Педагогічні
науки/ 6. Соціальна педагогіка
І.В. Іванова, С.П. Гвоздій, Є.С. Майданюк
Одеський національний
університет імені І.І. Мечникова
Вивчення проблеми насильства та його превенції як
один із аспектів безпечної життєдіяльності
Безпека людини – це поняття, що відображає сутність
людського життя, її ментальні, соціальні і духовні надбання. Концепція сталого
розвитку людства ООН стала основою для вирішення низки проблем щодо безпеки
людини. Сталий людський розвиток передбачає економічний, соціальний, культурний,
духовний зріст, гуманізацію менталітету громадян і збагачення позитивного
загальнолюдського досвіду. Але, на жаль, наша країна, як і більшість країн
світу, переживає появу негативних соціальних процесів, які супроводжуються
значними змінами у суспільстві. До таких явищ слід віднести і насильство.
Насильством наповнені всі сфери людського буття:
політичне, економічне, духовне та сімейно-побутове. Воно виражається у війнах,
убивствах, знеціненні життя, пануванні таких явищ, як: антигуманність, агресія
та жорстокість. Значно зріс інтерес учених з різних галузей знань до вивчення
проблеми насильства, що зумовило необхідність більш ретельного дослідження
причин, форм, динаміки, видів насильства; пошук більш ефективних заходів
соціального контролю: профілактичних, корегувальних, реабілітаційних та ін. У зв'язку з цим,
метою статті є аналітичний огляд проблеми насильства з юридичної,
соціологічної, філософської, медичної, психологічної та педагогічної точок
зору, що дозволить конкретизувати значення поняття «насильство», а також
визначити способи його попередження.
Насильство сьогодні вивчається в різних аспектах:
насильство в сім’ї (О.В.Бойко, Т.П. Голованова, М.П. Коваль, Л.І. Міщик, Дж. Робертсон
та ін.), насильство по відношенню до жінок та людей похилого віку (О.М. Моховіков,
О.Д. Шинкаренко, K. Munroe та ін.);
насильство щодо підлітків (І.А.Хозраткулова, В.І. Ролінський, І.В. Сарженко,
О.О. Кочемировська та ін).
Розглянемо значення поняття «насильство» в різних галузях
знань. Юриспруденція акцентує увагу на порушенні правових норм. Соціологія
виявляє причини і поширеність насильства, як соціальної девіації і визначає
його як явище дискримінації особи і сім'ї, утиск або обмеження її/ їх прав і
свобод. З економічної точки зору насильство можна розглядати як незаконну дію,
яка приносить значно більший прибуток, ніж узаконені види діяльності в тій або
іншій сфері. У філософії насильство визначається як застосування сили або
загроза її застосування, як зведення сили в закон людських відносин. За словами
Л.М. Толстого, «насилувати – значить робити те, чого не хоче той, над ким
скоюється насильство». Всесвітня організація
охорони здоров'я визначає насильство як: навмисне застосування фізичної сили
або влади, дійсне або у вигляді загрози, направлене проти себе, проти іншої
особи, групи осіб або громади, результатом якої є тілесні пошкодження чи
високий ступінь їх вірогідності, смерть, психологічна травма, відхилення в
розвитку або різного роду збитки [3]. Згідно цього визначення насильством
не є ненавмисні нещасні випадки, наприклад, тілесні пошкодження в результаті
дорожньо-транспортних пригод або опіки.
Провідний дослідник в області психології агресії Леонард Берковіц
використовує термін «насильство» тільки відносно крайньої форми агресії,
навмисного прагнення заподіяти серйозну фізичну шкоду іншій особі. Він відзначає, що
схильність до насильства може бути результатом цілого ряду різних впливів. В їх числі: недолік
любові і ніжних почуттів з боку матері і батька; жорсткість і непослідовність батьків у застосуванні виховних дій у ранні, формуючі роки дитини; спадковість;
рівень стресових станів і те, в якому
ступені дитині вдається або не вдається реалізувати свої особисті прагнення [1].
Український дослідник В.І. Фуркало відзначає, що
«об'єктом насильства може бути життя, тіло, майно, переконання, свобода слова,
свобода совісті та ін. До методів насильства відносяться удари, погрози,
маніпуляція свідомістю, смерть, каліцтво, полонення, руйнування або конфіскація
майна, обмеження пересування, ганьба, шантаж, компрометація в засобах масової
інформації» [2].
Що
стосується типологій насильства, то виділяють насильство індивідуальне і
колективне; явне і неявне (приховане); реальне і уявне; одноразове, багаторазове,
що триває протягом років і т.п. Насильство може мати такі форми: психологічне,
фізичне, економічне та сексуальне. Часто насильство
виявляється як комбінація фізичної, сексуальної або емоційної образи. Кожний з цих видів насильства може
однаково приносити біль, і неможливо розділити його силу за ступенем дії.
Таким чином, поняття «насильство» розглядається вченими різних галузей
знань по-різному: від вузького поняття – нанесення фізичної шкоди іншій особі,
- до всеосяжної категорії – утиск прав людини. Насильство може виявлятися в
самих різних формах: від нав'язування прізвиська і образливого погляду до
вбивства. Одиниці вимірювання насильства немає, проте масштаби його зростають.
