Економіка/Економіка підприємства

Вальчук І.В., к.е.н. Богацька Н.М.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київський національний торговельно-економічний університет

Персонал як основний чинник забезпечення

конкурентоспроможності підприємства

Сучасний етап розвитку країн з транзитивною економікою зумовив нові вимоги до персоналу з боку підприємств-роботодавців. В умовах конкурентного середовища об'єктивно зростає потреба персоналу в підвищенні знань, постійному професійному вдосконаленні, всебічному гармонійному розвитку. Крім того, важливою характеристикою робочої сили постає вміння застосовувати свої знання до виконуваної роботи, широкий світогляд.

Розвиток конкуренції на ринку виробників товарів призвів до пред'явлення роботодавцями високих вимог до добору персоналу. Професійні знання, ініціативність, комунікативність, наявність вміння практичного вирішення проблем, здобуття і використання інформації, багаті культурні навички — це далеко не весь перелік сучасних вимог щодо компетентності працівників. Роботодавець наймає персонал для одержання прибутків, які залежать від професійності та конкурентоспроможності персоналу.

Численні дослідження вітчизняних і зарубіжних економістів свідчать, що внутрішні ресурси й можливості підприємства більш суттєво впливають на розбіжності в успіху підприємств, ніж зовнішні . Одним з найбільш важливих чинників, який визначає рівень конкурентоспроможності підприємства, є трудові ресурси.

Трудові ресурси мають специфічний вплив на рівень конкурентоспроможності підприємства. Достатня забезпеченість підприємств трудовими ресурсами відповідного рівня кваліфікації та професійних навичок, їхнє раціональне використання, високий рівень продуктивності праці мають велике значення для збільшення обсягів продукції та підвищення ефективності виробництва. Зокрема, від забезпеченості підприємства трудовими ресурсами та ефективності їх використання, залежать обсяг і своєчасність виконання всіх робіт, ефективність використання устаткування, машин, механізмів, і, як результат, обсяг виробництва продукції, її собівартість, прибуток та низка інших економічних показників.[1, с.56]

Носієм конкурентоспроможності є персонал або окремий робітник, споживачем конкурентоспроможного персоналу — роботодавець. В більшості випадків невисока конкурентоспроможність робітників на підприємствах України стала наслідком застарілого механізму мотивації праці, і лише потім — низькою кваліфікацією робітника. Ефективні важелі стимулювання працівників в першу чергу впливають на підвищення конкурентоспроможності працівника. І, навпаки, неефективне стимулювання не сприяє підвищенню персоналом власної конкурентоспроможності.[3, с.81]

Ефективне функціонування системи управління конкурентоспроможністю підприємства можливе лише за умови високого рівня кадрового потенціалу. Досить важливою умовою формування ефективної команди є постійний розвиток персоналу, зокрема підвищення кваліфікації. Рівень кваліфікації персоналу повинен випереджати розвиток технології виробництва і системи організації виробничо-трудового процесу. Чим вищий загальний рівень розвитку економіки, чим складніші завдання йому доводиться вирішувати, тим важливішою є потреба у трудових ресурсах високої кваліфікації.[1, с.57]

Спираючись на багаті традиції, накопичені в системі вітчизняної освіти, потрібно створити умови для приведення рівня і якості освітнього потенціалу та кадрового забезпечення країни у відповідність до вимог інноваційно орієнтованої економіки. Для цього необхідно:

1) забезпечити умови для оволодіння випускниками всіх навчальних закладів комп'ютерною грамотністю;

2) оптимізувати систему підготовки кадрів вищої наукової кваліфікації, спланувати чисельність аспірантів та докторантів, виходячи з реальних потреб якісного й кількісного оновлення наукового персоналу країни, створити державну службу прогнозування потреб економіки в кадрах;

3) зміцнити зв'язок освіти, науки і виробництва, врегулювати механізм визначення оптимальних обсягів та напрямів державного замовлення на підготовку кадрів у відповідності до потреб ринку праці.

Ці та інші заходи мають сприяти поліпшенню якості робочої сили та ефективності використання освітнього потенціалу країни, підвищенню суспільного статусу освіченого, кваліфікованого працівника, переорієнтації системи підготовки кадрів на потреби реальної економіки України як європейської держави.[2, с.40]

Серед чинників, які формують конкурентоспроможність ресурсного потенціалу одне з провідних місць посідають саме трудові ресурси організації. Вони характеризуються сукупністю специфічних рис, насамперед, пов'язаних з їхнім соціально-економічним характером, який головним чином виявляється у відмінностях трудових від решти економічних ресурсів. Як складовою конкурентоспроможності підприємства, трудовими ресурсами слід управляти відповідно до їхніх особливостей і умов зовнішнього середовища. Необхідно розробляти стратегії управління персоналом з урахуванням сучасного світового досвіду, створювати нові системи навчання і розвитку персоналу підприємства. Інвестування в розвиток людського капіталу дає можливість досягти не тільки короткострокового економічного успіху, а й закласти основу для формування позитивних довгострокових тенденцій у розвитку національної економіки і кожного підприємства зокрема.

Використана література:

1. Жуковський М.О. Трудові ресурси як складова конкурентоспроможності підприємства// Актуальні проблеми економіки. – 2007. – № 2. с.54-59.

2. Кір’ян В.А. Реформування системи підготовки і підвищення кваліфікації персоналу підприємства м. Києва як складова інноваційного розвитку промисловості// Наука та інновації. – 2005. – № 6. с.34-47.

3. Коломієць В.М. Принципи визначення конкурентоспроможності персоналу підприємства// Економіка & держава. – 2006. – № 12. с.81-82.