Касьяненко М.М.

Східноєвропейський університет економіки і менеджменту.Україна

Стратегічне планування діяльності підприємства

Ринкова економіка формує особливий господарський механізм, структури управління, методи оперативного й стратегічного планування, в тому числі і на рівні підприємств. Тільки творчий аналітичний підхід, що ставить своїм завданням узгодження системи стратегічного планування зі змінами зовнішнього середовища й активний вплив на формування зовнішніх умов, здатні забезпечити ефективне функціонування і розвиток підприємств. Головними завданнями стратегічного планування є: вибір основних напрямів розвитку виробництва; розробка стратегії поведінки на ринку; розробка товарної стратегії підприємств; орієнтація на інновації. Для збереження стійкого положення на ринку підприємство повинне вкладати значні кошти в прогнозування кон'юнктури ринку, впровадження науково-технічних досягнень, удосконалювати організацію виробництва й методи управління. Тільки така політика забезпечить надійну фінансову базу підприємства, дозволить мобілізувати засоби, необхідні для того, щоб нейтралізувати можливі ризики, пов'язані з організаційними, економічними та політичними коливаннями в суспільстві й на ринку, забезпечити конкурентноздатність підприємства.

Стратегічне планування необхідно розглядати як набір дій і рішень керівництва підприємства, які ведуть до розробки специфічних стратегій, призначених для того, щоб допомогти організації точніше визначити свою місію в нових умовах господарювання й досягти своїх цілей.

Стратегія формується на основі узагальненої, не завжди повної й недостатньо достовірної інформації (тобто має імовірнісний і приблизний характер), постійно уточнюється в процесі діяльності за рахунок налагодження зворотних зв'язків.

При плануванні товарних асортиментів необхідно використати такі новітні підходи й технології, як орієнтація на бізнес-процеси, логістичний підхід до управління матеріальними потоками, розвиток інформаційного забезпечення прийняття рішень.

Стратегічне планування безпосередньо пов'язане зі стратегічним менеджментом, для якого характерним є пріоритетний облік поведінки зовнішнього середовища, а завоювання й утримання конкурентної переваги розглядаються як засіб досягнення стратегічно значимих результатів. Процес стратегічного планування є інструментом, що допомагає підвищити надійність управлінських рішень. Його головне завдання – обґрунтування нововведень і змін у діяльності підприємства.

Стратегічні рішення, в тому числі й у сфері планування, приймаються й реалізуються в кілька етапів, а саме: постановка завдання, формування альтернативних рішень, вибір (прийняття) рішення, його реалізація. Організація цього процесу вимагає чіткої технології, що передбачає постановку завдань і вивчення середовища (це суть стратегічного аналізу), розробку, прийняття й реалізацію стратегії.

Багатьом підприємствам, що працюють у ринковій економіці, критичну ситуацію створюють важко прогнозована динаміка ринку, виснаження внутрішніх ресурсів і зростання агресивності зовнішнього середовища, особливо у фінансовій сфері.

Стратегічний аналіз, який передує стратегічному плануванню, доцільніше починати з вивчення можливостей внутрішнього середовища підприємства, а потім – його оточення. У цьому випадку різко скорочується обсяг переробленої інформації, необхідної для прийняття рішень.

Дуже важливим є аналіз технологій стратегічного планування діяльності підприємства. Визначення "стратегічний" носить у собі множинний зміст. У сучасних умовах господарювання стратегію варто розглядати не тільки як далеку мету або конкретний напрямок зусиль, але й як сферу поточних реінжинірингових завдань і як метод активізації власних дій.

Аналіз виробничих технологій показав, що складність будь-якої системи управління матеріальними потоками прямо пропорційна кількості номенклатурних позицій матеріальних ресурсів і кількості облікових операцій між різними структурними одиницями, які необхідні для контролю руху матеріалів і їх розміщення. Належний контроль рівня матеріальних потоків має значення для всієї системи управління виробництвом. Сучасні підприємства вживають заходи до спрощення контрольних процедур, пристосовуючи їх у той же час до інтегрованих систем обробки даних. Росте також кількість фірм, що використовують методи дослідження операцій для визначення потреб у матеріалах і для оптимізації матеріальних потоків.

При формуванні товарної стратегії підприємства важливого значення набуває стратегічна сегментація зовнішнього й внутрішнього середовищ, що здійснюється на основі стратегічних зон господарювання (СЗГ) фірми. При цьому вирішенням цієї проблеми є виділення СЗГ, під якими розуміються сегменти зовнішнього середовища, на яких підприємство працює або на які хоче вийти. Під зовнішнім середовищем підприємства розуміються конкуренти, споживачі, урядові заклади, постачальники, фінансові організації тощо.

Аналіз потенційних характеристик СЗГ дозволяє визначити найбільш раціональні напрями розвитку фірми. У нестабільних умовах зовнішнього середовища перспективи СЗГ доцільно оцінювати за кількома критеріями: фазою життєвого циклу СЗГ, результатом прогнозу рентабельності зони, рівнем можливої нестабільності в перспективному періоді.

Надійність стратегічного планування діяльності підприємства залежить від своєчасного впровадження безперервної інформаційної підтримки життєвого циклу виробів. Для узгодження всієї сукупності заходів, пов'язаних з виготовленням продукції на підприємстві, необхідно забезпечувати інтеграцію даних за елементами життєвого циклу виробу, за структурними підрозділами з урахуванням їх ієрархії, починаючи від групи підприємств, що становлять корпорацію, до окремо взятих центрів відповідальності за видами продукції, що випускається, у тому числі за кожною серією або за індивідуалізованими бізнес-процесами, за видами витрат ресурсів (фінансових, матеріальних тощо) на той чи інший вид діяльності або ж на виробництво виробу, виконання замовлення.