Економічні науки

Підсекція 9 „Економіка промисловості”

Говорушко Т.А.,

доцент кафедри фінансів

Національного університету харчових технологій

Удосконалення організаційної структури малих підприємств з виробництва харчових продуктів і перероблення сільськогосподарської сировини

У харчовій промисловості України функціонують переважно малі підприємства приватної форми, що є реальним фактом існування неінкорпорованого малого підприємництва, коли власником виступає одна людина. Інакше його іще можна назвати одноосібним володінням.

Більшість дослідників виділяє три основні організаційні форми підприємницької діяльності: одноосібне володіння; партнерство; корпоративне підприємництво.

У британському малому бізнесі з точки зору організаційних форм переважають одноосібні (індивідуальні) підприємства, партнерства і акціонерні товариства.

Слід зауважити, що організаційно-правові форми підприємницької діяльності характеризують її зовнішні прояви і визначають зовнішні зв’язки з навколишнім середовищем. Внутрішню побудову і ієрархію зв’язків підприємництва забезпечують організаційні структури управління, що являють собою певну впорядкованість завдань, ролей, повноважень і відповідальності, створюють умови для здійснення підприємством своєї діяльності й досягнення поставлених цілей. Але організаційна структура управління є прямо залежною від організаційно-правової форми підприємства і масштабів його діяльності.

Серед усього розмаїття організаційних структур, розглянутих і класифікованих науковцями, чітко виділяють дві великі групи. Це ієрархічні й адаптивні організаційні структури.

Сучасні організаційні структури ієрархічного типу походять від елементарних структу. Елементарна організаційна структура відображає дворівневий поділ, що може існувати тільки на малих підприємства. При такій структурі в організації виділяється верхній рівень (керівник) і нижній рівень (виконавець). До елементарних структур можна віднести лінійні та функціональні організаційні структури управління. К. Боумен [35,с.103]стверджує, що на ранніх етапах функціонування підприємства мають за звичай просту організаційну структуру з низьким рівнем спеціалізації. По мірі розвитку підприємства зростає його професійна майстерність і виникає потреба в спеціалістах і системах для забезпечення нової якості бізнесу. Це знаходить відображення у створенні структури з функціональною спеціалізацією. Функціональна структура починає створювати перешкоди, коли підприємство розростається і збільшує номенклатуру продукції.

Тому лінійна і функціональна структури як самостійні, не використовуються жодним великим підприємством.

Для малих і середніх підприємств найбільш характерною вважається лінійна структура управління. Основним принципом її побудови є вертикальна ієрархія, тобто співпідпорядкованість ланок управління знизу вверх.

В науковій літературі зустрічається також думка, що на невеликих підприємствах, які тільки почали здійснювати свою діяльність, можна зустріти організаційну форму „без структури”. У них підприємець керує всіма видами діяльності. За звичай така форма зустрічається в організаціях, коли їхня структура тільки починає складатися й штат не перевищує 15 осіб. Цю форму часто називають адхоктратією, тобто організацією створеною на певний випадок.

Нами було проведено дослідження середньої кількості працюючих на малих підприємствах харчової промисловості. Цей показник у 2003 році становив 9 чол., у 2004 – 8 чол., що, на перший погляд, є свідченням організаційної форми без „структури”. Але, з огляду на сучасний стан малого підприємництва у харчовій промисловості України, фактичну відсутність інноваційної діяльності, низький рівень ефективності можна констатувати, що малі підприємства з виробництва харчових продуктів жодним чином не відносяться до адхократичних організацій. І чисельність працюючих не є для цього показовою ознакою. На сьогодні малі підприємства – це звичайні одноосібні володіння з лінійною структурою управління.

Можна стверджувати, про створення в Україні підґрунтя для активного розвитку інтеграційних процесів, які спрямовані на забезпечення на паритетних умовах участі вітчизняних товаровиробників у міжнародному поділі праці і діяльності міжнародних економічних структур. Вирішення цієї проблеми тісно пов’язане з вступом України до СОТ, що дасть змогу вітчизняним підприємствам опанувати нові ринки збуту продукції. Цей факт не можна ігнорувати, оскільки в стратегічному аспекті мале підприємництво у харчовій промисловості без зміни організаційної структури підприємств має досить слабкі перспективи розвитку.

Таким чином для малих підприємств харчової промисловості надзвичайно важливим є кваліфікований і креативний менеджмент, вмотивований до успіху, здатний оперативно реагувати на сигнали зовнішнього середовища, приймати адекватні рішення і забезпечувати їхню реалізацію у стислі терміни, а також сприятливий організаційний клімат, який ґрунтується на взаємовигідності спільної взаємодії, що забезпечує єдність духу, згуртованість, взаємодопомогу, здатність опановувати нове і долати тимчасові труднощі.