Балахонова О. В., Митковська О. С.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

Методи обрахунку заробітної плати в зарубіжному та

національному досвіді

На сьогодні розрахунок заробітної плати являється дуже відповідальною та трудомісткою роботою, яку потрібно виконувати за короткий час між наданням інформації, її виплатою і складанням звітності до фондів. Кожне підприємство прагне організувати облік оплати праці так, щоб забезпечити:

1) точне і своєчасне її нарахування;

2) здійснення необхідних утримань та відрахувань, пов'язаних із заробітною платою;

3) подання податковим органам необхідних звітів;

4) контроль за рівнем витрат на заробітну плату.

Тому вибір методу, за яким буде обраховуватися заробітна плата, є досить важливим питанням і потребує достатньої уваги.

Дослідження вітчизняних і зарубіжних фахівців у частині певних способів обліку оплати праці знайшли своє відображення в багатьох працях таких вчених, як Ф.Ф. Бутинець, Є. Ф. Голов, В. М. Костюченко, Р. Грачова та ін.

Сьогодні заробітна плата може обраховуватися двома способами. Це так звані методи „брутто" та „нетто". За західною методологією застосовується метод „нетто", а в нас традиційно - „брутто". Облік виплат персоналу, як в аспекті витрат, та і в аспекті зобов'язань, регулюється IAS 19 „Етріоуее Benefits". У національному обліку є його прямий аналог - П (С)БО 26 „Виплати працівникам". Національний стандарт за змістом майже не має розбіжностей із міжнародним.

Для обліку витрат з оплати праці і зобов'язань, які має фірма до моменту її виплати, використовуються рахунки „Витрати на оплату праці" та „Заробітна плата до сплати". Але, на відміну від вітчизняної облікової практики, бухгалтерські проведення з нарахування заробітної плати ніколи не обмежуються цими двома рахунками, тому що на рахунку «Витрати на оплату праці» відображається повна сума витрат, пов'язаних з використанням найманої сили. Метод „нетто" передбачає, що утримання за дебетом заробітної плати не нараховують, а проводять за дебетом спеціально відведеного для цієї мети витратного рахунка і кредитом рахунка зобов'язань із страхування працівників. Даний рахунок може так і називатися „Витрати на соціальне страхування за рахунок працівників". Також паралельно існує рахунок „Витрати на соціальне страхування за рахунок працедавця". Так і за кожним видом страхування ( соціального, пенсійного, медичного, з безробіття). Таким чином, бухгалтери зарубіжних фірм на рахунку „Заробітна плата до сплати" відображають суму, яка залишається після всіх відрахувань і підлягає сплаті працівникам.

Даний метод можна розглянути на прикладі. Сума нарахованої заробітної плати становить 10000 дол. США. Внески на соціальне забезпечення сплачується в розмірі 20% ( з них 10 % - за рахунок працедавця, 10% - за рахунок працівника). Прибутковий податок становить 15%, профспілкові внески 5%. Тоді на суму нарахованої заробітної плати і утримань із неї на рахунках бухгалтерського обліку відображаються записи:

Дт „Витрати на оплату праці" 10000 дол. США

Кт „Витрати обов'язкове соціальне страхування" 1000 дол. США

Кт „Прибутковий податок до сплати" 1500 дол. США

Кт „профспілкові внески до сплати 500 дол. США

Кт „Заробітна плата до сплати" 7000 дол. США

Далі погашається заборгованість перед персоналом з оплати праці ( тут шляхом

зарахування заробітної плати на банківські рахунки персоналу):

Дт „Заробітна плата до сплати" 7000 дол. США

Кт „Грошові кошти" 7000 дол. США

Даний метод є більш зручний в тому плані, що на окремому рахунку зразу зазначається сума, що належна до виплати.

Як зазначено вище, в національній системі застосовується метод „брутто". За ним використовується рахунок „Розрахунок за виплатами працівникам", на якому по дебету спочатку нараховано все, що працівник заробив протягом місяця, а потім проводяться відповідні утримання. Український варіант обліку відрізняється більшою повнотою, аналітичністю та забезпечує тотожність аналітичного обліку з даними синтетичного. Відповідно можна зробити аналіз витрат на оплату праці, оскільки всі нарахування та утримання є чітко розраховані. Зменшується сам ризик допущення помилок в обрахунках. Відповідно також всі системи автоматизації обліку, в тому числі обліку оплати праці пристосовані до даного методу. Але в деяких системах, таких як „Парус-Заробітна плата" існує можливість задання або суми „нетто", або списку виплат, що входять до „нетто" і на основі цих даних будуть обрахована інша інформація.

Таким чином, в умовах таких процесів в нашій країні як прагнення максимально наблизити національну облікову систему до закордонної постає питання доцільності цього процесу. Чи потрібно переймати зарубіжний досвід в галузі методів обліку заробітної плати? Обидва способи мають свої позитивні та негативні способи. Спільним в них є те, що вони є досить трудомісткими та потребують значних затрат часу. Але національний метод є більш послідовним і повним. Отже, національний спосіб „брутто" є більш кращим для використання в обліковій системі.Список використаної літератури:1. Грачова Р. Розрахунки із персоналом з оплати праці і не тільки / Р. Грачова //Дебет-Кредит. - 2007. - №48. - С. 35-38,43-46.2. Є. Ф. Голов. Бухгалтерський облік та фінансова звітність за міжнародними стандартами / Голов Є. Ф., Костюченко В. М. - К.: Лібра, 2004. - 880 с.

3. Хто краще рахує зарплату? Автоматизація процесу нарахування системою „Парус - Заробітна плата" для великих і малих // Дебет- Кредит. - 2007. -№15ю-С.43-46.