Паничок Т. Я.

аспірант

Тернопільський національний педагогічний університет

ім. В. Гнатюка

Статеве виховання учнівської молоді у ФРН

Останніми десятиліттями поширилися негативні тенденції у сексуальній сфері дітей і підлітків, серед яких: значний ріст числа вагітностей і пологів серед сексуально активної частини молоді, що у свою чергу приводить до росту соціальних проблем і негативно впливає на здоров’я молоді; висока захворюваність молоді хворобами, які передаються статевим шляхом, включаючи вірус імунодефіциту, який спричиняє СНІД; широке поширення нелегальних і небезпечних абортів, які шкодять здоров’ю дівчат і молодих жінок; сексуальна експлуатація молоді й насилля, включаючи вуличну проституцію.

Причини негативної тенденції у статевій сфері молодого покоління є досить різні. Деякі автори, наприклад, пояснюють дану ситуацію лібералізацією сексуальної моралі, в результаті чого книжковий ринок наповнився шкідливими виданнями, які пропагують „вільну тілесну культуру”. Інші пов’язують це зі зміною культурного ідеалу особистості. В цих умовах, на їх думку, у підлітків зростає можливість стати заручником свого дисгармонійного психобіологічного дозрівання – або насильником, або ж навпаки жертвою насилля. Але більшість авторів бачать все ж головну причину в погано організованому статевому вихованні дітей і підлітків.

Проте дуже важливим для педагогів нашої країни є досвід організації педагогічної освіти зарубіжних країн, зокрема у ФРН, де вже розроблено широкий спектр програм дошлюбного статевого виховання. Німецькі школи мають значний педагогічний досвід в у сфері статевого виховання молоді, формуванні відповідний відповідних ідей, розробленні практичних методик в цій сфері. Проблема статевого виховання виникла в той період життя німецького суспільства, коли в ньому відбувалися значні соціально-економічні зміни, формувалися нові соціальні, наукові, релігійні ідеї, змінювалася система цінностей. Сексуальна революція ХХ століття, свобода і відкритість у міжстатевих взаєминах створювали проблеми. Для збереження морального і фізичного здоров’я молоді – в процесі статевого дозрівання і статевої соціалізації – з’явилася необхідність прийняття запобіжних заходів через методи, форми і засоби статевого виховання. Вже Уже в післявоєнний час розвинулося статеве виховання розвинули як окрема окрему дисципліна дисципліну шкільного виховання. У колишній НДР появляється опубліковано низкуряддисертаційних праць, які були наукових досліджень, присвяченніих статевому вихованню: Й. Зенде (J. Sende) займався проблемою статевого виховання в старших класах і вищій школі (1963); К.Р. Бах (K.P. Bach) досліджував розвиток статевого виховання в у школах НДР (1969); Р. Борман (R. Borrmann) займався проблемоювивчав питання між статевих стосунків і рольь педагогічного впливу на них (1965); Г. Гразель (H. Grassel) досліджував працював над психологічнимиі проблемами статевого виховання в соціалістичній школі (1964); Г. Кентлер (H. Kentler) сформував основні тези статевого виховання (1970); У. фон Аппен (U. v. Appen) сформулював запропонував педагогічні передумови і й можливості підготовки дівчат в у рамках статевого виховання до материнства (1975).;а також Розвитком статевого виховання в школі займалися Г. Гаугер (H. Gauger) (1977), К. Кадеман (K. Kademann) (1984), Г. Евальд (G.Ewald) (1985), Г. Пайн (H.Pein) (1990), Г. Вальтер (G.Walter) (1990) тощота інші.

Розгляд питання дидактики шкільного статевого виховання розпочався не так давно, довгий час нехтували питанням методики. Перші підручники „Дидактика статевого виховання” (Zitelmann/Carl, 1970) були лише збіркою матеріалів. Вони представляли сексуальну сутність, дискутували про необхідність цієї інформації на заняттях і розвинули з цього суть заняття. Ці праці містили певний матеріал і були для учителів джерелом знань. На перше місце виступали проблеми змісту статевого виховання, а методика взагалі випускалася з уваги.

