Економічні науки

3. Фінансові відносини

Хоменко Л. М., к. е. н.

Довгань Н. І., студентка

Кременчуцький державний політехнічний університет ім. М. Остроградського

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ БАНКРУТСТВА В УКРАЇНІ

На фоні економічної, політичної, фінансової нестабільності характерним є зростання інтересу до проблеми дослідження кризових явищ та природи їх виникнення.

Відношення до кризових явищ в економіці змінювалося протягом майже трьох століть. Дослідженням природи економічних криз та описом кризових поцесів займалися такі відомі економісти, як Жан Шарль Леонар Симон де Сисмонді, Д. Рікардо, К Маркс, Й. Шумпетер, М. Кондратяєв, С. Кузнецьк, К. Жюглер, Дж. Кітчін [1].

Інститут банкрутства покликаний у добровільному чи примусовому порядку сприяти оздоровленню або ліквідації неплатоспроможних підприємств. Навіть у країнах з розвинутою економікою процес банкрутства достатньо поширений.

Певна частина українських підприємств є потенціальними банкрутами. Проведені дослідження дозволили виявити, що найбільше підприємств – банкрутів у індустріально розвинених регіонах.

Для визначення передумов банкрутства необхідно провести аналіз динаміки цього процесу на трьох рівнях. На першому рівні аналізується динаміка розвитку процесу банкрутства у країні, на другому – на рівні регіону, а на третьому – на рівні підприємств, тобто на прикладі окремих підприємств проводиться аналіз процесу банкрутства.

Розглядаючи особливості розвитку процесу банкрутства в Україні за 1996 – 1999рр., можно говорити про те, що простежується чітка тенденція збільшення заяв щодо порушення справ про банкрутство.

Процес банкрутства є сильно розтягнутим у часі. У зв’язку з цим значно зменшується ефективність процесу банкрутства. Кількість підприємств, по яких справа про банкрутство була припинена внаслідок впровадження санаційних заходів, в порівнянні з підприємствами, які підлягали ліквідації, складає дуже малу частку ( табл. 1) [2]. Це пояснюється тим, що проведення санаційних заходів вимагає набагато більше часу та зусиль, ніж ліквідаційна процедура.

Таблиця 1.

Збудження справ про банкрутство в Україні в період з 1996 – 1999 рр.

Показники	1996	1997	1998	1999
Кількість заяв, поданих в арбітражний суд для збудження справи про банкрутство	9478	12314	16080	20000
Почато справ про банкрутство неплатоспроможних підприємств	6552	9654	12281	1618
% відкриття справ про банкрутство	69,1	78,4	76,37	63
Винесено постанов про визначення боржника банкрутом	1691	4107	4525	6244
Закінчено справ затвердженням ліквідаційного балансу	855	2320	2896	4245
Не закінчено справ на кінець року	4128	6702	10909	13989
Справа зупинена внаслідок впровадження санаційних заходів	33	32	9	21
% підприємств, по яких була зупинена справа внаслідок санаційних заходів	3,9	1,4	0,3	0,5
Кількість зареєстрованих підприємств в Україні	526299	615686	682469	728007

Слід зазначити про зниження частки порушених справ про визнання підприємства банкрутом у загальній кількості заяв щодо банкрутства, тобто все більша частка заяв не відповідає умовам щодо банкрутства.

Найбільш ефективним з точки зору визначення підприємств банкрутами є 1998 рік. В цей час показник визначення підприємств банкрутами становив 0,298, тобто з 1000 справ про банкрутство у 298 випадках підприємства визнавалися банкрутами.

Ефективність діяльності арбітражного суду постійно зменшується. За період 1997 – 1999 рр. ефективність не перевищила 50 %, що пов’язано з неефективним законодавством щодо проблеми банкрутства.

В зв’язку з прийняттям нового Закону України «Про банкрутство підприємств» у червні 1999 р. і впровадженням його з початку 2000 р. ситуація по цій проблемі значно змінилася, а саме:

- кількість справ, прийнятих до розгляду в порівнянні з минулими даними значно зменшилася, що свідчить про більш жорсткі вимоги щодо визначення підприємства банкрутом;

- збільшилась кількість справ, що закінчилися санацією та мировою угодою, що свідчить про збільшення привабливості підприємств і вдосконалення механізмів банкрутства та санації;

- збільшення показника закінченості справ на кінець року, що свідчить також про вдосконалення механізму визначення підприємства банкрутом та про більш ефективну роботу арбітражного суду. Але має місце тенденція падіння цього показника за період 2000-2002 року, що може свідчити про розчарування підприємців щодо діючого Закону.

Таким чином, макроекономічний аналіз проблеми банкрутства показав, що хоча й нова редакція Закону України про банкрутство ліпша, ніж стара, але механізм банкрутства на Україні не є вдосконаленим.

На мезорівні проаналізовано стан проблеми банкрутства по регіонах. Лідерами по цьому показнику є: м. Київ (7,1% від загальної кількості порушених справ), області Дніпропетровська(9,1%), Донецька (9,5%), Харківська (5,6%).

Кількість постанов про визнання банкрутом є найбільшою у наступних регіонах: м. Київ (в 1998 р. – 21,9% від загальної кількості), АР Крим (7,8%), області Донецька (9,5%), Вінницька (5,7%).

Регіонами, в яких було більшість справ, що закінчилися прийняттям ліквідаційного балансу, є м. Київ (23, 79%), АР Крим (10,08%), області: Дніпропетровська (8,56%) та Донецька (7, 18%).

Найбільше справ, які не були закінчені до кінця звітного періоду, належить областям: Донецькій (11,18% від загальної кількості незакінчених справ), Дніпропетровській (10,98%) та Запорізькій (6,18%) [3].

Найбільшу частку серед підприємств, що визнані банкрутами, займають підприємства, засновані фізичними особами. Це перш за все пов’язане з тим, що ці підприємства дуже обмежені в кількості фінансових ресурсів.

Таким чином, на підставі аналізу загальної ситуації щодо законодавчого регулювання процесу банкрутства в країні та досить ретельного розладу декількох характерних справ можна визначити «проблемні» місця діючого законодавства, яке сприяє поширенню різних схем тіньової приватизації підприємств.

В змінах щодо законодавства передбачається більша конкретизація прав та обов’язків арбітражного керуючого, контролюючого хід виконання санації, завдяки чому оперативність управління та ефективність процедури відновлення платоспроможності зростає.

Література:

1. Терещенко О. О. Фінансова санація та банкрутство підприємств. Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2000. - 412 с.

2. Копилюк О. І., Штангрет А. М. Фінансова санація та банкрутство підприємств. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 168 с.

3. Банкрутство і санація підприємства: теорія і практика кризового управління/ Т. С. Клебанова, О. М. Бондар, О. В. Мозенков та ін./ за ред. О. В. Мозенкова. – Х.: ВД «Інжен», 2003. – 272 с.

Авторський лист

Хоменко Людмила Миколаївна, кандидат економічних наук, викладач кафедри «Фінанси та кредит» Кременчуцького державного політехнічного університету ім. М. Острогадського. Домашня адреса: м. Кременчук, вул. 50 років СРСР, буд. 41 А, кв. 10. Телефон домашній: 80536752977

мобільний 80964390365

Довгань Наталя Іванівна, студентка 4-го курсу Кременчуцького державного політехнічного університету ім. М. Остроградського. Домашня адреса: 39713, вул. Поштова, буд. 19, с. Омельник, Кременчуцького району, Полтавської області. Мобільний телефон: 80968816053