О.І. Котикова

Миколаївський державний аграрний університет

Комплексна оцінка стійкого розвитку сільськогосподарського землекористування на макрорівні (методологічний аспект)

Є декілька підходів до побудови системи індикаторів оцінки стійкості розвитку. Найзручнішим способом, з точки зору аналітиків для прийняття рішень, є визначення єдиного інтегрального показника, проте у методологічному відношенні розробити такий показник доволі складно.

Статистичним відділом Секретаріату ООН запропонована система еколого-економічного обліку, направлена на облік екологічного чинника в національних статистиках. «Зелені» рахунки базуються на коректуванні традиційних економічних показників за рахунок двох величин: вартісної оцінки виснаження природних ресурсів і еколого-економічного збитку від забруднення. В основі екологічної трансформації національних рахунків є екологічно адаптований чистий внутрішній продукт.

На нашу думку, в якості інтегрального показнику стійкого розвитку землекористування в Україні (на макрорівні), за аналогом до зеленого ВВП, можна представити індикатор виробництва валової продукції сільського господарства в розрахунку на душу населення з урахуванням економічних втрат від забруднення ґрунтів та інших видів антропогенного впливу:

(1)

де СР_з – показник стійкого розвитку землекористування, грн./чол.; ВП_сг – вартість валової продукції сільського господарства, грн.; ЕВ – економічні втрати від забруднення ґрунтів та інших видів антропогенного впливу, грн.; Н – чисельність населення, чол.

Однак, зважаючи на те, що в Україні чисельність населення має тенденцію до зниження, застосовувати такий показник для простеження динаміки стійкого розвитку землекористування некоректно, адже за інших рівних умов, або навіть при деякому погіршенні їх значень, зменшення чисельності населення призведе до підвищення значення показника стійкого розвитку землекористування, що заперечує суті значення стійкого розвитку. Тому, даний інтегратор доцільно використовувати у якості базового інтегрального показника стійкого розвитку землекористування та для проведення порівнянь на регіональних рівнях, а при здійсненні оцінки зміни стійкості землекористування у часі слід використовувати формулу 2:

(2)

де П_сг – площа сільськогосподарських земель, га.

Очевидно, що площа земель сільськогосподарського призначення, так само, як і чисельність населення, може зменшуватись, однак, якщо такі зміни спричинені в результаті антропогенного впливу, то наслідки цього будуть відображені у формулі через економічні збитки (ЕВ). Інші причини виведення сільськогосподарських земель з обороту мають позитивні екологічні або соціальні наслідки (наприклад, для створення природоохоронної зони) і тому не викривлюють результатів розрахунку індикатору.

Можлива й інша ситуація, коли площа сільськогосподарських угідь розширюватиметься, проте: по-перше, для України, зважаючи на показники сільськогосподарського освоєння території, це малоймовірно принаймні у значних обсягах; по-друге, в такому разі і показник СР_з зменшуватиметься (за інших рівних умов).

Далі зупинимось на визначенні системи показників стійкого розвитку сільськогосподарського землекористування, які найкращим чином відображатимуть ситуацію на макрорівні. Розробка відповідної системи базується на визначених нами раніше принципових методичних підходах (див. [1]). В результаті, нами розроблена достатньо «стисла» система базових індикаторів стійкості розвитку сільськогосподарського землекористування на макрорівні. Ця система містить обмежене число індикаторів і її можна рекомендувати для макроекономічних урядових програм і національних планів дій. Пропонується 26 пріоритетних базових еколого-економічних індикатори та їх модифікації (табл. 1).