Воно має універсальний характер. Об'єктом його може стати будь-яка людина і
будь-яка сім'я, незалежно від їх соціального положення, рівня життя, місця
проживання.
Найчастіше насильство проявляє себе у сім’ї,
що може відобразитися на безпечній життєдіяльності її членів. Традиційно
вважають, що жертвами домашнього насильства є в першу чергу жінки, проте
дослідження фахівців показують, що найбільш страждають від домашнього
насильства діти. За оцінками експертів, від 133 до 275 мільйонів дітей у світі
щорічно стають свідками побутового насильства. Постійне спостереження за
побутовим насильством над дітьми, як правило у вигляді сварок між батьками або
між матір'ю і її партнером, може серйозно вплинути на добробут дитини, розвиток
її особи і здібність до соціального спілкування в дитячому і дорослому віці (L.A.McClosky). Діти, що виросли в жорстоких
і несприятливих сімейних обставинах, частіше оцінювалися однолітками і
вихователями як агресивні і частіше проявляли свою агресію у подальшому,
повсякденному і сімейному житті. З іншого боку, дитина, якою мало цікавляться і
якій дістається мало батьківської, особливо материнської, любові, якій
надається дуже багато свободи і для якої введено мало обмежень на прояв
негативної, агресивної поведінки, швидше за все виросте агресивною.
Тому сьогодні
є необхідним залучення широкого спектра фахівців для боротьби з агресією та
насильством – психологів, педагогів, юристів, працівників культури, менеджерів,
соціальних працівників, медиків тощо. Нами вважається, що саме за працівниками
освіти залишається головна роль у попередженні насильства. Для тих, хто
займається вихованням молоді, відповідь на питання «Чому необхідно знизити
рівень насильства?» очевидний: насильство необхідно скоротити, оскільки воно
перешкоджає навчанню, безпеці та формуванню гідності особистості. Для педагога
важливо не тільки розуміти причини, які можуть привести до деформацій характеру
дитини і внаслідок цього до насильницьких дій по відношенню до близьких людей,
друзів, учителів, але також слід вчасно їх помітити і, головне, ‑ чітко
уявляти собі, наскільки небезпечно це явище для суспільства в цілому, які
віддалені наслідки може мати освоєння таких хворобливих форм досягнення
особистої мети, як насильство. До актуальних педагогічних завдань можна
віднести формування ціннісного ряду, способів соціалізації, стійкого ставлення
до негативних явищ та негативних почуттів. Актуальними психолого-педагогічними
завданнями є: подолання егоцентризму і розвиток емпатійних якостей, формування асертивних
та гуманістичних комунікативних здібностей, адекватної самооцінки, самоконтролю
і здатності до саморозвитку, розвиток критичності, соціальної адаптованості й
індивідуальних механізмів подолання важких станів і переживань.
Отже,
превенція насильства може здійснюватися через виховання та освіту. Необхідна
система, яка здатна формувати гуманістичні риси людини, а у випадках, де вже
склались насильницькі устрої, система перевиховання особистості, оскільки
насильство є засвоювана модель поведінки, від якої можна відучити.
Сучасна
педагогічна практика зберігає статус одного з основних інститутів соціалізації
особи, її становлення та розвитку. Однією з її задач є виховання у людини
гуманності, ненасильницьких настроїв тощо. Серед пріоритетних напрямів сучасної
педагогічної науки вагоме місце посідає підготовка педагогів як
загальноосвітніх шкіл, так і вищої школи, здатних до виховання підростаючого
покоління методами ненасильства. Оскільки до такої роботи повинні бути залучені
студенти вищих навчальних закладів педагогічного напряму, а також студенти
класичних університетів, то ми вважаємо за необхідне в першу чергу встановити
та вивчити рівні і форми агресії у студентів та їх ставлення до насильства на
всіх етапах навчання. Для вирішення цієї проблеми ми розробили відповідні
анкети та тести з метою визначення причин, що породжують агресивні настрої
особистості. Вони дозволять дослідити чи будуть проявлятися агресивні настрої в
майбутній діяльності; чи зможуть і як саме перерости в насильницькі дії; якщо так,
то які саме.
Тільки маючи
конкретні дані можна буде корегувати поведінку майбутніх учителів та фахівців з
безпеки життєдіяльності, таким чином, щоб вони виховували і навчали своїх учнів
у дусі ненасильства. Навчання і виховання саме таких учителів і спеціалістів є
одним із шляхів превенції насильства.
Література:
1.
Берковиц Л. Агрессия: причины, последствия и контроль.
– СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2002. - С. 198.
2. Фуркало В.І. Філософський аналіз проблеми насильства і ненасильства в суспільному розвитку: Автореф. дис. … канд.
філос. наук: 09.00.03/ Львів. держ. ун-т ім. І.Франка. – Л., 1998. – 19 с.
3.
WHO
Global Consultation on Violence and Health Violence: a public health priority.