Філологічні науки/8. Рідна мова і література

К. ф. н. Лапко О.А.

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна

Художня рецепція народнопісенної поетики

у творчості Якова Щоголева

Спорідненість з народною піснею відчутна в багатьох віршах Я.Щоголева. П.Куліш, один із перших рецензентів поета, у відгуку на його ранні твори зазначає: "Склад у того пана Щоголева правдиво рідний. Не Шевченків голос він переймає, переймає він голос народної пісні, і із пісні бере основу свого компонування" [1, 513]. Творче зацікавлення народною піснею виникає у митця під впливом харківських романтиків іще на початку 40-х років, відтак фольклоризм набуває значення однієї з художніх домінант його поезії. М.Петров надає цій рисі особливої ваги, вказуючи на причетність Я.Щоголева до оновлення художньої мови української поезії другої половини ХІХ ст.: "Перенимая голос народной песни и придавая художественную отделку, Я.И.Щоголев был один из числа тех малорусских поэтов, которые прорубили ей окно в интеллигентные покои" [Цит. за виданням: 2, 384].

Разом із тим, навіть у найґрунтовніших дослідженнях творчості митця подаються лише окремі спостереження щодо художньої рецепції елементів народнопісенної поетики в його ліриці. Науковці, як правило, констатують спорідненість віршів Я.Щоголева з фольклорними піснями, яка виявляється на словесному, образно-символічному, композиційному та ритмомелодійному рівнях [2, 383; 3, 53, 63, 98], відзначають високу художню вартість цих поезій [4, 311; 5, 141–143], указують на специфіку використання різних віршових розмірів, характерних для народної пісні [5, 60; 6, 24–26]. Зокрема, А.Погрібний зауважує, що, звертаючись до народнопісенної строфи, поет "вносить у неї суттєві зміни – він тонізує її, зближує з літературною силабо-тонічною схемою, унормовує відповідно до класичних правил поетики" [5, 60]. В.Погребенник окреслює групу народнопісенних жанрів, вплив яких найбільш відчутний у поезії митця, та розглядає творчі зацікавлення поета фольклором у їх динаміці, у контексті його мистецької біографії. Науковець помічає "безпосереднє і захоплене орієнтування" письменника на фольклорну пісню у ранніх віршах, датованих 40-ми роками. За його словами, "значна питома вага народної пісенності в ліриці Щоголева 60-х-70-х рр." [7, 14]. Деякий відхід митця від народної пісні на початку 80-х років дослідник пояснює тим, "що в цей час на перший план серед осмислюваних ним фольклорних жанрів починають виходити "народові оповідання" [7, 15]. Подібну динаміку у використанні народнопісенної ритмомелодики відзначає і А.Погрібний: "У пізнішій творчості від зближення народної ритмічної системи з літературною класичною версифікацією Щоголев еволюціонуватиме до підпорядкування першої другій, а потім і до майже цілковитого її витіснення" [5, 60]. Отже, окреслена проблема дістала наукову розробку, проте певні її аспекти усе ж залишаються не висвітленими. Мета нашої роботи – поглибити розуміння специфіки художньої рецепції окремих народнопісенних жанрів у ліриці Я.Щоголева.

Жанри української календарно-обрядової поезії у творчості митця репрезентовано стилізаціями колядок (три вірші під назвою "Колядка") та літературно опрацьованими мотивами русальних пісень ("Лоскотарки", "Клечана неділя"). "Колядка" ("З далекого сходу") співвідноситься з так званими "біблійними" народними колядками. У ній подається поетична інтерпретація новозавітного епізоду принесення дарів східними царями немовляті Ісусу. У решті авторських колядок ("Рано ж тії півні", "Місяць виходе") знаходимо традиційне величання господаря та його родини. З фольклорними творами їх споріднюють приспів "Святий вечір!", оспівування заможності і вправності господаря, працьовитості господині, вроди їхньої дочки, ладу в господарстві та наприкінці – звичні формули-прохання пригостити "пиріжечком". Щоправда, величання переводиться у побутову площину, у ньому практично не відчувається язичницьких міфологічних мотивів, суттєво переосмислені образи небесних світил, із якими у народних колядках порівнюються господар та члени його родини. З цієї тріади (сонце, місяць, зірки) в обох аналізованих колядках Я.Щоголева художньо значущим є образ зірок: в одній із поезій вони "Пана і паню / З святом вітають", "В тихій домівці / Всіх наглядають" [8, 323], уособлюючи казкову атмосферу Різдвяного вечора та непорушну гармонію в "Божому царстві", з якою пов’язана "Доля щаслива / У господарстві" [8, 323]; в іншому творі цей образ входить до складу порівняння (у господаревої дочки "Кращі срібних зірок / Карі оченята" [8, 119]), у якому, можливо, відлунює характерне для жанру поетичне ототожнення дітей господаря з дрібними зірками.

