УДК 612.43+612.018

Біологічні науки/8. Фізіологія людини та тварин

Студ. Нікіцька М. О., к.б.н. Мурзін О. Б., к.б.н. Руденко А. І.

Дніпропетровський національний університет, Україна

Вплив глутаргіну на стан кровообігу печінки за умов розвитку післяхолецистектомічного синдрому

Глутаргін (Гл) – принципово новий вітчизняний гепатопротектор, який містить L-аргінін та глютамінову кислоту [1, 6, 8]. Аналіз експериментальних досліджень впливу глутаргіну на гепатоцити виявив низку позитивних ефектів, а саме: покращення енергетичного обміну, корекція кислотно-основного стану, антиоксидантна та мембраностабілізуюча дія. Безпосереднім призначенням до застосування глутаргіну є гострі та хронічні гепатити різної етіології, цироз печінки, печінкова енцефалопатія, лептоспіроз, отруєння гепатотропними ядами [2-4, 8, 9, 11]. Але даних стосовно застосування цього препарату при ПХЕС ще немає. Вивчення впливу глутаргіну на гемодинамічні показники печінки має важливе значення, тому що препарат вже зарекомендував себе як високоефективний та безпечний лікарський засіб, і при позитивному результаті досліджень може бути включений до складу комплексної терапії і сприяти більш швидкому одужанню хворих.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Нами були обстежені 32 жінки у віці від 36 до 55 років у різні терміни після ХЕ. Серед 32 жінок 15 одержували комплексне лікування (1 група), а 17 наряду з комплексним лікуванням отримували препарат «Глутаргін» (2 група).У контрольну групу ввійшли 20 практично здорових жінок (35,5±0,3) років. Дослідження кровообігу проводилось стандартним реографічним методом (РГГ).

Методика РГГ, запропонована О.С. Логиновим і Ю.Т. Пушкарем [5], здійснюється таким чином: реограма печінки реєструється в горизонтальному положенні хворого, у стані спокою, у фазі затримки подиху на вдиху за допомогою двох електродів – великого (6х10см) і маленького (3х4см). Великий електрод накладається справа на рівні нижньої границі легені між навколохребтової і задньої пахвової лініями; менший (активний) – на рівні ребрового краю по правій серединно-ключичної лінії. РГ необхідно записувати синхронно з ЕКГ у ІІ відведенні.

Аналізові підлягли наступні найбільш важливі параметри РГГ [10].

• Qx - відображає час асинхронного та ізометричного скорочення шлуночків, вимірюється від початку Q ЕКГ до початку РГГ. Цей показник характеризує гемодинаміку на поза- і внутрішньопечінкових ділянках судин, які приводять, тобто швидкість розповсюдження пульсової хвилі на ділянці серце – судини печінки. В нормі він дорівнюється 0,1-0,12 с.

• а - тривалість систолічної хвилі в секундах від початку підйому РГ до інцизури. Характеризує час артеріального наповнення печінки у фазу швидкого і повільного наповнення по печінковій артерії та її гілками. В нормі дорівнюється 0,38-0,42 с.

• b – тривалість постсистолічної хвилі в секундах від інцизури до з'єднання кривої з ізолінією. Характеризує час кровонаповнення басейну ворітної вени. В нормі дорівнюється 0,42-0,46 с.

• а/b – змінюється при порушенні кровонаповнення артеріального або портального басейну. В нормі дорівнюється 0,8-1.

• α/β – відношення тривалості підйому систолічної хвилі в секундах (період максимального наповнення) до тривалості спуску всієї хвилі (тривалість катакроти). Характеризує тонус судин та їх еластичність. В нормі дорівнюється 0,3-0,34.

• h1/h2 – частка від розподілу амплітуди систолічної хвилі на амплітуду постсистолічної хвилі (відношення артеріального кровотока до венозного). В нормі дорівнюється 1,4-1,62.

• РІ – реографічний індекс – відношення амплітуди систолічної хвилі до каліброваного імпульсу. Характеризує величину систолічного притока. В нормі дорівнюється 1,0-1,4 відн. один.

• АЧП – амплітудно-частотний показник характеризує інтенсивність кровообігу в мікроциркуляторному руслі. В нормі дорівнюється 0,9-1,3 відн. один.

