Педагогические науки

5. Современные методы преподавания

Левчик Ірина Юріївна

Асистент кафедри іноземних мов Тернопільського Національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка

Метод індивідуалізації у викладанні іноземної мови професійного спілкування

При вирішенні проблем методологічного плану у викладанні іноземної мови професійного спілкування неодноразово застосовувався метод індивідуалізації, який при реалізації ідей особистісно-орієнтованої освіти значно впливає на процес підвищення ефективності навчання.

Пізнавальній активності студентів властивий індивідуальний характер, тому дуже важко забезпечити однакову активність всіх студентів на занятті. Набагато важче це зробити на занятті з іноземної мови при великій кількості студентів(більше ніж 15). Кожен викладач розуміє, наскільки важливо постійно підтримувати інтерес студентів до свого предмету. Творчий підхід до кожного заняття – важлива передумова досягнення хорошого результату. А застосування методу індивідуалізації забезпечить досягнення багатьох навчальних цілей. В основі цього методу лежать такі прості але очевидні передумови:

· в кожного студента різна мотивація до вивчення іноземної мови;

· велика кількість джерел до кожної навчальної теми;

· студенти вивчають однаковий матеріал різними способами.

Але, зрозуміло, що першим кроком при використанні методу індивідуалізації буде знайомство зі студентом як особистістю, з його внутрішнім світом, з його інтересами, з його сильними і слабкими сторонами індивідуальності [1, 17].

Розглядаючи індивідуалізацію як врахування в процесі навчання індивідуальних особливостей учнів у всіх його формах і методах, незалежно від того, які особливості і в якій мірі враховуються [2], їй можна дати визначення як врахування індивідуальних особливостей учнів чи студентів, на основі яких їх об’єднують в групи. Безперечно, в основі індивідуалізованого навчання лежить принцип врахування особливостей тих, хто навчається. Насамперед увага приділяється таким особливостям, які впливають на навчальну діяльність та від яких залежать результати навчання, тобто фактори, які характеризують роботу студента на занятті: ініціативність, креативність, , незалежність, зацікавленість, спосіб розумової діяльності, тип сприйняття інформації, тип діяльності.

Для розуміння процесу навчання з позиції розвитку дитини під впливом навчання, доцільно розглянути погляди І. Якіманської, які є важливими для розгляді особистісно-орієнтованого навчання:

^• особистісно-орієнтоване навчання повинно забезпечити розвиток і саморозвиток особистості того, хто навчається, виходячи з його індивідуальних особливостей як суб’єкта пізнання предметної діяльності;

^• навчальний процес особистісно-орієнтованого навчання надає кожному учню, опираючись на його здібності, нахили, інтереси, ціннісні орієнтації і суб’єктивний досвід можливість самореалізації в пізнавальній і навчальній діяльності;

^• освіченість як сукупність знань, умінь та індивідуальних здібностей є важливим засобом становлення особистості учня;

^• в даному контексті традиційне навчання не може бути провідним в цілісному навчальному процесі. Важливими стають ті складові, які розвивають індивідуальність учня, створюють всі необхідні умови для його саморозвитку та самовираження [3].

При індивідуалізації можна і потрібно враховувати вже наявну індивідуальність дитини, оскільки студента вже є не tabula rasa, а особистістю, у якої за спиною вже досить складне онтогенетичний розвиток, а попереду — потенційні можливості подальшого розвитку.

Формування індивідуальності припускає визнавання учителем право дитини «бути самим собою». Саме в цьому контексті класики педагогіки, і насамперед Ж.-Ж- Руссо, говорили про повагу до особистості дитини. При індивідуалізації навчальної роботи це припускає певну «відкритість» навчання, тобто надання учневі можливості вибору, а також пошук вчителем можливостей для обліку індивідуального стилю навчання учня [2, 35].

У зарубіжній педагогіці дослідники займалися питаннями індивідуалізації майже протягом усього нинішнього сторіччя. У більш ранній період на перший план виступала мета забезпечити шляхом індивідуалізації елітарне навчання дітей заможних класів, щоб надати їм перевагу в розвитку своїх здібностей. В даний час мета індивідуалізації усе більше розширюються. На перший план висуваються цілі максимального розвитку всіх обдарованих дітей. На думку вчених США, можливості для індивідуалізації навчання розширилися в зв'язку з розвитком технології, поширенням аудіовізуальних засобів, поширенням комп'ютеризації навчального процесу. [2, 36]

З усього сказаного вище виявляється, що індивідуалізація навчання здобуває особливе значення з погляду реалізації перебудови навчального процесу згідно вимог кредитно-модульної системи. Особливо тут потрібно виділити необхідність індивідуалізації при здійсненні виховної мети і професійної орієнтації і при підготовці студентів до самоосвіти і, насамперед, у справі реалізації потенційних можливостей студентів, а також для розвитку їх здібностей і дарувань.

Список використаної літератури

1. Бердичівський А.Л. Оптимизация системы обучения иностранному языку в педагогическом вузе. – М.: Высшая школа, 1989.

2. Унт И. Индивидуализация и дифференциация обучения. – М.: Педагогика, 1990. – с. 33-37

3. Якиманская И.С. Личностно-ориентированное обучение в современной школе. – М.: Сентябрь, 2000. – 112 с.