Экономические
науки/Инвестиционная деятельность и фондовые рынки
Р.І. Рубан
Дніпропетровський державний аграрний
університет, Україна
ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ
Об'єктивною основою інвестиційної діяльності є інвестиційні цикли. Інвестиційний цикл - це процес, який реалізується
протягом часу здійснення інвестицій.
Він визначається часом між моментом
формування інвестиційних намірів до моменту виходу зданих у експлуатацію
об'єктів на проектні техніко-економічні показники [7]. Подібне визначення
знаходимо у І.І. Д'яконової, яка під інвестиційним циклом розуміє
"комплекс заходів від моменту прийняття
рішення про інвестування до завершальної стадії інвестиційного проекту,
наприклад, науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, прийняття інвестиційних рішень, планування і проектування, підготовка до будівництва,
будівництво, вихід на проектні показники і режим окупності
вкладень" [3]. Такої ж думки про зміст
цієї категорії дотримується і більшість сучасних дослідників. У радянський
період через ряд суб'єктивних факторів, зокрема організаційний розрив планування інвестицій (капітальних
вкладень) та їх освоєння, до складу інвестиційного циклу включали тільки проектно-пошукові, будівельно-монтажні
роботи та освоєння проектних потужностей [2]. Узагальнюючи існуючі визначення інвестиційних циклів, можна зазначити, що
вони пов'язані із обґрунтуванням та
здійсненням реальних інвестицій.
Різноманітність видів інвестиційних
циклів і складний їх взаємозв'язок зумовили широке використання
на практиці та в наукових дослідженнях поняття "інвестиційний процес". У цілому можна погодитися з І.І. Д'яконовою, яка визначає
інвестиційний процес як ряд інвестиційних циклів.
З робіт, присвячених аналізу
структури інвестиційного процесу у
сучасних умовах, треба відзначити працю А.А. Пересади, який виділяє 13
стадій цього процесу: мотивація
інвестиційної діяльності; прогнозування
та програмування інвестицій; обґрунтування
доцільності інвестицій; страхування
інвестицій; державне регулювання
інвестиційного процесу; планування
інвестицій; фінансування
інвестиційного процесу; проектування
та ціноутворення; забезпечення
інвестицій матеріально-технічними ресурсами; освоєння інвестицій; підготовка
до виробництва продукції; попередні
здавання-прийом до експлуатації; кінцеве
здавання об'єкта до експлуатації [6].
Інвестиційний процес являє собою
діяльність підприємства з розробки інвестиційного проекту відповідно до
бізнес-плану, пошук інвесторів, укладання договорів на обсяги та строки
залучення інвестицій, визначення напрямів їх освоєння та узгодження термінів їх
повернення.
Суб’єктами інвестиційного процесу є всі
суб’єкти економіки – підприємства, організації ринкової інфраструктури,
домогосподарства, держава. Підприємства залучають інвестиції із внутрішніх і
зовнішніх джерел та використовують їх у процесі своєї виробничо-господарської
діяльності. Домогосподарства беруть участь в інвестиційному процесі,
насамперед, через свої заощадження, збереження їх у банках і купівлю акцій
підприємств. Домогосподарства також сприяють розвитку процесу за допомогою
свого споживчого попиту на вироблені товари і спрямування у виробничу й
інвестиційну сферу трудових ресурсів. Організації ринкової інфраструктури
мобілізують і розподіляють інвестиційні ресурси. Держава не тільки розподіляє
державні інвестиції, але і регулює економічні умови інвестиційної діяльності на
макро- і мікроекономічному рівнях, забезпечує правову основу інвестиційної
діяльності.
Об’єктами інвестиційного процесу є
інвестиції. Відображення інвестиційного процесу в умовах ринкових відносин може
бути двостороннім: з погляду динаміки фізичних величин і з погляду фінансових
показників.
Інвестиційний процес з погляду руху
фізичних величин являє собою такі явища: створення інвестиційних товарів;
процес освоєння нових виробничих потужностей; експлуатація об’єкта в
нормальному режимі з метою виробництва товарів (послуг).