Статистичну обробку отриманих даних проводили за допомогою електронних таблиць Microsoft Excel з використанням методів варіаційної статистики та кореляційного аналізу.

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Динаміка результатів РГГ під впливом двох варіантів лікування представлена в таблиці 1.

Табл. 1 Показники РГГ до та після лікування хворих після ХЕ

Показники	Комплексне лікування		Лікування з глутаргіном
	До лікування	Після лікування	До лікування	Після лікування
Qx (с)	0,13±0,009	0,13±0,01	0,14±0,008	0,13±0,008
a (с)	0,35±0,02	0,37±0,02	0,31±0,02	0,36±0,02
b (с)	0,53±0,03	0,5±0,03	0,53±0,03	0,5±0,02
a/b (с)	0,69±0,07	0,81±0,1	0,62±0,06	0,67±0,07
a/b (с)	0,3±0,03	0,32±0,04	0,32±0,04	0,36±0,03
h1/h2	1,19±0,06	1,16±0,07	1,03±0,07	1,14±0,06
РI (від. од.)	0,7±0,04	0,79±0,05*	0,75±0,05	0,9±0,07*
АЧП (від. од.)	0,7±0,05	0,76±0,05	0,78±0,05	0,95±0,07*

Примітка. * - вірогідність розходжень між хворими до та після лікування (р<0,05).

Аналіз показників РГГ у хворих після ХЕ до та після комплексного лікування показав ряд змін (Рис. 1).

.

Рис.1 Показники РГГ у хворих до та після комплексного лікування Відмічались позитивні зміни показника РІ, який збільшувався у 54,5 % до (0,8±0,05) (р<0,05). Також спостерігалось підвищення показників а/b та АЧП. а/b збільшився у 45,4 % на 17,4 %, АЧП у 27,3 % до (0,77±0,05) відповідно.

У хворих з базовим лікуванням встановлені різноспрямовані зміни показників b та α/β. При цьому показник b у 36,3 % пацієнтів збільшився, а зменшення мало місця у 27,3 %. Підвищення та зниження показника α/β мало місця у 27,3 % пацієнтів, відповідно.

Показники Qx, а, h1/h2 істотно не змінювались.

Таким чином, в результаті проведеного комплексного лікування у більш ніж половини хворих цієї групи відмічалось покращення показника РІ в 1,26 разів.

У обстежених хворих після лікування Гл виявлені наступні зміни (Рис. 2)

Рис. 2 Показники РГГ у хворих до та після лікування з Гл.

Відмічалось поліпшення показників РІ та АЧП після лікування Гл. РІ збільшився на 20 % (р<0,05) у 73,3 % пацієнтів цієї групи, також збільшився показник АЧП у 60 % обстежених на 21,8 % (р<0,05).

На відміну від хворих, що не одержували Гл у пацієнтів цієї групи відмічалось збільшення амплітуди реографічних хвиль, внаслідок чого поліпшився показник відношення h1/h2 у 26,6 % пацієнтів, який збільшився в 1,5 рази. Крім того спостерігалось покращення відношення α/β до показників норми у 46,6 %хворих.

Зміни показників b та a/b у хворих, що одержували Гл були неоднозначні. Значення показника b поліпшились у 40 % хворих, в тої же час у 33,3 % пацієнтів спостерігалось погіршення після лікування цього показника. Також мало місце поліпшення відношення a/b у 40 % пацієнтів, у 36,7 % залишалось незмінне, а погіршення показника відмічалось у 13,3 % хворих після лікування Гл.

Показники Qx, а істотно не змінювались.

Як видно з представлених даних, у хворих після лікування Гл позитивні зміни показників РГГ були більш вираженими, ніж у пацієнтів з базовим курсом лікування. Про це свідчать збільшення амплітуди реографічних хвиль в 1,5 рази, покращення показників РІ та АЧП більш ніж половини хворих. Така дія Гл обумовлена наявністю аргініну ендогенного донатора NO-групи, тобто ендотеліального релаксуючого фактора, який володіє вазодилячуючим, протиішемічним, антигіпоксантним ефектами та покращує мікроциркуляцію в печінкової тканині.

