. Довгострокова дебіторська заборгованість оцінюється за дисконтованою вартістю майбутніх платежів, які будуть погашені.

Дебіторами підприємства в основному є клієнти, які зробили покупку на умовах отримання кредиту. В обліку розрахунки із покупцями ведуться на рахунку 36 «Розрахунки із покупцями і замовниками», окрім заборгованості, забезпеченої векселем. Для самого підприємства продаж товарів, робіт, послуг в кредит, з одного боку, дозволяє збільшити обсяг продажів, але, з другого, збільшує як розмір дебіторської заборгованості, так і ризик неплатежів.

Облік розрахунків з іншими дебіторами ведеться на рахунку 37 «Розрахунки із різними дебіторами». Для того, щоб у звітності відбивалась інформація про ринкову (реальну) вартість боргів, нараховується зазвичай резерв сумнівних боргів. Для обліку резерву застосовується рахунок 38 «Резерв сумнівних боргів».

Варто зазначити, що безконтрольне зростання дебіторської заборгованості погіршує фінансовий стан підприємства, а також може призвести і до його банкрутства.

Оскільки підприємство здійснює значне вкладення коштів в результаті надання кредиту власним клієнтам, то йому необхідно визначити кредитну політику, що дозволяє максимально ефективно використовувати дебіторську заборгованість як інструмент збільшення продажів. Не можна залишати поза увагою формування системи кредитних умов. Такими умовами можуть бути: необхідність забезпечення кредиту заставою, встановлення термінів погашення кредиту та розмірів штрафів у разі прострочення платежу.

Також надзвичайно важливою складовою системи управління дебіторською заборгованістю є розробка та виконання комплексу заходів, які спрямовані на зниження ризику виникнення простроченої та безнадійної дебіторської заборгованості.

До таких заходів належать, по-перше, визначення граничної суми коштів, яка може бути інвестована в дебіторську заборгованість. Для кожного клієнта повинна бути встановлена лімітована сума кредиту, яка не має бути перевищена. Замовник повинен припинити отримувати послуги та продукцію у разі досягнення граничної суми встановленого кредиту.

По-друге, на підприємстві повинні бути розроблені критерії, за якими воно буде відбирати потенційних дебіторів. В першу чергу повинна враховуватися спроможність повернути борг, для чого потрібно провести ретельну оцінку кандидатів. Підприємству може бути надано кредит лише за умови наявності в нього фінансових резервів, достатніх для забезпечення платоспроможності на випадок несвоєчасного виконання контрагентом зобов’язань за рахунками.

Також до цього переліку заходів потрібно додати здійснення систематичного контролю за своєчасністю погашення дебіторської заборгованості. Рекомендується проводити оцінку структури дебіторської заборгованості в розрізі поточної та простроченої. Це допомагає чітко організувати роботу підприємства по поверненню боргів і своєчасно робити необхідні дії по недопущенню переходу поточної та простроченої заборгованості в безнадійну. Однак, у випадку, якщо дебітор не дотримується умов договору, потрібно спочатку дізнатися та проаналізувати причини.

У разі необхідності доведеться розробляти заходи щодо стягнення боргу, які, в залежності від ситуації, різняться від нагадування щодо наявності дебіторської заборгованості до висування претензій та подачі позову до суду.

Підсумовуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що облік дебіторської заборгованості, організований належним чином, сприяє визначенню оптимальних розмірів та термінів повернення дебіторської заборгованості, і тим самим забезпечує постійну наявність необхідних оборотних коштів та покращує фінансовий стан підприємства в цілому. Та потрібно пам’ятати, що проблем зі стягуванням боргу можна уникнути ще до підписання договору з постачання, якщо керівництво заздалегідь ретельно вивчатиме характеристику клієнта, його платоспроможність.