Протягом наступних років в шкільному статевому вихованні посилюється боротьба навколо його легітимності, стає помітним, що необхідно розробляти нові методи, оскільки існуючі методи не задовольняють інтересів молоді і дітей. Дітей не цікавть поверхнева подача інформації і моральні повчання, їхні інтереси сягають набагато глибше.

Першим великим проектом, який спрямував свою діяльність на пошуки нових форм навчання в статевому вихованні, був проект, проведений організацією Pro Familia „Статеве виховання на практиці” (Fricke/Klotz/Paulich 1980/1983). У представленому підручнику представлені інтерактивні методи. У центрі уваги знаходиться молодь, її потреби, досвід, важливість тих знань, які можливо здобути на занятті. До таких методів зараховували вже в 1980 такі види роботи як рольова гра, гра Що-ДЕ-Коли, зібрання розмовних термінів, формулювання вимог до партнера, уявлень про самого себе, відкриті дискусії в основі яких лежать навідні питання про делікатні теми.

Важливим є те, що статеве виховання має здійснюватися не лише тоді, коли про це вказано у навчальному плані. Воно повинно здійснюватися на всіх заняттях і у всіх місцях шкільного життя, заплановано і незаплановано, свідомо і несвідомо. Питання сексуальності, партнерства, стосунків, розподілу ролей чи кохання можуть виникати у зв’язку з найрізноманітнішими навчальними темами. Так, наприклад, на занятті літератури може при інтерпретації вірша стати темою вислів про втіху, на занятті фізичної культури співіснування сили тіла і мужності, на уроці країнознавства питання про доцільність чи недоцільність закону про контроль народжуваності, чи на трудовому навчанні про суспільний розподіл праці між статями.

У сфері дидактичної рефлексії важливим є, що ми маємо точне уявлення, яке значення у статевому вихованні мають окремі моменти заняття, і усвідомлення цілі і завдання статевого виховання. З етичної сторони не завжди є доцільним вказувати на те, що зараз мова піде про сексуальність. Цим підкреслюється незвичність, особливість, а часом незвичність теми. Ще у 1977 році Рудольф Мюллер запропонував: «Заняття зі статевого виховання повинно бути настільки продуманим, щоб воно спонукало учнів вести бесіди, щоб вони зважали на один одного, розвивали розуміння стриманості, цікавості, незнання, щоб серйозно сприймали себе як співбесідника у сексуальних питаннях

Здійснюючи дослідження було проведено аналіз змісту, форм і методів статевого виховання у директивах кожної із федеративних земель. Виявлено різноманітність форм і методів статевого виховання, показаний ріст активності суспільства і федеративних центрів у рішенні цієї проблеми. Виділені основні напрямки статевого виховання, характерні для цієї країни. Показано, що урахування особливостей психосексуального розвитку молоді дозволяє визначити форми виховної роботи, які сприяють виробленню правильного ставлення молоді до існуючих норм поведінки і статевої моралі; поставлено завдання педагогічної діяльності зі статевого виховання.

Література

1. Borrmann, Rolf. Pädagogische Grundlegungsozialistischer Saxualerziehung. – Leipzig, 1985. – S. 396.

2. Campe, Johann H. Allgemeine Revision des Gesamten Schul- und Erziehungswesen. Wolfenbüttel, 1787/1976. – S. 340.

3. Eschenhagen, D., Kattmann, U., Rodi, D. (Hrsg). Handbuch des Biologieunterrichts. Band 3. Sexualität, Fortpflanzung und Entwicklung. – Köln: Aulis, 1993.

4. Glück, Gerhard/ Hilgers, Andrea. Richtlinien und Lehrpläne zur Sexualerziehung. Eine Analyse der Ziele, Inhalte, Methoden sowie Normen zur Sexualerziehung. – Köln, 1994. – S.110.

5. Ministerium für Schule und Weiterbildung, Wissenschaft und Forschung des Landes Nordrhein-Westfalen: Sexualerziehung. Literatur, Medien, Materialien. - Düsseldorf, 2001. – S. 180.

6. Niedersächsisches Kultusministerium (Hrsg). Sexualerziehung. Anregungen und Materialien. – Velber: Friedrich Verlag, 1995. – S. 162.

Schmidt, Gunter (Hrsg). Jugendsexualität. Sozialer Wandel, Gruppenunterschiede, Konfliktfelder. – Stuttgart, Enke, 1993. – S. 452