У віршах "Клечана неділя" і "Лоскотарки" стрижневим мотивом є небезпечна, фатальна для персонажів зустріч з русалками. Подієва канва обох поезій, як і в календарно-обрядових піснях, пов’язана з русальним тижнем, точніше, із Зеленою неділею, початком русалій. У поезії "Клечана неділя" сцена зустрічі з лоскотарками змальована як імовірна перспектива для персонажа, якщо він порушить певні табу ("Цілий тиждень ти на річку / Не ходи ні вдень ні внічку!" [8, 437]). У цьому творі, на відміну від фольклорних пісень, подається побутова конкретика: ліричний суб’єкт (дівчина Марійка) діловито перелічує приготування до свята. Зовсім інший колорит має вірш "Лоскотарки", який своїм драматичним сюжетом споріднений із баладним жанром. Творчо інтерпретуючи традиційний мотив, Я.Щоголев надає пейзажу психологічного підтексту. Він об’єктивується в образі зловісної тиші, що обрамлює розповідь про загибель юнака, звабленого лоскотарками ("Тихо все: вода – як мертва / І вітрець не повіває" [8, 94, 97]). Автор змальовує зовнішність русалок (чого також не бачимо у народній поезії), більше того, естетизує її: "Очі їх, як боже сонце; / Коси в’ються – наче хвилі" [8, 95]. Образ лоскотарок у творі Я.Щоголева набуває значно ширшого змісту, ніж у фольклорі, прочитується як уособлення фатальної спокуси розкішшю і красою. Прагнення автора дистанціюватися від народнопісенної поетики виявляється на лексичному рівні: вірш "Лоскотарки" насичений архаїзмами (лади, пранщибер, одрина). В обох розглянутих творах знаходимо не стилізацію фольклорного жанру, а оригінальну літературну інтерпретацію окремого мотиву календарно-обрядової поезії. Відгомін народнопісенної творчості відчутний тут на сюжетно-тематичному рівні.

Ознаки балади має поезія "Лоскотарочка", у якій автор розробляє типові для народних творів цього жанру мотиви дітовбивства та перевтілення. У цій поезії ті ж самі персонажі, що і в Шевченковій "Русалці": мати-дітовбивця і її дочка-лоскотарка, проте перебіг подій набуває дещо іншого спрямування. Я.Щоголев не ставить акцент на неминучості розплати за гріх. За словами В.Погребенника, "ультраромантичний сюжет про "темну силу" набув під пером автора міжчасового звучання материнської скорботи, "відлився" в довершені образи баладного ліро-драматизму. Так, мати перетворюється на кущ калини над річкою, марно кличе в захистя русалку, а восени поливає воду кривавицею ягід (нахилена калина, за Костомаровим, – символ жіночої печалі)" [7, 17].

У вірші "Баю-баю" Я.Щоголев опрацьовує мотиви народних колискових, використовує характерні для цього жанру прийоми поетичного синтаксису, наскрізні рефрени, заколисувальні вигуки. Разом із тим, до суб’єктної структури поезії введений оповідач, якому належать вступні рядки, після чого подається монолог матері, – власне, він і є стилізацією колискової.

Велика група поезій Я.Щоголева споріднена з народною лірикою родинно-побутового циклу. Зокрема, за мотивами сирітських пісень (скарги на долю, звертання до померлої матері) створений вірш "Чередничка". Очевидно, під впливом народних пісень про нещасливе подружнє життя постали поезії "Навзаході" і "Лист". В обох творах ліричним суб’єктом є жінка, що скаржиться на образи, яких зазнає від чоловіка або від свекрухи й зовиць. В обох поезіях використовується властивий народній ліриці прийом протиставлення нелегкої долі заміжньої жінки безтурботному життю дівчини до одруження, причому таке контрастування виявляється й у портретній самохарактеристиці героїні ("Наче тую квітку, і струнку і гожу, / Брав мене ти в батька, білу та хорошу; / А тепер побачиш: очі ізмарніли, / Руки від роботи схнули й почорніли!" [8, 227]). У вірші "Навзаході" мотив гіркої жіночої долі більшою мірою "олітературений", поезія "Лист" за своїми лексичними засобами набагато ближча до народної пісні, проте вона насичена побутовою конкретикою. Традиційній темі письменник надає оригінальної композиційної форми листа жінки до чоловіка, який перебуває на заробітках.

У творчості Я.Щоголева репрезентовано тематичне багатство народних пісень про кохання: мотив нещасливого кохання ("Веснянка", "Вербиченька", "Кохання"), розлуки через шлюб із нелюбом ("Покірна", "Чом не дали долі"), смерті коханого на чужині ("Дівчина"), смерті милої ("Галя"), туги за милим ("Пряха", "Не чує", "Пісня"), взаємного кохання ("Маруся") та ін. Поет розробляє тему кохання і в тональності народної жартівливої пісні ("Добридень", "Горішки"). Суб’єктна структура цієї групи віршів Я.Щоголева в цілому не відрізняється від структури фольклорних творів аналогічної тематики: найчастіше поезія є ліричним монологом дівчини, рідше – парубка ("Галя", "Тини") або діалогом закоханих ("Маруся"). Автор активно використовує один із найуживаніших у цьому жанрі прийомів – художній паралелізм (наприклад, подієві аналогії у вірші "Веснянка": "Зацвітали яблуні у садку, / Як шила я хусточку козаку"; "Та вже тії яблуні одцвіли, / А любощі стежечку перейшли" [8, 122]). На цьому підґрунті постають образи, що набувають певного символічного значення: опалена блискавкою верба – нещаслива дівоча доля ("Вербиченька"), стоптані "черевички з підківками" – втрачене кохання ("Черевички"). Митець, творчо наслідуючи народну словесність, вдається до персоніфікації образів природного світу ("Дівчина", "Діброва"), використовує традиційну народнопісенну символіку (пара голубів – закохані), характерні словоформи та словотворчі засоби, зокрема нестягнену форму прикметників (срібная зіронька), здрібніло-пестливі форми (зозуленька, хустиночка, дівчинонька).

Типові мотиви, образи, художні засоби народної лірики суспільно-побутового циклу, а саме, козацьких пісень, при