Шевчук О.Д., доцент кафедри "Аудиту та державного контролю"

Андрієнко Т.С., студентка магістеріуму

Вінницький державний аграрний університет

ПОНЯТТЯ ВИТРАТ ЯК СКЛАДОВОЇ СОБІВАРТОСТІ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ

Розвиток ринкових відносин та децентралізація управління економікою ставлять нові вимоги до інформації, яка забезпечує управління підприємством. Тому виникла потреба у запровадженні внутрішньогосподарського обліку, який пов‘язаний з деталізацією витрат на виробництво та калькулюванням собівартості продукції в такому розрізі, який задовольняє систему управління. Впровадження цього виду обліку на підприємстві є необхідною передумовою успішної роботи підприємства та його виживання в умовах сильної конкуренції.

Крім, того важливим є не лише облік, а й систематичний аналіз і постійний контроль витрат виробництва і калькулювання собівартості продукції. Саме ці питання і визначають актуальність даної проблематики. Підтвердженням цього твер-дження є численні дослідження як вітчизняних, так і зарубіжних науковців, серед яких Бутинець Ф.Ф., Голов С.Ф., Зінов’єва О., Загородній А., Лишиленко О.В., Маренич Т.Г., Сук Л.К., Огійчук М.Ф. , Плаксієнко В.Я., Панченко Л.Г., Гайдар З., Сухоребра О.П., Зубрицька І., Войтенко Т., Биховець С.О., Ткаченко Н.М. та інші. Всі ці публікації вказують на недостатність дослідження даної проблеми та мають потребу у подальшому вдосконаленні наукових розробок.

Отже, метою даної статті є дослідження сутності витрат як складової собівартості продукції в сільському господарстві.

Перш за все, розглянемо визначення витрат, які пропонують вище зазначені науковці. Дехто з них стверджує, що витрати – це використані в процесі виробництва різні речовини і сили природи на виготовлення нового продукту праці. Інші вважають, що це грошове вимірювання суми ресурсів, що використовуються з якоюсь метою. Або витрати – це позначення суми затрат на здійснення якої-небудь виробничої або забезпечувальної функції. У зарубіжній літературі витратами називають „виражені у грошовій формі сукупні затрати живої і упредметненої праці”.

Таким чином, економічна категорія "витрати" є гранично широкою, оскільки вона характеризує не лише витрати на виробництво, що є у розпорядженні підприємства, а всю сукупність ресурсів, які підприємство могло б використати для виробництва продукції.

Загальновизнано, що собівартість – це виражена у грошовому вимірнику величина ресурсів, використаних у певних цілях. Собівартість продукції є одним з найважливіших узагальнюючих економічних показників ефективності роботи підприємства, також є основою для ціноутворення.

Основним завданням діяльності кожного підприємства є збільшення рентабельності виробництва. Це можливо за рахунок збільшення ціни продажу продукції або зменшення її собівартості. Як відомо, збільшення ціни потребує значного покращення якості продукції або інших її характеристик. Хоча і цей варіант не завжди призводить до досягнення очікуваного результату. Крім того, продукція сільського господарства зазвичай має приблизно рівномірну ціну і кардинально змінити певні її характеристики неможливо. Тому залишається єдиний шлях – зниження витрат на виробництво продукції.

Для цього необхідно, перш за все, детально вивчити процеси формування витрат за місцями виникнення, центрами виникнення та центрами відповідальності. Місця виникнення витрат – це сегмент діяльності підприємства, в якому виникають витрати (цехи, бригади, відділки, ділянки). Центри виникнення витрат – це окремі структурні підрозділи підприємства, в яких можна організувати облік витрат виробництва з метою спостереження, контролю та управління. Центри відповідальності – це сфера діяльності, в межах якої встановлюють персональну відповідальність керівника за показники діяльності.

Проте важливим поділом витрат є їх градація на постійні та змінні. Постійні витрати - це такі витрати, сума яких не залежить від обсягу виробництва, тобто вони не змінюються при зміні обсягу виробництва до певної межі. Загалом на величину постійних витрат підприємство може впливати, але незначним чином. Тому, в даному випадку, краще збільшувати обсяг виробництва при зменшенні величини постійних витрат на одиницю. Звідси виникає потреба у розрахунку ефективності виробництва додаткових одиниць продукції. Тоді підприємство спрямовуватиме свою діяльність на зменшення змінних витрат. Змінні витрати —витрати, сума яких пропорційно змінюється залежно від зміни обсягу виробництва.

Доцільно для проведення порівняння собівартості продукції, удосконалення ціноутворення, виявлення трудо-, матеріало-, фондомісткості виробництва продукції, аналізу співставлення уречевленої праці в різних видах продукції - згрупувати витрати за економічними елементами: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші витрати.

Важливим критерієм формування собівартості сільськогосподарської продук-ції є групування витрат за статтями калькуляції. Таке групування витрат дасть змогу більш детально дослідити шляхи їх виникнення. Далі, залежно від можли-востей, підприємство намагатиметься зменшувати витрати, що обліковуються за відповідними елементами і статтями витрат. Проте на даному етапі необхідно пам’ятати, що існують релевантні і нерелевантні витрати. Релевантні витрати - це витрати, які можуть бути змінені внаслідок прийняття певного управлінського рішення. Нерелевантні витрати - це витрати, які не залежать від прийнятого (або можливого) управлінського рішення. До них належать не лише минулі витрати, а й частина майбутніх витрат, які будуть незмінними при різних варіантах рішення.

Отже, домінуюча роль у формуванні собівартості сільськогосподарської продукції належить системі управління витратами, інформаційною базою якої є бухгалтерський облік з врахуванням специфічних особливостей сільськогоспо-дарського виробництва, що суттєво відрізняються від інших галузей економіки.