Чайковська Т.В.

Хмельницький національний університет

Поняття сленгу

Висловлювати свої почуття та думки людина може по-різному: за допомогою жестів, міміки, а також у танці, музиці, у своїх картинах. Але це можливо лише тоді, коли людина, до якої хочуть донести певну думку, знаходиться поруч. І, звичайно, важко уявити, що двоє людей зрозуміють одне одного, якщо, наприклад, під час розмови по телефону почнуть танцювати. Тому найважливішим засобом людського спілкування є мова. Саме вона є тим засобом, за допомогою якої кожна культура може виразити свою сутність. Мова відображає культурно-історичний фон кожного народу у певну епоху. У мові постійно відбуваються зміни. І не завжди ці зміни на краще.

Одним з жанрів мови, який змінюється найстрімкіше, є сленг. Як зазначає відомий мовознавець, укладач словника сленгу Ерік Партрідж, сленг існує з давніх-давен, оскільки люди завжди намагаються урізноманітнити мову більш жвавими, яскравими словами, замінити незрозумілі наукові терміни словами, доступнішими для широкого кола людей.

Сленг присутній в усіх сферах діяльності людини. Він змінюється відповідно до часу і простору. На сленг впливають усі зміни, що відбуваються у суспільстві, а також не останню роль у формуванні сленгу відіграє все те, що є притаманним для певного кола людей, їхніх інтересів, тем спілкування, роду їхньої діяльності. Часто одиницями сленгу стають слова, запозичені з інших мов або з мови інших верств населення.

Проблематика сленгу є предметом постійного наукового пошуку. Все частіше і більше сучасна філологія приділяє уваги поняттю сленгу. Проблемами сленгу займалися такі вчені як Е. Партрідж, М.М. Маковський, І.Р. Гальпєрін, Г. Менкен, В. Вілюман, В. Балабін, В.А. Хомяков, Ч. Леланд, Т.А. Соловйова та багато інших.

Загалом, дуже складно знайти єдине визначення терміну "сленг". У вчених та дослідників, які займалися і займаються проблемами сленгу існують різні погляди на поняття сленгу та його значення у повсякденному житті людини.

Перш за все, сленг є засобом маркування приналежності мовця до певної соціальної групи. Інакше кажучи, сленг – це мовний засіб виокремлення маленької групи у великому суспільстві. Водночас відділяючись від одних і наближаючись до інших, людина певним чином самовиражається. Окрім цього, літературна мова чи діалект часто не надають можливості висловити думку стисло та емоційно. Привабливість сленгу полягає в тому, що його іноді дещо грубувата лексика дозволяє надати мовленню експресивного забарвлення. Це особливо суттєво для молоді [3;28]. Молодіжна мова відображає нестійкий культурно-мовний стан суспільства, що балансує на грані літературної мови та жаргону [4;10].

І. Р. Гальпєрін пропонує розуміти під сленгом той шар лексики та фразеології, який проявляється у сфері живої розмовної мови в якості розмовних неологізмів, які легко переходять у шар загальноприйнятої розмовної літературної лексики [1, 21].

Заслуговує уваги думка М. М. Маковського про діалектне зародження терміну сленг, але автор цієї гіпотези доказово її не підтвердив. Те, що дане слово є в північних діалектах Англії, ще не говорить про діалектне родство: воно засвідчено і в циганському грабіжницькому арго [2, 67].

В кінці 19 століття сленг почали розглядати як запозичення зі скандинавських мов. Починаючи з етимологічного словника Скіта, така інтерпретація походження терміну потрапила в деякі авторитетні словники англійської мови. Скандинавське походження терміну приймали такі дослідники як Бредні, Уіклі та Уайльд [5, 30].

На думку Е. Партріджа, багато англійських дослідників використовують слово "сленг" як синонім жаргону, арго або кента.

Автор словника сленгу Р. Спірс відмічає, що термін "сленг" спочатку використовувався для позначення британського кримінального жаргону як синонім до слова "кент". З роками ж "сленг" почав розширювати своє значення і на сьогоднішній день включає в себе різноманітні види не літературної лексики: жаргон, просторіччя, діалекти і навіть вульгарні слова [6, с. 10-11].

Отже, існують різні погляди на термін "сленг" і різне до нього ставлення. Але важко заперечити тому, що сленг, не зважаючи на його дещо фамільярну і часом навіть вульгарну форму, є найяскравішим, найемоційнішим і найжвавішим стилем мови, який реагує на будь-які зміни в житті людей і допомагає їм якнайглибше висловити свої думки та почуття.

Література

1. Жирмунский В. М. Национальный язык и социальные диалекты. – Ленинград, 1936.

2. М. М. Маковский. Языковая сущность современног английского «слэнга». «Иностранные языки в школе», 1962, №4, С. – 104

3. Пиркало С.В. Сленг: ненормативно, але нормально // Урок української. - К.: Наук. думка, - 2002. - №2. - С.26-28.

4. Федорова Л.Л. Современная молодежная речь: норма или антинорма. - М.: Просвещение, 2002. - 321с.

5. Хомяков В. А. Введение в изучение основного компонента англ. просторечия. – Вологда, 1971, С. – 29-39, 104.

6. Spears Richard A. Slang and Euphemism. N.Y.: New American Library, 1982.