Хлибова Людмила Василівна

Дніпродзержинський державний технічний університет

XX СТОЛІТТЯ: СТОЛІТТЯ ДЕРЖАВНОГО ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНИ

Початок XX ст. був одним з найдинамічніших періодів української історії. Він ознаменувався в Росії подальшим розгортанням боротьби з самодержавним ладом. Соціальна напруженість у суспільстві швидко наростала. Війна вкрай загострила політичні та національні суперечності імперії Романових та активізувала визвольний рух поневолених народів проти самодержавства. Революція почалася несподівано і досить невинно з масових мітингів і зборів організованих 23 лютого (8 березня) на честь міжнародного жіночого дня. Масові зворушення переросли у загальний політичний страйк, збройний виступ – повстання. За кілька днів монархія в Росії впала, припинила своє існування і царська династія. До влади прийшли Ради робітничих і солдатських депутатів та Тимчасовий Уряд.

З лютневої революції 1917 р. в Росії скористалась Україна, яка крім соціальних домагань, на перший план ставила національно-політичні постулати. Україна, після довгих століть гноблення самодержавною Росією, дістала шанс вирватись з неволі, стати повновладним господарем власної долі. З поваленням царизму і бурхливою демократизацією життя в країні на історичну арену виходить Українська Центральна Рада. З її створенням (4 березня) в Україні виник ще один орган влади, який взяв курс на демократизацію громадського життя, національне визволення співвітчизників. УЦР разом зі своїм головою М.С. Грушевським почала послідовну, гнучку і, разом з тим, рішучу боротьбу з Тимчасовим Урядом за відродження української національної держави, спираючись на національно-державні традиції минулого, витоки яких сягають часів Київської Русі та української козацької держави.

Період національно-демократичної революції 1917-1920 рр. супроводжувався пошуком нових форм і засобів формування української державності, зусиллями спрямованими на побудову громадянського суспільства, гострим суперництвом різних суспільних сил, чисельних політичних партій, що домагалися права бути речниками сподівань народу.

Центральна Рада, прагнучи позбавитись опіки „старшого брата”, насамперед, домагалась від Тимчасового уряду широкої автономії для України. Важливими віхами на цьому шляху були Перший, Другий і особливо Третій Універсали. В них УЦР зверталась не лише до українців, а й до усіх, „хто живе на Україні”, до „братів-громадян Української землі”. В третьому Універсалі Центральна Рада 7 листопада 1917 р. проголосила створення Української народної республіки, котра мала усі ознаки сучасної держави. Цей Універсал став актом великої історичної ваги: після 250-років неволі український народ офіційно задекларував відродження власної держави.