Вінницький національний технічний університет,

СТРАТЕГІЧНІ ПІДХОДИ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ В УМОВАХ ІНТЕГРАЦІЇ НАВЧАННЯ З НАУКОЮ І ВИРОБНИЦТВОМ

Досвід розвинутих країн світу багатьма прикладами і чисельними результатами вказує на доцільність застосування у вищих навчальних закладах України порівняно нової, але достатньо ефективної системи підготовки кадрів, яка передбачає зв’язок навчання з виробництвом. Сучасний спеціаліст в умовах бурхливого розвитку новітніх технологій повинен досконало володіти не тільки глибокими теоретичними знаннями, а й значною мірою мати змогу вирішувати будь-які практичні задачі.

Забезпечити відповідний рівень підготовки фахівців дозволяє перехід вищих навчальних закладів на трисеместрову систему навчання [1], за якою два триместри являються теоретичними, а один – практичний. Дана система вже пройшла апробацію в провідних країнах світу і наочно продемонструвала свої безперечні переваги. Глибокі знання, отримані під час навчання у вищому навчальному закладі, повинні бути обов’язково перевірені в умовах виконання конкретної роботи. Так, запроваджений на протязі кожного курсу практичний триместр передбачає проходження робочої практики [2], яка може бути організована або у формі закріплення отриманих теоретичних знань в спеціально відведених робочих приміщеннях чи ділянках на території навчального закладу або шляхом використання домовленості з підрозділами виробничих підприємств чи організацій, які здатні надати роботу і забезпечити належний контроль під час її виконання.

Для реалізації програми надання студентам спеціальних професійних навичків практичної діяльності ведеться велика комплексна науково-методична робота в підрозділах закладів освіти. Постійно проводиться перегляд існуючих підходів, запроваджується нова методологічна концепція розвитку напрямків підвищення ефективності оволодівання студентами практичних знань і вмінь, на спеціальних цільових засіданнях порушується значний перелік питань, які носять проблемний характер, здійснюється обговорення наукових планів на майбутнє.

Обсяг напрацювань, який забезпечує появу нових підходів до оцінки ефективності введення практичних триместрів повинен бути науково обґрунтованим з виваженою позицією щодо впровадження конкретних заходів, спрямованих на поліпшення показників якості підготовки кадрів. Розвиток подібної методології вимагає розробки наукової бази, здатної готувати сучасних працівників, які зможуть використовувати набуті знання і навички творчо, незважаючи на складнощі, які викликані прийняттям непопулярних, але надто важливих і необхідних практичних рішень. Втім, потрібно пам’ятати, що кожний крок до реалізації зазначених дій повинен відображати якісно новий рівень, який має бути націлений на підвищення фаховості спеціалістів і вирішення поставлених завдань. Вказана постановка питання потребує організації швидких темпів перегляду і оновлення існуючих розробок шляхом максимального використання сучасних наукоємних технологій. Сприяти здійсненню намічених планів дозволить залучення передових методів навчання через діючий нині інформаційний простір, що в свою чергу забезпечить широкий доступ до належної, орієнтованої на вимоги практики, професійної підготовки майбутніх фахівців [3].

Вилучення попередніх помилок, отриманих в процесі роботи над створенням системи підготовки спеціалістів з позицій сучасних вимог до отримання знань являється першочерговим завданням удосконалення методологічних підходів. Формулювання конкретних заходів повинно сприяти розвитку процесів взаємоспівпраці вищих навчальних закладів з підприємствами і організаціями, які зацікавлені в прийнятті на роботу фахово-підготовлених спеціалістів. Рівень майстерності має відповідати професійним критеріям, за якими проводиться оцінка якостей працівників на ринку праці.

Досягти вагомих успіхів в процесі підготовки висококваліфікованих кадрів можна лише координованими спільними зусиллями, зв’язком і співпрацею закладів освіти з організаціями та підприємствами, які надають робочі місця. Постійний контакт повинен передбачати обмін думками, пропозиціями щодо покращення умов для забезпечення гармонійного і дієвого поєднання матеріалу, який студент отримує на заняттях під час проходження теоретичного курсу, з аспектами практичного характеру, необхідними для роботи в конкретних виробничих умовах.

