Томчук О.Ф., к.е.н., доцент

Волкотруб В.С., студент магістеріуму

Вінницький державний аграрний університет

ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗУ ЕКСПЛУАТАЦІЇ І ОНОВЛЕННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ МАШИН ТА ОБЛАДНАННЯ

В сучасних умовах першочергового значення набувають питання підвищення якості та оперативності облікових даних зі експлуатації машинно-тракторного парку. Вони є основним джерелом інформації, яка сприятиме прийняттю обґрунтованих та виважених управлінських рішень.

Відтворювальний процес у сільському господарстві тісно пов’язаний із системним оновленням спожитих засобів виробництва на якісно новій основі. У виробничій сфері беруть участь різні види матеріально-технічних ресурсів, серед яких особливе місце належить технічним засобам. Вони є активною частиною ресурсного потенціалу і у значній мірі визначають ефективність аграрного виробництва. Тому забезпечення сільськогосподарських товаровиробників технічними засобами до технологічних потреб і утримання їх у роботоздатному стані є однією з основних умов ефективного забезпечення організації виробничих процесів в усіх галузях аграрної сфери економіки.

Ефективність використання машинно-тракторного парку досягається впровадженням прогресивних форм організації його роботи, розробкою заходів, що забезпечують покращення управління та планування виробничої діяльності, вдосконалення методів аналізу, обліку, контролю. Відповідно вирішального значення набувають питання покращення якості та оперативності обліку роботи машинно-тракторного парку.

Облік витрат з експлуатації машинно-тракторного парку можна зобразити за допомогою наступної схеми.

Рис. 1. Схема обліку роботи машинно-тракторного парку

Головною метою обліку експлуатації машинно-тракторного парку є облік, контроль, аналіз та нагромадження експлуатаційних витрат.

Основними напрямками при цьому є контроль за:

1) використанням матеріальних цінностей (паливно-мастильних матеріалів та запчастин для оперативного ремонту):

2) обсягом виконаних робіт;

3) використанням робочого часу.

Стосовно аналізу, варто зазначити, що в умовах дії ринкових відносин аналіз, перш за все, повинен бути спрямований на прогнозування майбутніх явищ та процесів і здійснюватись не лише в кінці звітного періоду, але і до початку виробничого процесу з метою вибору найкращого варіанта напрямків господарської діяльності. Ми вважаємо, що на сучасному етапі головним завданням економічного аналізу є сприяння економічному обґрунтуванню управлінських рішень, виявленню резервів виробництва та здійсненню заходів з їх мобілізації з метою ефективного функціонування господарюючого суб'єкта в умовах дії ринкових відносин.

Вивчення методики проведення аналізу господарської діяльності сільськогосподарських формувань показало, що в наявній методичній та учбовій літературі, нормативних документах ще мають місце нерозв'язані питання.

Серед економістів склалися різні точки зору щодо кількості показників, які використовуються для оцінки роботи машинно-тракторного парку. В одних системах на перше місце ставиться урожайність сільськогосподарських культур, в інших — кількісні показники, що характеризують повноту використання машин. Одні автори ототожнюють показники використання машинно-тракторного парку з показниками економічної оцінки капітальних вкладень: другі — з показниками економічної ефективності механізації сільського господарства; треті розглядають показники використання як характеристики, що розкривають продуктивність машин та знарядь, рівень їх завантаженості та витрат на виконання робіт. Деякі автори розглядають машини та знаряддя ізольовано від виробничого процесу і зростання продуктивності праці. Інші вбачають основне завдання використання техніки у зростанні виробітку, у продовженні строків використання машин та економії засобів на їх утримання. Розглянемо більш детально деякі показники продуктивності.

Норма виробітку визначається множенням коефіцієнта перерахунку фізичних тракторів в еталоні на тривалість зміни.

Кількість нормо змін визначається діленням обсягу виконаних робіт на норму виробітку трактора певної марки.

Середній коефіцієнт змінності розраховують шляхом додавання кількості днів роботи в одну зміну до кількості днів двозмінної роботи, помножених на два, а одержану суму ділять на загальну кількість робочих днів

Собівартість механізованих робіт обчислюють діленням суми витрат на обсяг робіт

Собівартість вантажних перевезень визначають шляхом ділення витрат по автотранспорту на кількість виконаних тонно-кілометрів.

Проте, висуваючи кількісні показники як головні характеристики, прибічники такого напрямку тим самим обмежують поняття ефективності використання машинно-тракторного парку. Виступаючи за зростання продуктивності агрегатів, вони орієнтують лише на збільшення обсягу виконаних робіт, проте не враховують при цьому іншу, не менш важливу (якщо не головну) сторону використання машин — якість механізованих робіт. В землеробстві саме якість робіт створює необхідні умови для розвитку рослин такі, як рівномірна глибина культивації, гарна оранка

Кінцевим результатом використання техніки в сільському господарстві у взаємозв'язку з іншими факторами виробництва є збільшення виходу продукції, поліпшення її якості та зниження собівартості виробництва, що забезпечує збільшення прибутку й підвищення рентабельності господарства. Однак, оцінка роботи машин кількістю виробленої продукції не дає точного уявлення про досягнутий рівень використання техніки.

Таким чином, головна та кінцева мета покращення використання техніки — одержати найбільшу кількість продукції з кожного гектара сільськогосподарських угідь при найменших затратах праці та засобів. Система машин того чи іншого підприємства повинна забезпечити зростання виробництва, скорочення затрат живої та уречевленої праці на виробництво одиниці продукції та зниження її собівартості, підвищення якості продукції, створення комфортних умов прані.

Можна зробити висновок, що за допомогою одного показника неможливо об'єктивно оцінити роботу машинно-тракторного парку, оскільки він технологічно пов'язаний з багатьма об'єктами обліку. Вихід із даної ситуації вбачаємо у використанні системи натуральних і вартісних показників, які складаються з груп вимірників, що характеризують рівень технічної озброєності та енергетичні потужності, продуктивність та ступінь ефективності використання машинно-тракторного парку. До таких показників пропонуємо віднести:

1. Показники технічної озброєності та енергетичного потенціалу: тракторозабезпеченість; машинозабезпеченість; межа ефективності використання власної техніки; забезпеченість кадрами механізаторів.

2. Показники продуктивності:

а) натуральні: середньозмінний, середньоденний та середньорічний виробіток тракторів; кількість відпрацьованих машинно-днів, машинно-змін, виконаних нормо-змін; коефіцієнт змінності;коефіцієнт виконання змінних норм виробітку; коефіцієнт використання тракторів у роботі.

б) вартісні: собівартість одиниці механізованих робіт; собівартість одиниці вантажних перевезень; рівень експлуатаційних витрат машинно-тракторного парку в собівартості продукції рослинництва.

3. Показники ефективності:

- вартість валової продукції рослинництва в розрахунку на 1 грн балансової вартості техніки; вартість продукції рослинництва в розрахунку на і грн експлуатаційних витрат: витрати пального на одиницю механізованих робіт

Список використаних джерел

1. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств. Підручник. — 2-ге вид., доп. і перероблене / В. Г. Андрійчук. — К.: КНЕУ, 2002. — 624 с

2. Гнєздилова О.М. Удосконалення первинного обліку використання транспортних засобів в аграрних підприємствах. // Економіка АПК.-2003.-№8.-с.112-120

3. Шкляр В.Б. Системне оновлення матеріально-ресурсного потенціалу аграрного виробництва в Україні // Економіка АПК. – 2002. – №11. – C. 16-20.