ВИСНОВКИ

Зміни РГГ у всіх хворих носили однотипний характер: знижувався реографічний індекс (РІ) і амплітудно-частотний показник (АЧП), зменшувалася амплітуда реографічних хвиль.

Зниження інтенсивності кровообігу в судинах печінки у хворих після ХЕ обумовлено зменшенням інтенсивності центральної гемодинаміки та підвищенням тонусу судин печінки і зниженням їхньої еластичності.

Препарат “Глутаргін” поліпшує мікроциркуляцію та кровопостачання печінки внаслідок збільшення амплітуди реографічних хвиль в 1,5 рази, збільшення у більш ніж половини хворих систолічного притоку (РІ) та інтенсивності кровообігу в мікроциркуляторному руслі (АЧП) .

Література:

1. Бабак О.Я. Применение нового отечественного препарата Глутаргин в гастроэнтерологии // Сучасна гастроентерологія. – 2003. – №2. – С. 85-88.

2. Болезни печени и желчевыводящих путей Под ред. В. Т. Ивашкина. -М.:Медицина, 2005. -536 с.

3. Калинин А.В.Функциональные расстройства билиарного тракта и их лечение //Клин.перспективы гастроэнтерол., гепатол.-2002.-3.-С.-25-34.

4. Кузнецова Е.Л., Широкова Е.Н., Ивашкин В.Т.. Новые данные о молекулярных механизмах гепатобилиарного транспорта // Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии и колонопроктологии. – 2006. – Т.16. - №6. – С.9-15.

5. Логинов А.С., Пушкарь Ю.Т. Реограмма печени в норме и патологии // Терапевтический архив. – 1962. - №3. – С. 81-83.

6. Марков Х.М., Надирашвили С.А. О регуляции деятельности сердца системой L-аргинин – оксид азота // Вестник РАМН. – 2003. – №12. – С.9-11.

7. Мехтиханов З.С., Донцов И.В., Тарик Альбужи, Ламина А.Й., Рамалданов С.К. Лапороскопическая холецистєктомия: отдаленные результаты и качество жизни пациентов // Клінічна хірургія. – 2000. - №3. – С.22 –25.

8. Минушкин О. Н. Некоторые гепатопротекторы в лечении заболеваний печени//Лечащий врач. -2002. -№6.-С. 55-58.

9. Оковитый С. В. Клиническая фармакология гепатопротекторов // Фарминдекс Практик.-2002.-Вып. 3. -http://pharmindex. ru/practic3hepat. html.

10. Справочник по дифференциальной диагностике внутренних болезней. Под редакцией Г.П. Матвейкова. – Минск, Беларусь. – 1990. – 607с.

11. Фролов В.М. Новый отечественный гепатопротектор глутаргин: клиническая эффективность и перспективность лечебного применения // Новости медицины и фармации. – 2003. – №8. – С. 5-6.

12. Bateson M.C. More gallstones and a lot of more cholecystectomy in modern Britain. // Gut. – Vol.49 (Suppl III) – 2001. – P. 2047-2050.

13. Boros M. Methods for in vivo investigation of human microcirculation // Orv. Hetil. – 2001. –May 27; 142(21). – P. 1111-1114.

14. Eum HA, Park SW, Lee SM. Role of nitric oxide in the expression of hepatic vascular stress genes in response to sepsis. Nitric Oxide. 2007 Nov-Dec;17(3-4):126-33.

15. Huang Z, Sjöholm A. Ethanol acutely stimulates islet blood flow, amplifies insulin secretion, and induces hypoglycemia via nitric oxide and vagally mediated mechanisms. Endocrinology. 2008 Jan;149(1):232-6. Epub 2007 Oct 4.

16. Hwang T.L., Han M. L. The changes of hepatic sinusoidal microcirculation and effects of nitric oxide synthase inhibitor during sepsis // Hepatogastroenterology. – 2003. - №50(49). – P. 213-216.

17. Tawadrous M.N., Zimmermann A., Zhang X.Y. et al. Persistence of impaired hepatic microcirculation after nonarterialized liver transplantation in the rat // Microcirculation. – 2002. – 9(5). – P. 363-375.