A.C. Сидорчук, В.Б. Коржос

Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці

Боротьба з вторинними ускладненнями грипу: клінічний досвід з позицій модифікованого використання бактеріопрепаратів

На сучасному етапі боротьба з вторинними мікробними ускладненнями не обмежується лише застосуванням антимікробних препаратів як етіотропної антибіотикотерапії або антибіотикопрофілактики, пріоритетний напрям досліджень у цій галузі належить препаратам на основі симбіонтної мікрофлори — пробіотикам. Дисбактеріоз як супутній патологічний стан, що сприяє поглибленню основного захворювання, за умови розвитку грипозної інфекції виявляється в недостатній елімінації продуктів розпаду клітин і токсинів, підсилюючи інтоксикаційний вплив на організм хворої людини. Водночас існує необхідність вивчення та встановлення ефективності у деконтамінації та корекції порушеної мікроекології товстої кишки препаратами з групи пробіотиків. Також за мету поставлено оцінити вплив біоспорину на мікрофлору ротоглотки та носоглотки у хворих на грип.

У публікації наведене теоретичне узагальнення результатів вивчення видового складу і популяційного рівня мікрофлори ротоглотки та порожнини товстої кишки на тлі сформованого імунодефіцитного стану у 109 молодих осіб, хворих на грип, зумовлений вірусами А/Н2N2, А/Н3N2, а також встановлена ефективність деконтамінації патогенних й умовно патогенних мікроорганізмів та корекції виявлених порушень, а також тенденції до нормалізації показників системного імунітету і неспецифічного протиінфекційного захисту організму молодих людей, хворих на грип, пробіотиками (біоспорином та біфіформом) у комплексній терапії з метою запобігання бактеріальних ускладнень грипу.

У 109 хворих на грип, зумовлений вірусами грипу А/Н2N2 (у 46,8% обстежених), А/Н3N2 (у 40,4%) та В (у 6,4% хворих), настає елімінація із ротоглотки автохтонних облігатних фізіологічно корисних анаеробних лактобактерій, біфідобактерій та слинного стрептокока. На цьому фоні проходить контамінація ротоглотки піогенним стрептококом, пневмококами, гемофільними бактеріями, стафілококами, ентеробактеріями та дріжджоподібними грибами роду Candida, які виявляються як у вигляді монокультури (60,6%), так в асоціаціях, що складаються з двох (35,8%) та трьох (2,8%) видів умовно патогенних мікроорганізмів.

Грип у більшості (95,3%) пацієнтів супроводжується істотними змінами видового складу та популяційного рівня (дисбактеріозом, дисбіозом) мікрофлори порожнини товстої кишки, які характеризуються вираженим дефіцитом автохтонних анаеробних облігатних біфідобактерій і лактобактерій та значним зростанням кількості умовно патогенних ентеробактерій, стафілококів і дріжджоподібних грибів роду Candida, а також контамінацією порожнини товстої кишки патогенними (гемолітичними й ентеропатогенними) ешерихіями і умовно патогенними ентеробактеріями, стафілококами та іншими бактеріями.

Ступінь порушень мікробіоценозу (дисбактеріозу або дисбіозу) порожнини товстої кишки залежить від типу та підтипу віруса грипу, який зумовлює основне захворювання. У хворих на грип, зумовлений вірусом типу В, формується дисбактеріоз тільки I ступеня. Дисбактеріоз III ступеня формується у 76,5% хворих, у яких етіологічним фактором був вірус А/Н2N2 та у 54,5% хворих на грип, зумовлений вірусом А/Н3N2, а дисбактеріоз II ступеня виявляється у 17,6% хворих на грип, викликаний вірусом А/Н2N2. Віруси грипу типу А викликають більш глибокі зміни видового складу та популяційного рівня мікрофлори порожнини товстої кишки.

Включення до базисної терапії хворих на грип пробіотиків (біоспорину у вигляді крапель у ніс і на мигдалики та біфіформу per os) впродовж 7 днів призводить до скорочення тривалості основних симптомів захворювання, зниження проявів інтоксикації та загальної астенізації; сприяє деконтамінації патогенних (S. pyogenes, Р. pneumoniae) та умовно патогенних стафілококів, стрептококів, псевдомонад, ентеробактерій (E. coli, K. рneumoniae та ін.) і дріжджоподібних грибів роду Candida, популяційний рівень яких істотно знижується, а також корекції видового складу та популяційного рівня мікрофлори ротоглотки.

Застосування біоспорину та біфіформу проявляє деконтамінувальну та коригувальну дії на порожнинну мікрофлору товстої кишки у хворих на грип, що характеризується деконтамінацією патогенних (гемолітичних і ентеропатогенних ешерихій) та умовно патогенних ентеробактерій (гафній, цитробактеру, ентеробактеру, серацій, протея), клостридій та ентерококів з гемолітичними властивостями, підвищуючи популяційний рівень облігатних автохтонних бактерій (біфідобактерій та лактобактерій).

Комплексна терапія сприє зростанню абсолютної кількості лейкоцитів (р<0,05) та лімфоцитів, зниженню відносної кількості еозинофілів (р<0,01) і паличкоядерних нейтрофілів, нормалізує індекс зсуву лейкоцитів (р<0,05). При цьому підсилюється активність фагоцитозу за рахунок зростання титру нормальних антитіл та активності системи комплементу, збільшується відносна кількість Т–CD3⁺–лімфоцитів внаслідок зростання (на 80,6%) відносної кількості Т–CD4⁺–клітин, що засвідчує істотне поліпшення процесів розпізнавання антигенів (вірусів грипу та інших мікроорганізмів), а також відновлення автономної саморегуляції системи імунітету у вигляді зростання ІРІ (CD4+/CD8+) від 0,61±0,03 до 1,24±0,07 (р<0,05).

Таким чином, запобігання небажаним бактеріальним та грибковим ускладненням грипозної інфекції є можливим шляхом використання двох пробіотиків (біфіформу перорально та біоспорину місцево) і, за власними результатами, таке доповнення базисного лікування хворих істотно зменшує транзиторну імунну дисфункцію при грипі, що позитивно відображується на перебігу такої небезпечної інфекційної хвороби. Перспективним напрямом подальших досліджень вважаємо експериментальне вивчення застосування бактеріальних препаратів при грипі А (Н5N1).