Окреслення методології створення системи поєднання процесу навчання з практичною діяльністю в рамках підготовки спеціалістів передбачає чіткого формулювання комплексу заходів, які вимагають негайного вирішення задач для втілення в життя програмних дій, спрямованих на поліпшення інтеграційних процесів [4]. Вагомий внесок в реалізацію ключових завдань покладено на вищі навчальні заклади, які в змозі започаткувати кардинальні принципи впровадження концепції єдиної професійної системи навчання. Використання параметрів впливу або дієвих факторів на рівні побудови структури організації навчального процесу являється необхідною умовою для забезпечення ефективності роботи механізму взаємодії конкретних заходів практичної діяльності. Предметні положення, які закладені в зміст професійного навчання та курс дисциплін спеціального прикладного характеру повинні бути максимально націлені на взаємозв’язок між собою та виробництвом. Проте без обґрунтованих пропозицій щодо створення умов для роботи на підприємствах чи організаціях неможливе здійснення ефективної політики в плані організації практичного навчання. Тому представляється доцільним проводити докладний аналіз існуючих розробок з урахуванням наявних можливостей в контексті побудови перспективної системи надання робочих місць. На підставі опрацьованих даних та у зв’язку з постійним розвитком науки і техніки можна здійснювати планування і прогнозування забезпечення новою роботою значної кількості працездатного населення. Але така система повинна характеризуватися певною гнучкістю, адже побудований план чи прогноз не в змозі врахувати весь комплекс внутрішніх структурних змін на виробництві, які можуть відбутися з часом через виникнення будь-яких непередбачених обставин. Звичайно, в даному випадку потрібно здійснити оцінку впровадженої нині методики отримання планових і прогнозованих показників з метою визначення факторів, які впливають на точність кінцевих результатів. Зазначена постановка питання потребує істотного перегляду змісту навчального процесу з оновленням принципових положень. В свою чергу система організації навчання повинна реагувати на будь-які, навіть незначні, зміни в сфері виробничої діяльності, що безумовно впливає на вирішення задач, пов’язаних зі створенням робочих місць та з необхідністю появи нових професій, а разом з тим і спеціальностей. Виникає потреба в побудові нової системи підготовки кадрів з великим спектром завдань, які може виконувати спеціаліст. На майбутнє слід орієнтуватись на підготовку фахівців широкого профілю, здатних пристосовуватись до вимог практики і часу. Перші кроки у даному напрямку потрібно робити вже сьогодні шляхом докладного аналізу можливостей переходу на розширення сфери професійного навчання з урахуванням прийнятих принципів структурних змін.

Тільки завдяки обґрунтованому системному підходу [5, 6] в плані організації продуктивної діяльності щодо налагодження спільних дій, спрямованих на вирішення завдань побудови єдиної політики взаємозв’язку процесу навчання у вищих навчальних закладах з практичною роботою на підприємствах і організаціях можна забезпечити цілеспрямоване здійснення поставлених задумів, які покликані підвищити ефективність інтеграційних процесів і наблизити вимоги практики до процесу підготовки конкурентноспроможних на ринку праці фахівців. Швидше забезпечити реалізацію намічених дій і задумів можна завдяки щільному співробітництву вищих навчальних закладів, які забезпечують отримання робочих професій завдяки доступу до виробничої діяльності, з підприємствами і організаціями, які надають можливість перевірити отримані знання на практиці шляхом виконання конкретної, але вкрай відповідальної роботи.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Мокин Б.И. Итоги восьмилетнего эксперимента по внедрению трехуровневой системы обучения «бакалавр, инженер, магистр» в ВГТУ // Вестник международной академии наук высшей школы.–1999.–№ 3 (9).–С. 80–92.

2. Храбан А.А. Організація, зміст та методика проведення робочих семестрів // Вісник ВПІ.–1995.–№ 1.–С. 60–64.

3. Сиянов А.И., Полударова А.Л., Калашник Н.В. Проблемы подготовки специалистов и пути их решения // “Образование и наука без границ”: Материалы международной науч.-практ. конф.–Том 2. Педагогика.– Белгород: Руснаучкнига; Днепропетровск: Наука и образование, 2004.–С. 21–24.

4. Храбан А.А. Методика дослідження принципу інтеграції навчання з наукою та виробництвом // Вісник ВПІ.–2001.–№ 5.–С. 92–97.

5. Казановская В.В. Философско-методологические основания системного подхода.–Томск: Изд-во Том. Ун-та, 1987.–С. 12–15.

6. Кузьмин В.П. Принципы системности в теории и методологии К. Маркса.–2-е изд.–М.: Политиздат, 1980.– С. 259–260.

Сіянов Олександр Ілліч - к.т.н., доцент кафедри промислового та цивільного будівництва,

Вінницький національний технічний університет.

Тел. дом. 46-94-49. Тел. роб. 59-82-77.