Інвестиційний процес з погляду руху
фінансових величин являє собою вкладення грошових сум з метою одержання
додаткового доходу. Учасниками цього процесу є:
1. Вкладники грошей, що зберігають
свої заощадження або в себе особисто, або передаючи їх у довірче користування
інвесторам.
2. Інвестори, що здійснюють
грошові вкладення в проекти або самі, або звертаючись до фінансових
посередників.
3. Фінансові посередники.
До показників інвестиційної діяльності
відносяться:
1. Інвестиційні товари (блага).
2. Обсяг інвестицій за джерелами
їх формування: державні, підприємницькі, домашніх господарств, іноземні.
3. Структура інвестицій, що
характеризує розподіл загального їх обсягу по окремих структурних складових
включає: ресурсну структуру (капітал, людина, науково-технічний прогрес,
природоохоронні заходи); технологічну структуру (придбання машин і
устаткування, допоміжних матеріалів); відтворювальну структуру, яка фінансується
за рахунок заощаджень, амортизації, зовнішніх джерел.
У законодавстві України інвестиційна діяльність
визначається як сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і
держави щодо реалізації інвестицій [4].
Ця діяльність включає: інвестування, що здійснюється громадянами, недержавними
підприємствами, господарськими асоціаціями, об’єднаннями та товариствами, а
також суспільними та релігійними організаціями, іншими юридичними особами,
заснованими на колективній власності; державне інвестування; іноземне
інвестування; спільне інвестування засобів і цінностей громадянами і юридичними
особами України, іноземними державами та їх суб’єктами господарювання [4].
Принципова відмінність між
інвестиційною діяльністю та інвестиційним процесом полягає в тому, що
“діяльність за своїм змістом – це виробництво матеріальних і духовних благ,
форма спілкування людей, перетворення суспільних умов і відносин, розвиток
самої людини, його здібностей, умінь, знань… Визначення слова “процес” має на
увазі сукупність послідовних дій для досягнення якого-небудь результату” [5].
Таким чином, найбільш вдалим є визначення, що
“інвестиційна діяльність – це проектна, організаційна, управлінська, контрольна
робота, яка виконується в інтересах планової реалізації інвестицій” [1].
Однак це визначення, як і
більшість інших, не охоплює таких важливих ознак і аспектів інвестиційної
діяльності як попередня оцінка інвестиційного проекту чи заходу, розробка
інвестиційної стратегії і програми, планування інвестицій, фінансування
інвестиційних заходів, напрямів і об’єктів інвестицій, а також мети інвестора.
Тому, у наукових
дослідженнях і практичній роботі під інвестиційною діяльністю підприємства слід
розуміти сукупність його дій по перед проектній оцінці, проектуванню,
програмуванню і плануванню інвестицій, оцінці інвестиційних проектів і заходів,
здійсненню організаційних, фінансових, управлінських, контрольних, виробничих,
екологічних, соціальних та інших заходів з метою отримання прибутку, соціальних
й інших результатів та раціонального використання ресурсів.
На нашу
думку, для активізації інвестиційних процесів в економіці України на сьогодні
особливо важливим є дослідження інвестиційного клімату регіонів. Оскільки
інвестиційний клімат можна розподілити на дві основні складові: інвестиційний
потенціал (об’єктивні можливості регіону й галузі) та інвестиційний ризик
(умови діяльності інвесторів), а чинників, що формують інвестиційних потенціал
галузі, та інвестиційних ризиків виділяють досить багато.
Литература:
1. Белолипецкий В. Инвестиционная
деятельность фирмы. // Консультация директора. – 1997. - № 14. – С. 19.
2. Берешеда Е.Р. Межотраслевые святи в инвестиционном процессе. – К.: Наук. думка, 1981. – 214 с.
3. Д'яконова І.І.
Теоретичні та економічні основи інвестиційної діяльності. – Суми: Слобожанщина,
1998. – 68 с.
4. Закон України Про інвестиційну
діяльність // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 47.
5. Просяник В.М. Інвестиційні
ресурси: теоретичний та прикладний аналіз. – Х.: Гриф, 2001. – 78 с.
6. Пересада А.А. Основы инвестиционной
деятельности. –К.: Изд-во «Либра», 1996. – 344 с.
7. Экономика
строительства: Учебник для вузов. – М.: Юрайт, 1997. – 416 с.