Таблиця 1

Приоритетні базові індикатори стійкості розвитку сільськогосподарського землекористування, запропоновані для використання на макрорівні

Проблеми	Індикатори
Рівень та ефективність використання земельних ресурсів. Структурні зрушення в економіці.	1.1. Ступінь освоєння земельних ресурсів
	1.2. Рівень розораності сільгоспугідь
	1.3. Частка сільського господарства у загальному обсязі валової доданої вартості
	1.4. Урожайність зернових
	1.5. Землевіддача
	1.6. Валова продукція сільського господарства у розрахунку на 100 га сільгоспугідь
Аварії та катастрофи. Екологічні втрати. Технологічний рівень.	2.1. Аварійні забруднення об’єктів навколишнього середовища а) кількість випадків б) заподіяні збитки
	2.2. Надзвичайні екологічні ситуації а) кількість випадків б) заподіяні збитки
	2.3. Радіаційні аварії а) кількість випадків б) заподіяні збитки
Забруднення земельних угідь та навколишнього середовища. Технологічний рівень.	3.1. Надходження забруднюючих речовин: а) у земельні ресурси б) в атмосферу в) у поверхневі водойми
	3.2. Надходження забруднюючих речовин в розрахунку на одиницю ВВП: а) у земельні ресурси б) в атмосферу в) у поверхневі водойми
	3.3. Наявність промислових токсичних відходів на 1 км^2
	3.4. Площа порушених земель
Здоров’я та рівень життя населення в сільській місцевості.	4.1. Коефіцієнт природного приросту населення
	4.2. Валова продукція сільського господарства у розрахунку на душу населення
	4.3. Частка населення у сільській місцевості із середньодушовими грошовими витратами у місяць, нижчими за прожитковий мінімум
	4.4. Рівень зайнятості населення у сільській місцевості
	4.5. Рівень середньодушових грошових витрат населення в сільській місцевості на продукти харчування
Збереження екосистемних функцій та біорізноманіття. Охорона земель.	5.1. Площа лісового фонду
	5.2. Площа заповідних територій
	5.3. Площа рекультивованих земель
	5.4. Залуження сильнодеградованої і забрудненої шкідливими речовинами ріллі

Система індикаторів побудована по структурі «проблеми-індикатори», але, на відміну від міжнародних структур показників, в розділі «проблеми» даються і екологічні, і економічні, і соціальні проблеми, які найбільш актуальні для країни і які повинні відображати індикатори. Так, для сільського господарства України вкрай актуальним є високий ступінь освоєння земельних ресурсів і неадекватне (на цьому фоні) зменшення частки сільського господарства у загальному обсязі валової доданої вартості. Вказані індикатори відображають рівень землекористування та структурні зрушення в економіці. Про ефективність, точніше – неефективність, такого підходу свідчать показники урожайності зернових (оскільки питома вага посівів саме цих культур найбільша), землевіддача та обсяг валової продукції в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь.

Надзвичайно складною у вирішенні для України є проблема низького технологічного рівня виробництва і пов’язані з цим постійні аварії та катастрофи, що ведуть до забруднення навколишнього середовища (індикатори: аварійні забруднення об’єктів навколишнього середовища, надзвичайні екологічні ситуації, радіаційні аварії).

У зв’язку із забрудненням навколишнього середовища та зниженням ефективності землеробства виділена і проблема здоров’я та рівня життя населення України (індикатори: коефіцієнт природного приросту населення; валова продукція сільського господарства у розрахунку на душу населення; частка населення у сільській місцевості із середньодушовими грошовими витратами у місяць, нижчими за прожитковий мінімум; рівень зайнятості населення у сільській місцевості; рівень середньодушових грошових витрат населення в сільській місцевості на продукти харчування).

Тема економічної оцінки впливу забруднення на стан ґрунтів надзвичайно актуальна, як показали європейські і українські дослідження, і важлива з позицій аргументованості необхідності приділення більшої уваги виконавчих і законодавчих структур влади до охорони земельних ресурсів (індикатори: площа рекультивованих земель; залуження сильнодеградованої і забрудненої шкідливими речовинами ріллі).

Глобальна проблематика одержала своє віддзеркалення в індикаторах збереження екосистемних функцій і біорізноманітності та охорони земель (індикатори: площа лісового фонду та заповідних територій).

Література

1. Котикова О. І. Індикаційна модель стійкого розвитку сільськогосподарського землекористування в Україні / О. І. Котикова // Економічний простір: Збірник наукових праць. – Дніпропетровськ, 2009. – Випуск 22/2. – С.123–130.