Лозинська І.В.

Сумський Національний Аграрний Університет

ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ М’ЯСА В СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ

На сучасному етапі розвиток аграрного виробництва неможливий без функціонування розгалуженого аграрного ринку. Але за станом виробничо-технічної бази, структурою, техніко-економічними показниками й розвитком інфраструктури харчова промисловість України значно відстає від економічно розвинених країн, особливо щодо комплексної переробки сировини, механізації і автоматизації виробничих процесів, а також фасування та упаковки продукції. Незважаючи на винятково сприятливі грунтово-кліматичні умови, населення ще не повністю забезпечене високоякісними продовольчими товарами. Останнім часом Україна втрачає зовнішні ринки збуту продовольчих товарів, а внутрішній заповнений зарубіжними продуктами (нерідко низької якості), тимчасом як для їх виробництва є всі необхідні сировинні ресурси й виробничі потужності.
Загальна економічна криза, значний спад виробництва сільськогосподарської продукції, заборгованість по заробітній платі та пенсіях, бартеризація економічних відносин, нестача фінансових і матеріальних ресурсів, їх подорожчання негативно впливають на результати роботи підприємств харчової промисловості. Зокрема, торік в Україні харчової продукції вироблено на 14,6 % менше, ніж попереднього року. Обсяги виробництва скоротилися в усіх областях, крім Сумської. Значно зменшилося виробництво продуктів для дитячого харчування. Внаслідок цього зменшилося споживання основних харчових продуктів в розрахунку на душу населення.

Аналіз такого спаду виробництва свідчить, що на 60 % він спричинений скороченням обсягів переробки сільськогосподарської сировини.

Лише 20% худоби, вирощеної у всіх категоріях господарств, надійшло на промислову переробку, решту реалізовано без попередньої обробки на ринках, комерційним структурам або перероблено в цехах, які не забезпечують комплексного використання сировини та високої якості продукції. Потужності м'ясо-переробних підприємств використано лише на 18-20%, що негативно вплинуло на собівартість та ціни.

Останнім часом, у тваринницькій галузі Сумського регіону спостерігаються негативні тенденції, які можуть призвести до значного скорочення обсягів виробництва, зростання збитковості та, зрештою, до банкрутства агровиробників. Сьогодні цінова ситуація на ринку м’яса є надзвичайно складною, що є наслідком впливу ряду чинників, зокрема зростання тиску з боку нелегального імпорту і давальницьких схем.

Рис.4 – Рівень рентабельності продукції тваринництва у сільськогосподарських підприємствах Сумщини за всіма категоріями господарств з 1997 до 2006 року

Теперішня ситуація з виробництвом продукції тваринництва є неприродною. Як бачимо, виробництво продукції тваринництва в усіх категоріях господарств Сумщини за досліджуваний період залишається збитковим (рівень збитковості в господарських товариствах у 1997-1999 роках досягав навіть 50%), хоча рентабельне ведення виробництва та отримання прибутку виступають важливим стимулом розвитку господарств. Найбільш перспективними за досліджуваний період залишились приватні підприємства (включаючи фермерські господарства), бо підприємництво як один з основних факторів прогресу в умовах ринку не випадково визначається як діяльність, спрямована на отримання прибутку. Закони ринкової економіки не дозволяють виробляти продукцію, реалізація якої приносить збиток.

Пояснюється вищезазначена ситуація тим, що останнім часом в Україну ввозиться дешеве м’ясо, переважно контрабандним шляхом. У більшості випадків це стосується свинини, і в дещо меншому ступені – яловичини і м’яса птиці. Саме тому недивно, що найбільше зниження цін спостерігається саме по м’ясу свиней. При цьому увагу привертає наступний факт: закупівельні ціни на м’ясо свиней знижуються, а оптово-відпускні ціни на свинину залишаються незмінними або збільшуються, у результаті чого пересічний громадянин не відчуває різницю в ціні.

Таким чином, сьогодні агровиробники опинились у вкрай несприятливому становищі. Тому є дві основні причини: по-перше, це перенасичення внутрішнього ринку дешевим імпортним м’ясом, а по-друге – відсутність бюджетних дотацій товаровиробникам у поточному році. Заборгованість держави перед виробниками м’яса складає 300 млн. грн. з урахуванням боргу, який перейшов з минулого року.

“М’ясне питання” викликає серйозне занепокоєння керівників сільськогосподарських підприємств, фермерів і землевласників. На їх думку, виходом із такої ситуації може бути термінове втручання Уряду через виділення бюджетних коштів на погашення кредиторської заборгованості, додержання законодавства на вітчизняному м’ясному ринку, недопущення несанкціонованого ввезення м’ясопродуктів, встановлення граничного рівня торгівельних надбавок на товари м’ясної групи.

Власне проблеми в м’ясному скотарстві спричинили обмеження надходження сировини на м'ясопереробні підприємства, що істотно вплинуло на обсяги виробництва та насичення ринку м’ясною продукцією.

Також, на скорочення виробництва харчових продуктів вплинуло звуження внутрішнього ринку продовольства через низьку купівельну спроможність населення, а також втрата зовнішніх ринків. На роботі підприємств негативно позначається імпорт продукції з консервантами, що подовжує термін її зберігання. Тим часом з торговельної мережі витісняється якісна вітчизняна продукція.

Методика визначення майбутньої пропозиції в умовах ринкової економіки повинна будуватись на визначенні обсягів попиту на ринках конкретних товарів. Три групи чинників зумовлюють обмеження пропозиції: обмеження ресурсів, розмір попиту на товар, бажання виробника. Основними обмежуючими факторами пропозиції виступає покупна здатність населення. В умовах конкурентного ринку попит виступає головною рушійною силою виробництва, оскільки його розмір зумовлює ефективну пропозицію.

Таким чином м'ясопереробним, підприємствам треба орієнтувати своє виробництво на ті види товарів на які існує попит і які споживаються. Попит можна стимулювати за рахунок економічних і психологічних чинників впливу. Робимо висновок, що однією з причин виникнення кризової ситуації на більшості українських підприємств є низький рівень менеджменту. Саме некваліфіковані та помилкові дії керівництва довели багатьох суб’єктів господарювання до межі банкрутства. Істотним фактором, який зумовлює прийняття неправильних управлінських рішень, є відсутність на вітчизняних підприємствах системи контролінгу.