Право/2 Адміністративне і фінансове право

здобувач О.О. Білик

КФЕК НУДПСУ, Україна

УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ПОРУШЕННЯ ПОРЯДКУ ВЕДЕННЯ ПОДАТКОВОГО ОБЛІКУ ТА НАДАННЯ АУДИТОРСЬКИХ ВИСНОВКІВ

Видоутворюючою властивістю адміністративної відповідальності є процедура її реалізації. Саме адміністративний характер застосування заходів впливу являється тією визначальною рисою, яка обумовлює існування адміністративної відповідальності як самостійного виду в системі юридичної відповідальності. Цей порядок визначено процедурою провадження в справах про адміністративні правопорушення. При цьому поняття такого провадження у чинному законодавстві не формулюється, в літературі ж часто його визначають як одне із специфічних адміністративно-юрисдикційних проваджень. Процесуальна конструкція адміністративної відповідальності, закріплена у сучасному законодавстві, має всі ознаки традиційного деліктного процесу розшукового типу [1]. На думку Н.В. Гришиної, це проявляється у тому, що адміністративне розслідування, розгляд справи про адміністративні правопорушення та застосування адміністративних стягнень відбувається у межах діяльності одного уповноваженого органу [1].

Провадження у справах про адміністративні правопорушення, на відміну від інших адміністративних проваджень, найбільш повно урегульовано нормами адміністративного права, сконцентрованими у Кодексі України про адміністративні правопорушення. Для того, щоб правильно вирішити ту чи іншу адміністративну справу, необхідно реалізувати відповідну норму матеріального адміністративного права, тобто застосувати приписи, які вона містить, щодо конкретного індивідуального випадку [2]. Реалізація здійснюється шляхом застосування компетентними органами (посадовими особами) матеріальних норм з додержанням певної процедури, тобто у визначеному порядку [3].

Відповідні процедури існують для різних категорій адміністративних справ. Кожна із процедур – це система встановлених державою обов’язкових правил. Провадження у справах про адміністративні проступки є особливим видом процесуальної діяльності, врегульованою законом процедурою вирішення окремої групи справ. Адміністративне провадження являє собою вид адміністративного процесу, його складову частину і врегульовано адміністративно-процесуальними нормами, на підставі яких відбувається реалізація норм матеріального права. Структура адміністративного процесу складається з окремих адміністративно-процесуальних проваджень. Вони співвідносяться з адміністративним процесом як категорії особливого й загального і входять до його структури як відособлений елемент.

У правовій літературі підходи до визначення змісту провадження у справах про адміністративні правопорушення де в чому різняться. Одні вчені бачать зазначене провадження, як „регламентовану адміністративно-процесуальними нормами діяльність державних органів, спрямовану на розгляд справ про адміністративні проступки та застосування в необхідних випадках адміністративних стягнень”. Інші - сприймають цей вид провадження, як „сукупність здійснюваних компетентними суб’єктами на основі закону процесуальних дій щодо вирішення справ про адміністративні правопорушення” [1]. Однак наведені розбіжності не мають кардинального заперечення одним поняттям іншого і можна сказати, що доповнюють одне одного.

Таким чином, провадження у справах про адміністративні проступки – це комплекс взаємопов’язаних та взаємообумовлених процесуальних дій, спрямованих на своєчасне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності до законодавства, які здійснюються спеціально уповноваженими органами або посадовими особами державних органів з метою охорони прав й законних інтересів громадян, юридичних осіб, їх власності, конституційного ладу України, встановленого правопорядку. Завдання провадження закріплені ст. 245 КупАП, а його порядок залежить від виду адміністративного проступку і встановлених правил підвідомчості адміністративних справ (гл.17, ст. 246 КУпАП).

Основними рисами провадження у справах про порушення порядку ведення податкового обліку та надання аудиторських висновків є наступні:

1. Дане провадження виникає у зв'язку із вчиненням адміністративного делікту (проступку).

2. Коло суб'єктів, уповноважених здійснювати дане адміністративно-юрисдикційне провадження чітко визначено КУпАП, з урахуванням підвідомчості їхня довільна заміна неприпустима.

3. Тільки за допомогою даного провадження застосовується таке адміністративне стягнення як штраф.

4. Процедури провадження породжена: оперативністю, економічністю, активністю правозастосовчих органів, простотою, дуже короткими термінами, що взагалі притаманні природі адміністративно-процесуальної діяльності.

5. Специфічними актами, що супроводжують кожну стадію даного провадження є: протокол, постанова про накладення стягнення.

Виходячи із визначення поняття провадження в адміністративних справах, слід констатувати наявність двох притаманних йому основних характеристик: спеціально уповноважених суб’єктів, які виявляють і розглядають адміністративні проступки, приймаючи по ним рішення; та стадійності такого провадження.

Ведення податкового обліку об’єктів оподаткування: доходів (прибутків), доданої вартості продукції (робіт, послуг), вартості продукції тощо, і обов’язкового надання аудиторських висновків про фінансово-господарські результати своєї діяльності.

7. Аналіз об’єктивної сторони даного проступку дає підстави констатувати можливість його вчинення у формі дії і бездіяльності, із наявними шкідливими наслідками, способами і часом, в окремих випадках – прямо передбаченим в певних нормативно-правових актах (що стосується обов’язкових аудиторських висновків).

8. Чинне адміністративне законодавство не дає узагальненого визначення суб’єкта адміністративного правопорушення і такого терміна не вживає. Однак, теорія адміністративно-деліктного права розглядає загальні і спеціальні ознаки особи, що вчинила проступок і називає її суб’єктом. Порушення порядку ведення податкового обліку, надання аудиторських висновків може бути вчинено керівником, іншою посадовою особою господарюючого суб’єкта, в тому числі окремим підприємцем, який зареєстрований як платник податків і зборів. З метою уникнення непорозумінь у визначенні поняття посадової особи пропонується законодавчо закріпити його у примітці до ст. 14 КУпАП, приймаючи пропозицію розробників Проекту Кодексу України про адміністративні проступки, але додатково визнавши що „....особа, яка займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи несе адміністративну відповідальність як посадова особа, якщо законом не встановлено інше”.

9. Суб’єктивна сторона досліджуваного проступку характеризується всіма властивими їй ознаками, наявністю вини у формі умислу і необережності.

Список використаної літератури:

1. Гришина Н.В. Соціально-правовий аспект адміністративної відповідальності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.07 „адміністративне право и процес; фінансове право; інформаційне право” / Н.В. Гришина. – Х.: Харк. нац. ун-т внутр. справ, 2008. — 21 с.

2. Коробова Т.Л. Правовое регулирование административной ответственности за правонарушения в области налогов и сборов: автореф. дис. на соиск учен. степ. канд. юрид. наук: 12.00.14 «административное право; финансовое право, информационное право» / Т.Л. Коробова. – Саратов, 2006. – 26 с.

3. Банчук О. Концепція Кодексу України про адміністративні проступки стала предметом обговорення / О.Банчук // Право України. – 2006. - № 7. – С.142-145.